Справа № 2-1579/11

                         РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 29  березня  2011  року                                                                                                      місто Одеса  

    Суворовський районний суд міста Одеси у складі:  

головуючого судді                 Мунтян О. О.

при секретарі                        Жековій О. І.   

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань № 5 в приміщенні Суворовського районного суду м. Одеси цивільну справу за   позовом  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 комітету Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_3, Одеська міська рада   

«про встановлення факту прийняття спадщини та  визнання права власності», суд  -      

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 року позивач ОСОБА_1  звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси із  вищеназваним позовом до відповідача. Позовні вимоги уточнювались (а.с. 42).

На обґрунтування своїх  позовних вимог позивач ОСОБА_1  зазначає, що його матері ОСОБА_4 відповідно до Договору купівлі –продажу від 11.06.1971 року належали 2/5 частини  домоволодіння за № 39 розташованого по вулиці Наклонній в місті Одесі, які складались з: у  житловому будинку позначеному по плану під Літ «А»одна житлова кімната 8, 28 кв.м. та коридор 2-1, господарська споруда: сарай позначений по плану  під Літ «Б». В подальшому, як вказує позивач, ОСОБА_4 зазначену частину домоволодіння  самовільно перебудувала. 28 листопада 2006 року ОСОБА_4 померла та після її смерті відкрилась спадщина на 2/5 частин  домоволодіння за № 39 розташованого по вулиці Наклонній в місті Одесі, він є єдиним спадкоємцем за Заповітом. Оскільки, як зазначає позивач, він станом на час відкриття спадщини постійно проживав із спадкодавцем та відкрито на протязі більш ніж десять років користується зазначеним нерухомим майном, однак отримати Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4, померлої 28.11.2006 року у встановленому Законом порядку змоги не має у зв’язку із тим, що ОСОБА_4 при житі зазначене нерухоме майно до експлуатації після перебудови не введено, вважає за необхідне звернутись до суду із даним позовом у порядку положень ст. 344 ЦК України  та п. п. 1.2 ст. 1268 ЦК України.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_4 заявлені  позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі та встановити факт прийняття ним спадщини після смерті матері ОСОБА_4., померлої 28.11.2006 року та  визнати за ним право власності на 2/5 частини домоволодіння за № 39 розташованого по вулиці Наклонній в місті Одесі із прилеглою до нього земельною ділянкою за набувальною давністю. Додатково пояснив, що при житті його мати ОСОБА_4 самочинно без отримання відповідного дозволу  знесла та побудувала житловий будинок позначений по плану під Літ «А», оскільки та частина яка була нею придбана за Договором купівлі –продажу не була придатною для проживання, до експлуатації новостворене майно прийнято не було.

Представник відповідача ОСОБА_2 комітету Одеської міської у судому засіданні проти задоволення зазначених позовних вимог заперечував, вказавши що спадкуванням є перехід прав які належали спадкодавцю, при цьому самовільно збудовані так як самовільно реконструйовані об’єкти нерухомого майна до складу спадщини не входять та до спадкоємців переходить право на вартість будівельних  матеріалів. Крім того, вказав, що виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України набуття права власності за набувальною давністю можливе в т.ч. за умови тривалого невикористання майна його власником, в свою чергу положеннями діючого ЦК України чітко визначені підстави виникнення права власності на нерухоме майно. Оскільки, як вказав представник, у ОСОБА_4  виходячи з вимог ст. 376 ЦК України право власності на  спірне нерухоме майно не виникло, вимоги щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на дане нерухоме майно за набувальною давністю є необґрунтованими.

Як представник третьої особи Одеської міської ради у задоволені позовних вимог  просив суд відмовити в повному обсязі з підстав необґрунтованості зазначивши, що самовільне будівництво ОСОБА_4 здійснено на земельній ділянці, яка перебуває у власності територіальної громади в особі Одеської міської ради.

Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечувала.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі, з наступних підстав.

Положеннями ч 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як, на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.  

Вимогами  ст. 11  ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід  і припинення підлягають державній реєстрації.

Положеннями ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що незаборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно вимог ст. 380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Частиною 1 ст. 346 ЦК України визначено, що право власності припиняється у разі в т.ч. знищення майна

Відповідно до положень ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила, або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Положеннями ст. 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять всі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем, вважається таким, що прийняв спадщину.

Зі змісту ст. 344 ЦК України вбачається, що набуття права на нерухоме майно за набувальною давністю можливе за умов в т.ч.: тривалого невикористання майна власником, добросовісне заволодіння чужим майном.

Частина 1 ст. 12 ЗК України, передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить в т.ч. розпорядження землями територіальних громад,

Статтею 126 ЗК України, передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою  посвідчуються державними актами.

Положення ст. 9  Закону України "Про архітектурну діяльність" № 687 - 14 від 20.05.1999 року, встановлюють, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальним ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів.

Так, судом було встановлено що ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі –продажу від 11.06.1971 року, посвідченого державним нотаріусом Четвертой Одеської державної нотаріальної контори та зареєстрованого за № 9912 належали 2/5 частини  домоволодіння за № 39 розташованого по вулиці Наклонній в місті Одесі, які складались з: у  житловому будинку позначеному по плану під Літ «А»одна житлова кімната 8, 28 кв.м. та коридор 2-1, господарська споруда: сарай позначений по плану  під Літ «Б»(а.с. 11-12). Право власності зареєстровано у ОМБТІ за № 577 на ст. 29, книзі за № 109 29 червня 1971 року.

Згідно до Технічного паспорту за № 109-29-579 від 08.06.1998 року та Технічного паспорту за № 109-29-577 від 04 жовтня 2007 року виданих КП «ОМБТІ та РОН» домоволодіння за № 39 по вулиці Наклонній в місті Одесі складається з житлових будинків позначених по плану під Літ «А, В, И», господарських та надвірних споруд позначених по плану під Літ «Р, О, М, К» № 1, 2, 4, 6 огорожа, 1-2 мостіння, на земельній ділянці площею 875 кв.м., , при цьому житловий будинок позначений по плану під Літ «А», загальною площею 45, 2 кв.м. збудовано самочинно, господарська споруда під Літ «Б»по плану не позначена, земельні реєстрація відсутня  (а.с. 4-9, 15-25).

Також, судом встановлено, сторонами у справі не заперечувалось, а отже доказуванню не підлягає, що  ОСОБА_4 дії щодо будівництва житлового будинку позначено по плану під  Літ «А» здійснено самочинно, без відповідного проекту та дозволів на земельній ділянці яка знаходиться у власності територіальної громади м. Одеси в особі органу місцевого самоврядування Одеської міської ради зазначені обставини також підтверджуються відповіддю КП «ОМБТІ та РОН»за № 12066.95 від 04.10.2007 року (а.с. 27).

28 листопада 2006 року ОСОБА_4 померла, про що зроблено відповідний актовий запис за № 29 від 01.12. 2006 року згідно Свідоцтва про смерть видано о ОСОБА_2 комітетом Вікторівської сільської ради Березівського району Одеської області (а.с. 13).

Згідно до Заповіту від 10 травня 1983 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори та зареєстрованого за № 2-12095, ОСОБА_4 при житті розпорядилась належним їй майном на випадок смерті на користь позивача у справі ОСОБА_1   (а.с. 14).

Позивач ОСОБА_1 станом на час відкриття спадщини постійно проживав із спадкодавцем ОСОБА_4 у домоволодінні за № 39 по вулиці Наклонній в місті Одесі, а отже є особою яка у встановленому ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину.

Матеріалами справи також встановлено, що ОСОБА_1 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за Заповітом після смерті ОСОБА_4, померлої 28.11.2006 року було відмовлено з підстав відсутності праовстановчих документів на нерухоме майно, яке входить до складу спадщини (а.с. 26).

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про спадкування" за № 7 від 30.05.2008 року роз'яснено, що якщо спадкодавцем було здійснено самочинне будівництво, до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Отже, виходячи з положень ст. 376 ЦК України та приймаючи до уваги роз’яснення які містяться в п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про спадкування" за № 7 від 30.05.2008 року суд приходить до висновку про безпідставність посилань позивача ОСОБА_1 на положення ст. 344 ЦК України як на підставу визнання за ним права власності на вищеназване нерухоме майно, оскільки правовідносини які виникли між сторонами є спадковими та регулюється  в т.ч. положеннями ст.ст. 1218, 1220, 1233, 1268 ЦК України з урахуванням вимог Закону щодо підстав та порядку набуття права власності на нерухоме майно.

Слід також  вказати, що виходячи з положень ст.ст. 328, 376 ЦК України суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 права власності на 2/5 частин домоволодінні за № 39 по вулиці Наклонній в місті Одесі після самовільного знесення та самовільного будівництва житлового будинку позначеного по плану під Літ «А»не  набула, користувалась зазначеним нерухомим майном до часу смерті та за таких обставин застосування до даних правовідносин положень ст. 344 ЦК України яка регулює підстави набуття права власності за набувальною давністю було б помилковим.

Не є обґрунтованими і позовні вимоги щодо визнання права власності за набувальною давністю на прилеглу до 2/5 частин домоволодіння за № 39 по вулиці Наклонній в місті Одесі земельну ділянку.

Так, згідно до положень ст. 344 ЦК України набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю  регулюється законом.

Положеннями ст. 119 ЗК України передбачено, що для набуття права власності на земельну ділянку на підставі набувальної давності строк володіння становить 15 років.

Крім того, зі змісту зазначеної норми вбачається, що сплив цього строку є підставою для звернення особи до органу державної влади чи  місцевого самоврядування  з клопотанням  про передачу земельної ділянки у власність чи у користування.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів наданих сторонами у справі суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Одночасно, при ухвалені рішення судом приймається до уваги та обставина, що позивач ОСОБА_1 не позбавлений права на звернення до суду із відповідним позовом про визнання права власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі  будівництва житлового будинку позначеного по плану під Літ «А»у домоволодінні за № 39 по вулиці Наклонній в місті Одесі з підстав визначених Законом.

Керуючись ст. ст. 182, 328, 346, 376, 380, 1218, 1268  ЦК України, ст. ст. 12, 119, 126  ЗК України, ст. Закону України "Про архітектурну діяльність" № 687 - 14 від 20.05.1999 року, ст.ст. 10, 11, 58, 60, 61, 88,  209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України,  суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 комітету Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_3, Одеська міська рада  про встановлення факту прийняття спадщини та  визнання права власності –відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси, особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

  Суддя: