КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2011                                                                                           № 30/384

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Яковлева  М.Л.

суддів:             

при секретарі:            

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 24.05.2011 року по справі № 30/384  (в матеріалах справи)

розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Українські радіосистеми», м. Київ на рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2011 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України   14.02.2011 року)

по справі № 30/384  (суддя –  Ващенко Т.М.)

за позовом       закритого акціонерного товариства «Українські радіосистеми»,

                         м. Київ

до                      публічного акціонерного товариства «Томак», м. Київ

про                    стягнення  910 990,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги закритого акціонерного товариства «Українські радіосистеми» до відкритого акціонерного товариства «Томак» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № б/н від 18.05.2006 року в розмірі 910 990,65 грн., з яких 611 791,77 грн. –основний борг, 253 691,62 грн. – збитки від інфляції, 45 507,26 грн. – 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2011 року (підписаного  14.02.2011 року) в задоволенні позову відмовлено повністю. Своє рішення місцевий господарський суд мотивує тим, що оскільки нараховані суми орендної плати були фактично сплачені позивачем до розірвання за взаємною згодою сторін договору оренди від 18.05.2006 року, то останній на підставі ст. 653 Цивільного кодексу України не має права вимагати повернення того, що було ним виконано до моменту розірвання договору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач, закрите акціонерне товариство «Українські радіосистеми», м. Київ звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення господарського суду міста Києва і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції  неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.  Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норму матеріального права, зокрема ст. 653 Цивільного кодексу України, а відтак позивачем без достатньо правових підстав сплачено орендну плату за останні 2 місяці, враховуючи умови договору оренди.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2011 року по справі № 30/384 апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 24.05.2011 року.

Відповідно до розпорядження заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 року у зв’язку з виробничою необхідністю та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею – Яковлєвим М.Л., суддями – Жук Г.А., Майданевичем А.Г.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечує з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського  суду міста Києва від 10.02.2011 року по справі №  30/384 – підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 18.05.2006 року між відкритим акціонерним товариством «Томак» (далі – орендодавець) та закритим акціонерним товариством «Українські радіосистеми» (далі – орендар) було укладено договір оренди № б/н від 18.05.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 18.05.2006 року за реєстраційним         № 1312141. Відповідно до умов договору (п. 1.1) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежилий будинок в цілому – виробничо-лабораторний корпус – загальною площею 5 876,80 кв.м, що розташований за адресою: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15/6, літери 118, 119, (далі – об’єкт оренди), яка є власністю орендодавця та знаходиться на його балансі.

Пунктом 1.8 договору сторони встановили строк дії договору з моменту державної реєстрації (18.05.2006 року) і до 31.05.2017 року.

Відповідно до п. 1.9 договору, строк оренди об’єкту оренди за цим договором закінчується 31.05.2016 року.

Згідно п. 4.1 договору, орендар щомісячно сплачує орендодавцеві орендну плату у розмірі дев’яносто дві грн. дев’яносто дві копійки, з урахуванням ПДВ, за 1 кв.м площі об’єкту оренди. Щомісячна сума орендної плати за цим договором за усі площі об’єкту оренди складає, з урахуванням ПДВ, 546 072,26 грн.

Пунктом 4.1.1 договору сторонами погоджено, що орендна плата повинна коректуватися з урахуванням зміни офіційного курсу гривні до ЄВРО, встановленого Національним банком України на день сплати орендної плати за відповідний період.

Пунктом 4.5 договору встановлено, що орендар зобов’язується впродовж 5 (п’яти) робочих днів з дня підписання цього договору здійснити гарантійний платіж, який складає з урахуванням ПДВ 1 049 349,60 грн. і утримуватиметься орендодавцем. Сума гарантійного платежу буде зарахована орендодавцем як орендна плата за останні місяці оренди без здійснення її зміни та індексації (перерахунку).

Судом першої інстанції досліджено та підтверджується сторонами, що на виконання п. 4.5 договору, позивачем було сплачено 1 049 349,00 грн. гарантійного платежу.

14.12.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено додатковий договір № б/н від 14.12.2006 року, відповідно до умов якого (п. 1) сторонами внесено зміни до п. 4.1 договору та погоджено, що до 31.12.2006 року орендар щомісячно сплачує орендодавцеві орендну плату у розмірі: 92,92 грн., з урахуванням ПДВ, за 1 кв. м площі об’єкту оренди. Сума орендної плати за місяць розраховується виходячи з площі об’єкта оренди, яка передана в оренду за відповідним актом приймання-передачі, та щомісячна сума орендної плати за цим Договором за усі площі об’єкта оренди складає, з урахуванням ПДВ, 546 072,26 грн. З 01.01.2007 року орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі: 120,80 грн., з урахуванням ПДВ, за 1 кв. м площі об’єкта оренди. Сума орендної плати за місяць розраховується виходячи з площі об’єкта оренди, яка передана в оренду за відповідним актом приймання-передачі, та щомісячна сума орендної плати за цим договором за усі площі об’єкта оренди складає, з урахуванням ПДВ, 709 917,44 грн. Загальна сума орендної плати за цим договором, з урахуванням ПДВ, складає 83 922 501,06 грн.

Крім того, п. 3 додаткового договору, сторонами погоджено, що він набуває чинності з 01.01.2007 року і є невід’ємною частиною договору № б/н від 18.05.2006 року.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.02.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Томак» (далі – орендодавець) та закритим акціонерним товариством «Українські радіосистеми» було укладено договір купівлі-продажу № б/н від 19.02.2008 року, відповідно до умов якого, відповідач передав у власність позивачу нежилий будинок – виробничо-лабораторний корпус – загальною площею 5 876,80 кв.м, що розташований за адресою: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15/6, літери 118, 119.

Відповідно до матеріалів справи, 19.02.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № б/н від 19.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 яким розірвано Договір оренди № б/н від 18.05.2006 року.

Після закінчення строку дії цього договору або при достроковому розірванні цього договору орендар зобов’язаний передати орендодавцеві об’єкт оренди в належному стані з урахуванням природного зносу на підставі акту прийому-передачі протягом 5 (п’яти) днів з дати закінчення оренди або з моменту фактичного розірвання цього договору. Обов’язок по складанню акту покладається на орендаря (п. 3.3.10 договору).

Відповідно до п. 7.7 договору, при припиненні дії або при достроковому розірванні цього договору, орендар зобов’язаний передати об’єкт оренди в належному стані з урахуванням нормального зносу по акту прийому-передачі. Підписаний акт є підставою для припинення оренди. Обов’язок по складанню акту покладається на орендаря.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2008 року між сторонами було підписано та скріплено їх печатками акт приймання передачі орендованих площ по договору оренди № б/н від 18.05.2006 року, згідно до умов якого орендар передав, а орендодавець прийняв нежилий будинок в цілому – виробничо-лабораторний корпус –загальною площею 5 876,80 кв.м, що розташований за адресою: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15/6.

За твердженням позивача, після розірвання договору, відповідачем було повернуто позивачу гарантійний платіж в сумі 1 049 349,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач платіжним дорученням № 217 від 19.02.2008 року відповідачем було повернуто позивачу гарантійний платіж в розмірі 1 336 875,49 грн., з яких відповідач пояснив 1 049 349,00 грн. гарантійний платіж, а решта – повернення орендної плати за неповний місяць оренди.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем не враховано умов п. 4.5 договору оренди, та зазначає, що оскільки орендар сплачував орендну плату за останні два місяці, то поверненню мали підлягати не 1 049 349,60 грн. гарантійного платежу, а сума орендної плати за два останні місяці оренди, тобто за проміжок часу з 20.12.2007 року по 19.02.2008 року, та робить висновок, що різниця між сумою сплаченої орендної плати за останні два місяці оренди  та сумою повернутого гарантійного платежу становить заборгованість орендодавця перед орендарем.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалося вище, пунктом 4.5 договору встановлено, що орендар зобов’язується впродовж 5 (п’яти) робочих днів з дня підписання цього договору здійснити гарантійний платіж, який складає з урахуванням ПДВ 1 049 349,60 грн. і утримуватиметься орендодавцем. Сума гарантійного платежу буде зарахована орендодавцем як орендна плата за останні місяці оренди без здійснення її зміни та індексації (перерахунку).

При винесенні рішення, місцевий господарський суд тлумачить п. 4.5 договору, як орендна плата за останні місяці оренди до закінчення строку дії договору та керується відповідно п. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України.

Однак, колегія апеляційного суду не погоджується із зазначеним висновком.

Відповідно до ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов’язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обмовлено характером його зміни. Частиною 4 ст. 653 ЦК України регламентовано, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було ними виконане за зобов’язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із пункту 4.5 договору не вбачається, що сторони прив’язуть зарахування гарантійного платежу до закінчення терміну дії договору оренди та повернення в зв’язку з цим об’єкту оренди. Із змісту зазначеного пункту випливає, що гарантійний платіж зараховується орендодавцем як орендна плата за фактичні останні місяці оренди, тобто в даному випадку за останні два місяці оренди перед розірванням договору. Іншого договором оренди не передбачено. Зокрема, відповідно до п. 7.13 договору оренди, припинення (розірвання) цього договору не відміняє будь-які невиконані зобов’язання сторін, встановлені цим договором і не звільняє жодну із сторін від відповідальності за невиконання своїх договірних зобов’язань.

Крім того, суд правомірно відзначає, що гарантійний платіж, за своєю природою є мірою забезпечення виконання орендарем своїх зобов’язань за договором оренди в частині сплати орендної плати, який умовами договору оренди № б/н від 18.05.06. (п. 4.5) передбачалося використати як орендну плату за останні два місяці оренди, однак помилково прив’язує останні два місяці оренди до закінчення строку дії договору.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи – позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належними засобами доказування доведено суду порушення з боку відкритого акціонерного товариства «Томак» законних та охоронюваних інтересів закритого акціонерного товариства «Українські радіосистеми».

Щодо  заявлених позивачем до стягнення сум річних та інфляційних, колегія апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний  сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи положення зазначеної норми, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог в частині  стягнення інфляційних в сумі 253 691,62 грн. та 3 % річних в розмірі 45 507,26 грн., оскільки повернення надміру переплачених коштів не відноситься до категорії грошового зобов’язання встановленого договором оренди, а відтак в цій частині позов задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене вище, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в розмірі 611 791,77 грн. різниці між сумою сплаченої орендної плати та сумою повернутого гарантійного платежу.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14  «Про судове рішення у цивільній справі»,  рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу  встановлено, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)   неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3)  невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2011 року у справі № 30/384  – скасуванню, з наступним прийняттям нового рішення.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст.  4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Українські радіосистеми», м. Київ на рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2011 року у справі   №  30/384   задовольнити частково.

2.  Рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2011 року у справі                           № 30/384 скасувати. Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Томак» (04080, м. Київ, вул. В. Хвойки, 15/15, код ЄДРПОУ 14307305) на користь закритого акціонерного товариства «Українські радіосистеми» (04080, м. Київ, вул. В. Хвойки, 15/15/6, код ЄДРПОУ 23151188) 611 791,77 грн. боргу, 6 117,98 грн. державного мита та 158,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Томак» (04080, м. Київ, вул. В. Хвойки, 15/15, код ЄДРПОУ 14307305) на користь закритого акціонерного товариства «Українські радіосистеми» (04080, м. Київ, вул. В. Хвойки, 15/15/6, код ЄДРПОУ 23151188) 3 059,00 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4. Видати накази.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6.  Матеріали справи № 30/384  повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили  з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

25.05.11 (відправлено)