УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/745/11
Категорія 18
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Гансецької І.А.
суддів Микитюк О.Ю., Євстаф’євої Т.А.
з участю секретаря Сапінської Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційні скарги прокурора м.Житомира в інтересах Житомирської міської ради та ТОВ «Компанія Житомиравтотранс» на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 30 вересня 2010 року,
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,-
в с т а н о в и л а :
В липні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в обгрунтування якого зазначив, що 20.02.2010 року між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого він за 250000,00 грн. придбав у власність належний відповідачу торговий павільйон, площею 19,8 кв.м., розташований в АДРЕСА_1. Відповідач передав майно, але ухиляється від нотаріального посвідчення договору. Просив визнати дійсним укладений договір купівлі-продажу торгового павільйону та визнати за ним право власності на вказаний павільйон. Під час розгляду справи надав висновок експерта про віднесення даного кіоску до нерухомого майна, яке нерозривно пов’язано із земельною ділянкою.
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 30 вересня 2010 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі прокурор м.Житомира просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що воно є незаконним, необґрунтованим, таким, що постановлене з порушенням норм матеріального права. Апелянт посилається на порушення судом інтересів держави в особі Житомирської міської ради - власника земельної ділянки, на якій знаходиться кіоск, визнаний нерухомим майном. Зазначає, що кіоск є тимчасовою спорудою і на нього не може бути визнано та зареєстровано право власності як на нерухоме майно.
_____________________________________________________________________________
В апеляційній скарзі ТОВ «Компанія Житомиравтотранс» також просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в позові. Посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Вказує, що товариство не було притягнуто судом до участі в справі в той час як рішенням суду порушені його права, оскільки об’єкт малої архітектурної форми, який судом визнано нерухомим майном та на який визнано право власності, розташований на території земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні ТОВ «Компанія Житомиравтотранс». До апеляційної скарги надано технічне обстеження конструкцій торгівельного кіоску по АДРЕСА_1, згідно якого існуючий торгівельний кіоск є тимчасовою спорудою не пов’язаною з фундаментом та землею.
Вислухавши доводи осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.1,2 ст.83 ЗК України землі, що належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів крім земель приватної та державної власності. Тобто, земельна ділянка по АДРЕСА_1 перебуває у власності територіальної громади в особі Житомирської міської ради.
Виконкомом Житомирської міської ради, на підставі рішення № 205 від 14.04.1994 року передано обласному підприємству автостанцій в постійне користування земельну ділянку по АДРЕСА_1 для розміщення автостанцій та обслуговування пасажирів, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею від 10.05.1994 року.
Рішенням виконкому Житомирської міської ради № 793 від 13.12.2001 року внесено зміни в п.2 додатку до рішення міськвиконкому № 205 в частині назви підприємства відповідно до свідоцтва про державну перереєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності. Зазначено, що замість виразу «Обласне підприємство автостанції» необхідно читати «Відкрите акціонерне товариство «Компанія «Житомиравтотранс».
ВАТ «Компанія «Житомиравтотранс» 03.04.2007 року перетворено у ТОВ «Компанія «Житомиравтотранс», яке є правонаступником всіх прав та обов’язків акціонерного товариства (п.1.1. Статуту ТОВ «Компанія «Житомиравтотранс»).
Згідно Свідоцтва про право власності від 03.10.2007 року ТОВ «Компанія «Житомиравтотранс» на праві приватної власності належить майновий комплекс автовокзалу по АДРЕСА_1.
Рішенням виконкому Житомирської міської ради № 706 від 27.11.2003 року ОСОБА_2 було надано дозвіл на розміщення кіоску за адресою АДРЕСА_1.
Між ТОВ «Компанія «Житомиравтотранс» та ПП ОСОБА_2 було укладено договір оренди частини території Житомирського автовокзалу площею 25,2 кв.м. для встановлення кіоску під реалізацію книг, журналів, канцтоварів та іншої друкованої продукції і продуктів харчування.
Термін дії договору закінчився 31.12.2009 року. Товариство не мало наміру продовжувати договір оренди і повідомило орендаря про припинення договору та звільнення об’єкту оренди. Оскільки ОСОБА_2 відмовився звільнити займану частину території автовокзалу, рішенням господарського суду Житомирської області від 15.06.2010 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 14.10.2010 року, його було зобов’язано звільнити частину платформи на території Житомирського автовокзалу, площею 25,2 кв.м.
27.07.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання дійсним укладеного 20.02.2010 року договору купівлі-продажу майна та визнання права власності на будівлю, торговий павільйон площею 19,8 кв.м., розташований по АДРЕСА_1.
Задовольняючи вказаний позов , суд виходив з того, що зведений ОСОБА_2 об’єкт є нерухомим майном і належить йому на праві власності. Сторони мали всі необхідні права та повноваження для укладення договору купівлі-продажу вказаного майна, домовились щодо усіх істотних умов договору і частково його виконали.
Проте, з такими висновками суду не можна погодитись, вони не відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.
Так, з наданих сторонами доказів вбачається, що ОСОБА_2 виконкомом Житомирської міської ради 27.11.2003 року було надано дозвіл на розміщення об’єкту дрібнороздрібної мережі - кіоску.
Відповідно до робочого проекту розміщення кіоску , виготовленого архітектурно-планувальним бюро при головному управлінні містобудування та архітектури м.Житомира на замовлення ОСОБА_2, кіоск встановлюється на існуюче бетонне покриття - бетонну плитку і має каркасну систему, яка складається із металевих стійок, що виконані із кута (а.с.57-59) . Проектом не передбачено наявності фундаменту під несучими конструкціями кіоску. Таким чином, ОСОБА_2 було надано дозвіл на виготовлення тимчасової споруди не пов’язаної з фундаментом та землею, яка відноситься до малих архітектурних форм.
Згідно із правилами розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджених наказом Держбуду від 13.10.2000 року №227 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 27.10.2000 року за № 755/4976, мала архітектурна форма для підприємницької діяльності – невелика споруда, яка виконується із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів.
За змістом ст.657 ЦК України нотаріальному посвідченню та державній реєстрації підлягає договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений у письмовій формі.
Пунктом 1.6.Тимчасового положення «Про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, тимчасові споруди, а також споруди, не пов’язані фундаментом із землею реєстрації не підлягають.
Оскільки споруда, виготовлена ОСОБА_2 не є нерухомим майном, договір про відчуження даної споруди не підлягає нотаріальному посвідченню і реєстрації.
Відповідно, суд безпідставно застосував до правовідносин, що виникли між сторонами по справі вимоги ч.2 ст.220 ЦК України.
Обгрунтованими є посилання апелянтів на порушення рішенням суду їх прав власника та користувача земельної ділянки по АДРЕСА_1.
Так, згідно приписів ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на будівлю або споруду, що перебуває у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності і право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об’єкти. До особи, яка набула право власності на будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового – про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.209,218, 303,307,309,314, 316,317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційні скарги прокурора м.Житомира в інтересах Житомирської міської ради та ТОВ «Компанія Житомиравтотранс» задовольнити.
Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 30 вересня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу торгового павільйону, площею 19,8 кв.м. по АДРЕСА_1 від 20.02.2010року та визнання права власності на зазначений торговий павільйон .
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: