КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.05.2011 № 23/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів:
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. - представник за довіреністю,
від відповідача: представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) „Укргідроенерго"
на рішення Господарського суду м. Києва від 15.02.2011 р.
у справі № 23/14 (суддя: Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) „Укргідроенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) „АББ ЛТД"
про стягнення 1 862 626,26 грн.
ВСТАНОВИВ:
У січні 2011р. до Господарського суду міста Києва звернулося ВАТ „Укргідроенерго" з позовом до ТОВ „АББ ЛТД" про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 1 862 626,26 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2011 року у справі № 23/14 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва у справі №23/14 від 15.02.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В своїй апеляційній скарзі, позивач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини та матеріали справи, які мають значення для справи.
Зокрема, апелянт в апеляційній скарзі звертає увагу суддів на те, що суд першої інстанції нЈ дослідив всі обставини справи, не взяв до уваги структуру ціни та не врахував наслідки безпідставного отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 1 862 626,26 грн.
Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія судців встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2008р. між сторонами по справі укладено договір №105, відповідно до якого відповідач зобов'язувався виготовити комплектну розподільну установку 6 кВ - КРУ-6 кВ згідно погодженої сторонами конструкторської документації та доставити її на площадку для монтажу та пусконалагодження (Дністровська ГАЕС, м. Новодністровськ, Чернівецька область); виконати роботи з монтажу, пусконалогодження та введення в роботу продукції; надати послуги з навчання роботі з продукцією, а ВАТ «Укргідроенерго» зобов'язувалось прийняти та оплатити вказану вище продукцію та виконані роботи.
Згідно з п. 2.2 в редакції Договору №105 від 14.07.2008 року, загальна вартість договору складала 7 636 182,00 грн.
Також. 12.01.2009 року між сторонами була укладена додаткова угода до договору підряду №105 від 14.07.2008 року, відповідно до якої вартість договору складає 7 636 182,00 грн., що є еквівалентом 1 649 283,37 доларів США згідно Міжбанківського валютного курсу продажу доларів США за гривні на день укладання Договору.
Відповідно п. 3.1.2 Договору (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою від 12.01.2009 р.) за результатами першого та другого етапів попередніх оплат (90% ціни Договору в доларовому еквіваленті) Сторони проводять звірку відповідності всіх виконаних платежів та наданих з боку Підрядника документів, підтверджуючих сплачену Підрядником валютну складову Договору.
Отже, п.3.1.2 Договору (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою від 12.01.2009р.) містить зобов'язання ТОВ «АББ ЛТД» щодо документального підтвердження виключно валютної складової ціни Договору. Документальне підтвердження інших витрат Підрядника по виконанню своїх зобов'язань за Договором, зокрема гривневої складової Договору у розмірі 3 192 271,65 грн. не вимагається.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного,
З матеріалів справи та з пояснень сторін вбачається, що 21 квітня 2010 р. сторонами було проведено звірку розрахунків, в тому числі звірку в частині валютної складової вартості Договору, про що було складено акт звірки по виконанню Договору №105.
Сторонами було звірено та підтверджено оплату позивачем валютної складової у розмірі, 959 807,85 доларів США, що становило на момент оплати 7 963 389,79 грн. без ПДВ (з ПДВ - 9 556 787,75 грн.) та перерахована відповідачу у повному обсязі.
Також, сторони пояснили, що до валютної складової у розмірі 959 807,85 доларів США відносяться:
958 849.00 доларів США - контракт на поставку Продукції (7 958 446,70 грн.);
958.85 доларів США - ввізне мито (5 543,09 грн.).
Представник Позивача надав пояснення, що Головним контрольно-ревізійним управлінням України проведено перевірку діяльності останнього, у тому числі в частині законності витрат коштів за виконані роботи згідно договору №105 від 14.07.2008 року. За результатами перевірки Позивачу направлено лист підписаний головним державним аудитором в якому повідомляється, що визначення Відповідачем вартості обладнання в сумі 9 550 136,04 грн. є безпідставними, затримка оплати по зовнішньоекономічному контракту є фінансовим ризиком Відповідача, а сума 1 862 626,26 грн. документально не підтверджена первинними документами.
Згідно статті 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єкту, що ревізується. Довідка контрольно-ревізійного управління чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.
Сама лише довідка контрольно-ревізійного управління чи акт перевірки не визначені законодавством, як безумовний доказ господарського чи цивільно-правового правопорушення. Обставини, вказані в такому акті в господарському судочинстві повинні підтверджуватися належними доказами у відповідності до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України. Позивачем такі докази не надавалися.
Підтверджуючі документи валютної складової на суму 959 807,85 доларів США без ПДВ були надані відповідачем позивачу відповідно до листа № 127 від 04.03.2010р. Такими документами, зокрема, є:
1. Контракт № С2АВВ ШБ 16/07/08, укладений між ТОВ «АББ ЛТД» та «АВВ s.r.o.»
2. Вантажні митні декларації № 731125, №731129, №731693.
3. Банківська виписка від 06.01.2009р. на купівлю валюти у сумі 958 849,00 дол.США (7 958 446,70 грн.).
Відповідач пояснив, що він на виконання зовнішньоекономічного контракту №СЈАВВ_ІІ80 16/07/08 подавав до обслуговуючого банку 4 заявки на покупку валюти: №973737 від 26.11.08, №975965 від 03.12.08, №986801 від 30.12.2008р., № 1030061 від 05.01.2009р. Однак, тільки за останньою заявкою відповідач зміг придбати валюту на виконання зовнішньоекономічного контракту №С2АВВ_ШО 16/07/08, тому, сума контракту збільшилась виключно в частині валютної складової на різниці курсу дол.США до грн. у зв'язку з його коливанням. При цьому гривнева складова вартості договору залишилась сталою.
Таким чином, відповідач вважає що виконав свої зобов'язання щодо підтвердження валютної складової вартості Договору, шляхом надання відповідних підтверджуючих документів позивачу.
Колегія дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що вищевказані доводи відповідача заслуговують на увагу та є обґрунтованими виходячи з наступного.
Як вже зазначалося вище, сторонами укладено договір №105 від 14.07.2008 року на виготовлення комплектної розподільної установки 6 кВ-КРУ-6 кВ, виконання робіт з монтажу, пусконалагодження та введення в роботу продукції на монтажному майданчику та надання Послуг з навчання роботі з продукцією.
Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог зазначеного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Нормами статті 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 2 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається інше у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до відповідача з ініціативою внести зміни до укладеного договору щодо зміни ціни чи умов оплати, в порядку передбаченому статтею 188 Господарського кодексу України.
Крім того, колегія звертає увагу на те, що Договір не встановлює для відповідача обов'язку документального підтвердження інших витрат відповідача по виконанню Договору №105 від 14.07.2008р.
Таким чином, колегія вважає, що кошти, отримані відповідачем за належною правовою підставою, а тому підстави для повернення грошових коштів згідно ст.1212 Цивільного кодексу України відсутні.
Отже, колегія вважає, що місцевий суд обґрунтовано та правомірно відмовив ТОВ „Юнекс-Техно-Сервіс" у задоволенні позовних вимог.
Згідно ст. 99 ГҐІК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.
Апеляційні господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Проте, в даному випадку, позивач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду є обґрунтованим, законним та визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не вбачає підстав для скасування або зміни рішення, тому залишає рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) „Укргідроенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2011р. у справі №23/14 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2011р. у справі №23/14 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 23/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді