№ 2-0827/301/2011

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2011 року                                                                           м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді                                                                       Гончар М.С.

при секретарі                                                                                 Мадинській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, -

ВСТАНОВИВ:

23.11.2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому зазначала наступне. ЇЙ належить на праві власності 1/3 частиною житлового будинку  № 50 а по вул. Мусоргського у м. Запоріжжя, інша частина будинку належить ОСОБА_2, яка чинить їй перешкоди у володінні та користуванні цим житловим будинком, не пускає до будинку, погрожує розправою. Розподіл житлового будинку не можливий. Раніше вона вже зверталась до суду з позовом до відповідача про усунення перешкод у користуванні вищезазначеним будинком та про вселення, було постановлено рішення суду на її користь, рішення суду було виконано, але з 2009 року ОСОБА_2 знову чинить їй перешкоди, не впускє до будинку, не надає ключів від вхідних дверей будинку, чим порушує її права як співвласника будинку. Тому, позивач просила вселити її у житловий будинок № 50 а по вул. Мусоргського у м. Запоріжжя; зобов'язати відповідача ОСОБА_2 не чинити їй, ОСОБА_1, першкод у користуванні та розпорядженні її вказаною частиною житлового будинку  № 50 а по вул. Мусоргського у м. Запоріжжя; зобов'язати відповідача ОСОБА_2 надати їй, ОСОБА_1, ключи від вхідних дверей будинку № 50 а по вул. Мусоргського у м. Запоріжжя.

Ухвалою суду від 26.11.2010 року провадження у справі відкрито.

У судовому засіданні 22.02.2011 року позивач  ОСОБА_1 позов та викладене у ньому підтримала, просила позов задовльнити, надала суду для долучення до матеріалів цієї справи копії матеріалів виконавчого провадження в підтвердження того, що у літку 2009 році її вже було вселено до будинку № 50-а по вул. Мусоргського у м. Запоріжжя у примусовому порядку державним виконавцем в порядку виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2008 року по цивільній справі № 2-1332/08 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення, але після цього, відповідач ОСОБА_2, після цього разом із своїм зятем викинули її речі із зазначеного будинку, поставили решітки на вікнах, вхідні метелаві двері на будинку, ключів від цих дверей їй не надали, до будинку не впускають, просила  допитати на підтвердження цих обставин в якості свідка по цій справі ОСОБА_4

У судове засідання, призначене на 22.02.2011 року о 09.30 годині відповідач повторно не з’явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась (поштові повідомлення про вручення судових повісток відповідачу на судові засідання 18.01.2011 року о 11.30 годині а.с.19, 22.02.2011 року о 09.30 годині а.с.24), надавала суду через канцелярію суду заяви про відкладення розгляду справи через хворобу (а.с.21 та 29 відповідно ), при цьому, будь-яких доказів на підтвердження хвороби (копія лікарняного тощо) до цих заяв відповідачем надано не було, у зв'язку із чим, судом визнана неповажною причина неявки відповідача у вищезазначені судові засідання по цій справі.

Згідно із ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У судовому засіданні позивач просила розглянути зазначену справу заочно (заява а.с. 31).

При вищевикладених обставинах, на підставі ст.  224 ЦПК України, суд вважає за необхідне і ухвалив провести заочний розгляд цієї справи за відсутністю сторін на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.

Заслухавши позивача, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов позивача підлягає задоволенню у повному обсязі у зв'язку з наступним.

Встановлено, що право власності на житловий будинок № 50-а по вул. Мусоргського у м. Запоріжжя зареєстровано: на ? частину –за відповідачем ОСОБА_2 та 1/3 частину –за позивачем ОСОБА_1 (довідка ОП «ЗМБТІ»№ 84 від 05.01.2011 року а.с.20).

Згідно із ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Проте, встановлено, що між сторонами по цій справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як співвласниками права спільної часткової власності на житловий будинок № 50-а по вул. Мусоргського у м. Запоріжжя, домовленості щодо володіння та користування зазначеним будинком не досягнуто.

Навпаки, відповідач ОСОБА_2 чинить перешкоди ОСОБА_1 у володінні та користуванні житловим будинком № 50-а по вул. Мусоргського у м. Запоріжжя.

Так, ОСОБА_1, раніше, у літку 2009 році, вже було вселено до будинку № 50-а по вул. Мусоргського у м. Запоріжжя у примусовому порядку державним виконавцем у порядку виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.08.2008 року, яке набрало чинності 29.09.2008 року (копія а.с.7) по цивільній справі № 2-1332/08 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення.

В підтвердження даного факту свідчать надані позивачем для долучення до матеріалів цієї справи у судовому засіданні копії матеріалів виконавчого провадження (а.с.35-42), у тому числі актів державного виконавця від 01.06.2009 року (35-36).

Однак, встановлено, що після цього, відповідач ОСОБА_2 знову почала чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні та розпорядженні будинком № 50-а по вул. Мусоргського у м. Запоріжжя, зокрема: у літку 2009 року викинула речі ОСОБА_1 із зазначеного будинку, поставила решітки на вікнах, вхідні метелаві двері на будинку, ключів від цих дверей ОСОБА_1 не надала, до будинку не впускає, що  зазначала у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та підтвердив свідок ОСОБА_4 (а.с.43).

Встановлено, що розподіл будинку № 50-а по вул. Мусоргського у м. Запоріжжя та виділення часток співвласників у натурі у цьому будинку між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проведено, порядок користування цим будинком між сторонами не визначений.

В підтвердження даного факту свідчить ухвала апеляційного суду Запорізької області від 22.06.2010 року по справі № 22-3678/10 (копія а.с.9), якою рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.04.2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим будинком № 50-а по вул. Мусоргського у м. Запоріжжя скасовано, у задовленні позову позивачеві ОСОБА_1 відмовлено.

Однак, згідно із ст. 155 ЖК УРСР власник не може бути позбавлений права користування жилим будинком.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні його права користування чи розпорядження своїм майном.

Згідно із ст. 383 ЦК України власник будинку має право використовувати приміщення для власного проживання.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 бажає використовувати будинок № 50-а по вул. Мусоргського у м. Запоріжжя для власного проживання.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.

Відповідач ОСОБА_2 жодного разу не з'явилась у судові засідання по цій справі, не надавала суду будь-яких заперечень проти позову позивача по цій справі та доказів у спростування обставин, викладених позивачем ОСОБА_1 у позові в обгрунтування своїх позовних вимог.

При вищевикладених обставинах, суд вважає за необхідне вселити ОСОБА_1 у житловий будинок № 50 а по вул. Мусоргського у м. Запоріжжя; зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні та розпорядженні її 1/3 частиною житлового будинку  № 50 а по вул. Мусоргського у м. Запоріжжя; зобов'язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 ключи від вхідних дверей будинку № 50 а по вул. Мусоргського у м. Запоріжжя.

На підставі ч. 1 ст. 88  ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки встановлено, що позивачем по цій справі понесені документально підтверджені судові витрати на сплату судового збору  08,50 грн. (квитанція а.с.1) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 37,0 грн. (квитанція а.с. 2), а всього 45,50 грн., то їх слід стягнути з відповідача на користь позивача,  

Керуючись ст. ст.  319, 321, 358, 361, 391 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 61, 88, 209, 212, 214-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

          Вселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у житловий будинок № 50 а по вул. Мусоргського у м. Запоріжжя.

          Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у користуванні та розпорядженні її 1/3 частиною житлового будинку  № 50 а по вул. Мусоргського у м. Запоріжжя.

          Зобов'язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ключи від вхідних дверей будинку № 50 а по вул. Мусоргського у м. Запоріжжя.

          Стягнути з ОСОБА_2, зареєстрована та мешкає за адресою: м. Запоріжжя вул. Мусоргського б. 50 а, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 б. 20 а кв. 26, понесені документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору 08,50 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 37,0 грн., а всього 45,50 грн. (сорок п'ять гривень п'ятдесят копійок).

          Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

          Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.          

          Суддя                                                                       М.С. Гончар