УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа №22ц-22325/11                                        Головуючий в 1 інстанції -  Папарига В.А.

Категорія  48 ( 1 )                                                                         Доповідач – Братіщева Л.А.

У Х В А Л А

Іменем України

          «13» квітня 2011 року колегія суддів судової палати  у цивільних  справах   Апеляційного   суду  Дніпропетровської  області у   складі:

головуючого  судді:          -   Братіщевої Л.А.

                                     суддів: -  Савіної Г.О., Турік В.П.

                   при   секретарі: –   Євтодій К.С.

за участю: позивача ОСОБА_5

                  відповідача – ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_6 та  його представника ОСОБА_7 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від  23 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И Л А :

          У липні 2010 року позивач ОСОБА_5 звернулася із позовом до ОСОБА_6  про стягнення аліментів і в обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що  у період з 06 березня 2004 року по 27 травня 2009 року перебувала у шлюбі з відповідачем від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився син – ОСОБА_8.

          Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 16.09.2008р. з відповідача було стягнуто на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_8 у розмірі ј частки від доходу відповідача до досягнення дитиною  повноліття. Також рішенням цього ж суду від  16.09.2008р. було стягнуто аліменти на її утримання у розмірі ј частки до досягнення дитиною шестирічного віку.

          Оскільки син досяг шестирічного віку, стягнення аліментів на її утримання припинилося. Проте, дитина є інвалідом дитинства, потребує постійного догляду, постійно хворіє, вона не мала можливості працювати і вимушена була звільнитися для догляду за дитиною.

          Уточнивши свої позовні вимоги і посилаючись на ці обставини просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на її утримання в розмірі ј частки від усіх видів доходу до досягнення  сином  ОСОБА_8 повноліття.

          Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 листопада 2010 року  позов ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6  на користь позивачки на її утримання  аліменти в розмірі  1/6 частки від всіх видів доходу відповідача та зазначено про право ОСОБА_5 на аліменти протягом всього часу проживання з нею дитини-інваліда – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

          В іншій частині позовних вимог відмовлено.

          В апеляційній скарзі відповідач та його представник просять рішення суду  скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що  позивачем не надано доказів про її неможливість працювати; суд не взяв до уваги, що дитини відвідує дитячий садок, тобто  позивач  постійно не займається дитиною.

          Крім того,  заробітна плата відповідача  нижче прожиткового мінімуму і у випадку набрання даним рішенням суду законної сили відповідач буде позбавлений засобів проживання.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 06.03.2004р. по 27.05.2009р. перебували у шлюбі від якого народився син – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5-7).

Позивачка ОСОБА_5 не працює,  доглядає дитину до досягнення нею 14 років, оскільки син ОСОБА_8 є інвалідом дитинства, хворіє та має захворювання (а.с. 10-12, 14, 15).

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 16.09.2008р. з ОСОБА_6 стягнуто  аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання сина у розмірі ј частки заробітку відповідача щомісячно, до досягнення ним повноліття, починаючи з 27.05.2008р. (а.с.8).

Рішенням цього ж суду  від 16.09.2008р. з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на користь і на утримання ОСОБА_5 в розмірі 1/6 частини його заробітку щомісяця, починаючи з 27.05.2008р., до досягнення дитиною, ОСОБА_8  6-ти річного віку, тобто до 09.07.2010р. (а.с. 9).

Оскільки ОСОБА_8 досяг 6-ти річного віку, то стягнення  аліментів на ОСОБА_5 припинилося.

Частково задовольняючи позовні вимоги  ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на її утримання  суд першої інстанції обґрунтовано послався на  ст. ст.  88 СК України та зазначив, що позивачка, як жінка, яка не перебуває у шлюбі з чоловіком, має право на утримання у зв’язку з тим, що з нею проживає їхня дитини-інвалід, вона не працює, а чоловік матеріальної підтримки не надає, дитина хворіє.

Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 88 СК України, якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною-інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу і право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.

Частина 2 ст. 91 СК України зазначає, що жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин 2-4 ст. 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Доводи відповідача та його представника в апеляційні скарзі на те, що позивач може працювати, оскільки дитина відвідує  дитячий садок спростовуються матеріалами справи, а саме – довідкою виданою дитячим закладом №77 з якої вбачається, що ОСОБА_8 часто і тривало хворіє, що позбавляє ОСОБА_5 можливості працевлаштуватися (а.с. 18),  медичними висновками і довідками в яких зазначено, що дитина потребує  постійного догляду матері (а.с. 10, 11, 48).

Колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції виконав вимоги закону, об’єктивно дослідив матеріальне становище відповідача,  врахував  можливість надання допомоги позивачці у розмірі 1/6 частики, оскільки його середньомісячний дохід  становить більше  3тис. грн. (а.с.42), а тому посилання в апеляційній скарзі про те, що він отримує заробітну плату нижче прожиткового мінімуму є безпідставними.

Інші доводи відповідача та його представника, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

          Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

          За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

          Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 303,  307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 та  його представника ОСОБА_7 -  відхилити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 листопада 2010 року –  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку  до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: