№ 2-393/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М                    У К Р А Ї Н И

01 березня 2011 року                                                                      м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд  м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді                              Дмитрюк О.В.,

при секретарі                                        Петрові С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2»ї Олександрівни, (представник позивача –ОСОБА_3) до ОСОБА_4, Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»(треті особи –приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської Ради) про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, звернувся  до суду в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, з позовом до ОСОБА_4, АКІБ «УкрСиббанк»про визнання договору недійсним. В позові зазначає, що він перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 з 26.05.2007 р., від шлюбу мають доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

26.06.2008 р. між ОСОБА_4 та АКІБ «УкрСиббанк»було укладено договір іпотеки (нерухомого майна) № 11365239000/3, згідно умов якого ОСОБА_4 передала банку в іпотеку домоволодіння, що знаходиться за адресою м.Запоріжжя, вул..Епронівська, 185, розташоване на земельній ділянці площею 571 кв.м., що належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно САС № 099720.

Позивач вважає, що вказаний договір іпотеки порушує права неповнолітньої ОСОБА_2, суперечить вимогам ч.2 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства», ч.4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», ч.3 ст.177 СК України, оскільки укладений без дозволу органу опіки та піклування, а тому на підставі ч.1 ст.215, ст..203 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити з підстав, викладених в заяві.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов ОСОБА_1, в інтересах неповнолітньої доньки, визнала.

Представник відповідача –АКІБ «УкрСиббанк»в судове засідання не з»явився, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого судом було відмовлено, а неявка була визнана неповажною. В процесі розгляду справи, представником відповідача були подані письмові заперечення проти позову (а.с.50-51).

Представник третьої особи - приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, пояснив, що при посвідченні оспорюваного договору подружжя ОСОБА_1 не повідомили нотаріусу про наявність у них неповнолітньої дитини.

Представник третьої особи –органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської Ради в судове засідання не з»явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про що свідчить розписка в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив, заяви про бажання приймати участь у розгляді справи до суду не подав. У відповідності до ч.3 ст.36 ЦПК України, справа була розглянута за відсутності третьої особи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідача ОСОБА_4, представника третьої особи, свідків, приймаючи до уваги позицію представника АКІБ «УкрСиббанк», суд приходить до висновку,  що позовні вимоги ОСОБА_1, що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в шлюбі з ОСОБА_4 з 26.05.2007 р. та мають доньку ОСОБА_2, 11.03.2006 р.

26.06.2008 р. між ОСОБА_4 та АКІБ «УкрСиббанк»було укладено договір іпотеки (нерухомого майна) № 11365239000/3, згідно умов якого ОСОБА_4 передала банку в іпотеку домоволодіння, що знаходиться за адресою м.Запоріжжя, вул..Епронівська, 185, розташоване на земельній ділянці площею 571 кв.м. та належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно САС № 099720.

Посилання позивача на порушення вимог ч.2 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства», ч.4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», ч.3 ст.177 СК України, суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Аналіз положень Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" у комплексі з положеннями Сімейного кодексу України та Закону України "Про охорону дитинства" вказує на наступне.

Статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 32 Цивільного кодексу України на вчинення неповнолітньою особою правочину щодо нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.   

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України   "Про охорону дитинства"    батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Згідно з частиною третьою статті 177 Сімейного кодексу України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини;  відмовлятися від майнових прав дитини.

Таким чином, оскільки одним з правочинів, які не можуть вчиняти батьки або особи, які їх замінюють, без дозволу органів опіки та піклування, відповідно до статті 177 Сімейного Кодексу України, статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" та частини третьої статті 17 Закону України "Про охорону дитинства" є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься, зокрема, і право користування жилим приміщенням, у випадках, коли з поданих нотаріусу документів, зокрема зі змісту правоустановлювального документу, довідки про реєстрацію місця проживання або місця перебування дитини, вбачається, що право власності або право користування цим майном належить дитині, нотаріусом обов'язково вимагається згода органів опіки та піклування.

Проте з матеріалів справи вбачається, що малолітня дитина позивача та ОСОБА_4 права власності на даний житловий будинок не мала і не має.

Щодо визначення права дитини на проживання в жилому приміщенні, що передавалось в іпотеку, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.156 ЖК України та ч.1 ст.405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, що проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом.

          Абзац 7 ч.1 ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що реєстрація – це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Згідно з Примірним регламентом з оформлення документів та контролю з питань реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, затвердженим наказом МВС України від 3 лютого 2006 р. N 96, особи, які проживають у приватних будинках і не обслуговуються житлово-комунальними підприємствами, звертаються безпосередньо до відповідного органу реєстрації особисто з наданням оформленої належним чином будинкової книги. На підставі поданих для реєстрації місця проживання документів уповноваженою особою органу реєстрації заповнюється 2 примірники талона реєстрації місця проживання та вносяться відповідні відомості із зазначенням адреси житла особи до паспортного документа шляхом проставляння штампа відповідного зразка. У разі реєстрації неповнолітніх дітей до 15 років разом з батьками (одним з батьків) відомості про їх реєстрацію вносяться до талона реєстрації одного з батьків.

Згідно із пунктом 40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за N 283/8882, у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, за участю осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких договорів. Оскільки, згідно зі ст. 405 Цивільного кодексу України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону –нотаріуси для встановлення факту користування нерухомим майном витребовують довідку про реєстрацію місця проживання або місця перебування дитини за адресою майна, що відчужується або заставляється, видану житлово-експлуатаційною організацією або іншим відповідним уповноваженим органом з питань реєстрації. Коли з поданих документів нотаріусом установлено, що така дитина проживає за іншою адресою, ніж адреса майна, що відчужується, а також те, що така дитина не має права власності на це майно (його частину) нотаріус має право не витребовувати згоду органів опіки та піклування на посвідчення такого правочину.

Тобто, право користування майном члена сім'ї власника житла пов'язано з моментом здійснення реєстрації за місцем проживання особи, про що робиться відповідний запис до будинкової книги.

Таким чином, згода органів опіки та піклування необхідна лише у випадку, якщо дитина є власником (співвласником), або має право на користування жилим приміщенням, що відчужується.

Як вбачається з наданої для огляду в судовому засіданні оригіналу будинкової книги, ОСОБА_2 у встановленому порядку зареєстрована в житловому будинку, який було передано в іпотеку, не була. Запис в будинковій книзі про проживання неповнолітньої зроблено саме позивачем у справі та жодним компетентним органом не посвідчено. Таким чином, право користування житлом в оспорюваному будинку неповнолітньою ОСОБА_2  шляхом реєстрації за місцем проживання не виникло.

Позивачем суду було надано довідку квартального комітету № 107 Шевченківського району м.Запоріжжя про склад сім»ї або зареєстрованих у житловому будинку № 185 по вул..Епронівській осіб від 21.10.2010 р. (а.с.39). Суд критично ставиться до цього доказу, оскільки до повноважень квартального комітету не входить функція відслідковування, стеження чи моніторинг фактичного проживання чи непроживання тієї чи іншої особи на території району.

За таких умов, згода органу опіки та піклування на передачу спірного будинку в іпотеку була не потрібна, а тому відсутні підстави для визнання договору іпотеки недійсним.

Відповідно до ст.88 ЦПК України суд не стягує судові витрати.

Керуючись ст. 10, 11, 88, 208, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2»ї Олександрівни (представник позивача –ОСОБА_3) до ОСОБА_4, Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»(треті особи –приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської Ради) про визнання договору недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів після проголошення рішення суду апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні  у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                              О.В.Дмитрюк