Справа №1-143/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

       15 квітня 2011 року                                                      Здолбунівський районний суд

                                                                                              Рівненської області

під головуванням судді                                                    Мички І.М.

при секретарі                                                                     Сімонович С.О.

з участю прокурора                                                          Пришка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Здолбунів кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, гр.України, освітою середньою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

- у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України,

в с т а н о в и в :

       15 лютого 2011 року близько 19.00 години в будинку по вул. Шевченка, 106 в с.Гільча-1 Здолбунівського району, під час суперечки та бійки з ОСОБА_2 умисно наніс останньому чотири удари кулаками рук та взутими ногами по тілі, в результаті чого спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою м’яких тканин обличчя, перелому 7,8 ребер зліва, які згідно висновку судово-медичної експертизи №84 від 14.03.2011 року відносяться до категорії середньої тяжкості по критерію довготривалого розладу здоров’я.             

       Підсудний ОСОБА_1 в судовому засіданні винним себе визнав повністю і підтвердив, що дійсно, при зазначених у вироку обставинах, вчинив злочин, встановлений даним вироком. У вчиненому щиро розкаюється.

       Згідно висновку судово-медичної експертизи №84 від 14.03.2011 року у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій м’яких тканин обличчя, перелом 7,8 ребер зліва. Дані тілесні ушкодження виникли не менш як від двох травматичних дій (ударів) тупими предметами (без відображення індивідуальних особливостей травмуючої поверхні).

       Вищезазначені тілесні ушкодження відносяться до категорії середнього ступеня важкості тілесних ушкоджень по критерію довготривалого розладу здоров»я /а.с.18-19/.

       Фактичні обставини справи, встановлені даним вироком, а саме, місце час, спосіб вчинення та наслідки злочинів, форма вини і мотиви злочину ніким із учасників судового розгляду, в тому числі, і самим підсудним ОСОБА_1 не оспорюються. Підсудному було роз’яснено, що у такому випадку у нього відсутнє право подальшого оспорювання цих фактичних обставин справи в апеляційному порядку. Судом з’ясовано, що підсудний правильно розуміє зміст цих обставин та наслідки їх не оспорювання. Сумнівів у добровільності та істинності його позиції у суду немає. За таких обставин, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно вказаних фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

       Дії ОСОБА_1 органом досудового слідства кваліфіковано за ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя в момент заподіяння, але таке, що спричинило довготривалий розлад здоров»я.

       Призначаючи покарання, суд враховує що ОСОБА_1 вчинив злочин проти життя та здоров’я особи, який відповідно ст.12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

       Обставинами, що пом’якшують покарання підсудному, суд визнає щире каяття, сприяння розкриттю злочину та повне визнання підсудним своєї вини.

       Обставина, що обтяжує підсудному покарання не встановлено.

       Що стосується особи підсудного, суд враховує що ОСОБА_1 раніше не судимий і до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у лікаря  нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання за яким характеризується з посередньої сторони та не яких компрометуючих матеріалів відносно нього немає.

       Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, його наслідки, особу підсудного, обставини, що пом’якшують покарання, а також інші обставини справи, суд прийшов до висновку про можливість виправлення підсудного без відбування покарання, а тому вважає необхідним звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України.

       Цивільний позов заступника прокурора в інтересах Здолбунівської центральної районної лікарні про відшкодування витрат за перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні підлягає задоволенню. Суд приймає до уваги, що згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року, розмір відшкодування визначається виходячи із кількості ліжко-днів, проведених потерпілим в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. При визначені розміру відшкодування суд враховує, що згідно інформації від 04.03.11р. за №01/13-340 наданої Здолбунівською центральною районною лікарнею, потерпілий ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні з 18.02.11 по 23.02.11. Всього затрати лікарні на лікування хворого становлять 881,05 грн.

       Керуючись ст.ст.321, 323, 324, 328-339 КПК України, суд –

з а с у д и в :

       ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України і призначити йому покарання –1 /один/ рік обмеження волі.

       На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строк 1 /один/ рік.

       На підставі ст.76 КК України зобов»язати засудженого не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи. Повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

       Цивільний позов заступника прокурора в інтересах Здолбунівської центральної районної лікарні задоволити, сягнути з ОСОБА_1 кошти за перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні в сумі 881,05 грн.

       Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишити попередній –підписку про невиїзд.

       Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області протягом п»ятнадцяти діб з моменту його проголошення через районний суд.

                      Суддя: