Справа № 2-703/11

РІШЕННЯ

                                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2011 р. Суворовський районний суд міста Одеси  

у складі:

головуючого судді                            Пепеляшкова О.С.

при секретарі                                       Шиміній М.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства „ОСОБА_1 Аваль” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства „ОСОБА_4 Аваль”, третя особа ОСОБА_3 про припинення дії договору поруки,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 Аваль»в особі Одеської обласної дирекції звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення з відповідачів за договором заборгованості в сумі 234 357,68 грн. та судових витрат, посилаючись на те, що відповідачі належним чином свої зобов’язання по договорах кредиту та поруки не виконують.

Не погодившись з заявленими до нього вимогами, ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про припинення дії договору поруки, посилаючись на те, що банком та позичальником без згоди поручителя було збільшено обсяг його відповідальності шляхом укладення додаткової угоди.

Представник позивача просила позов задовольнити, посилаючись на викладені в ньому обставини, заперечувала проти задоволення зустрічної позовної заяви з мотивів її безпідставності, просила стягнути з поручителя суму боргу в розмірі, який існував до укладення додаткової угоди.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що банк не мав права надавати кредит у іноземній валюті, надала письмові заперечення проти позову, в яких викладена позиція незгоди з вимогами позивача з мотивів (окрім озвученого представником відповідача) того, що текст кредитної угоди містить порушення Закону України «Про захист прав споживачів»- зміну процентної ставки в односторонньому порядку й стягнення банком комісії у разі внесення змін до умов договору застави або іпотечного договору, що всі порушення кредитного  договору є істотними, про право банку на отримання та збирання інформації й розкриття банківської таємниці на власний розсуд; Закону України «Про страхування»- узгодження з банком страхової компанії, а також самостійного укладення банком договору страхування предмету іпотеки. Також представник відповідача ОСОБА_3 вважала позов ОСОБА_2 ОСОБА_5 та таким, що підлягає задоволенню.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову ПАТ «ОСОБА_1 Аваль», посилаючись на те, що обсяг відповідальності поручителя було збільшеного без згоди останнього, просив задовольнити зустрічну позовну заяву повністю.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що позов ПАТ «ОСОБА_1 Аваль»підлягає частковому задоволенню, а позов ОСОБА_2 задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

13.04.2007р. ОСОБА_3 звернувся до позивача з заявою про надання кредиту у сумі 30 000 доларів США для придбання автомобілю (а.с. 12).

23.04.2007 року між ОСОБА_3 та позивачем було підписано кредитний договір № 014/0028/73/73563 про надання кредиту в сумі 30 000 дол.США строком по 23.04.2013 року зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитними коштами відповідно до графіку погашення кредиту (а.с. 17-19).

Банк з позичкового рахунку готівкою через касу відділення Одеської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_1 Аваль»видав позичальнику кошти в сумі 30 000 дол. США (а.с . 23).

В якості забезпечення кредиту між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 23.04.2007 року, згідно з п. 1.2 якого ОСОБА_2 на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед позивачем відповідати по зобов'язанням ОСОБА_3 по кредитному договору № 014/0028/73/73563 від 23.04.2007 року (а.с. 20).

Згідно з п.6.5. кредитного договору у випадку невиконання відповідачем умов цього договору кредитор має право вимагати достроково погашення заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом. Згідно з п. 10.1 Кредитного договору за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Згідно з п. 3.1 договору поруки від 23.04.2007 року у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед позивачем на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги.

14.04.2009р. між позивачем й ОСОБА_3 без повідомлення й згоди поручителя було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 014/0028/73/73563 від 23.04.2007р., за умовами п. 1.3 якої з 14.04.2009р. фактична заборгованість за кредитом ОСОБА_3 збільшується на суму заборгованості за процентами, у зв’язку з чим відбувається зміна строку погашення заборгованості (а.с. 81-86).

ВАТ "ОСОБА_1 Аваль" змінило назву 14.10.2009р. на Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Аваль" (а.с. 26).

Станом на 19.07.2010р. заборгованість перед банком за вказаним кредитним договором № 014/0028/73/73563 склала 234 357,68 грн., у тому числі заборгованість за кредитом - 179 107,66 грн., заборгованість за відсотками —22 180,66 грн., пеня за прострочення тілу кредиту 15 949,14 грн., пеня за прострочення відсотків по кредиту —17 120,22 грн. (а.с. 7-11).

Жодних обґрунтованих заперечень відповідачами щодо розміру заборгованості не висловлено.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається якщо інше не встановлене договором або законом (стаття 525 ЦК України). Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі статі 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика»глави 71 ЦК України «Позика. Кредит. Банківський вклад», якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит»і не випливає із суті кредитного договору.

Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», зокрема ч.ч.1, 2, 4, ст. 5 передбачено, що НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом, а тому посилання представника відповідача на відсутність права банку надавати кредит у іноземній валюті, зокрема в доларах США, є необґрунтованим.

Згідно з Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку” за № 661-VІ від 12.12.2008 року, закон є чинним, були внесені зміни до деяких законодавчих актів України.

Внаслідок цього згідно зі ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Крім того, стаття 55 Закону України „Про банки та банківську діяльність” також вказує, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Таким чином, з дня набрання чинності Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку” за № 661-VІ умови п.5.2 договору про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 від 22.06.2007р. про права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемним, а тому в силу положень ч.2 ст. 215 ЦК України у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим ч. 5 п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»вказує, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, а тому пункт договору, згідно якого позичальник зобов'язується застрахувати за власний рахунок предмет застави на користь банку в попередньо узгодженій з банком страховій компанії, в цій частині прямо суперечить визначеній нормі права.

Пунктом 3 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»зазначено, що персональні дані, одержані від споживача або іншої особи у зв'язку з укладенням та виконанням договору про надання споживчого кредиту, можуть використовуватися виключно для оцінки фінансового стану споживача та його спроможності виконати зобов'язання за таким договором, а тому положення пункту договору про надання споживчого кредиту, в якому встановлено право банку збирати, зберігати, використовувати, надавати і отримувати інформацію щодо особи позичальника (персональні дані позичальника, відомі банку та/або третім особам у зв'язку з укладенням та виконанням даного Договору, зокрема, банківську та комерційну таємницю) відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки обмежені метою формування кредитної історії, укладання договорів страхування, відступлення права вимоги й визначена чинним законодавством тощо.

Також п.5 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»встановлено обмеження кредитодавцю звертатися без згоди споживача за інформацією про його фінансовий стан до третіх осіб, які пов'язані зі споживачем родинними, особистими, діловими, професійними або іншими стосунками у соціальному бутті споживача, разом з тим суд не убачає порушень в тому, що відповідач таку згоду, закріплену в положенні відповідної частини договору, надав.

Також відповідає вимогам ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»умови кредитного договору щодо розкриття банківської таємниці визначеним третім особам.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст. 509 ЦК України), проте заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника тощо –ч.1 ст.516 ЦК України –а тому положення п.9.6 в оспорюваній відповідачем частині відповідають вказаній нормі права та не можуть визнані недійсними.

Виходячи з положень ст. 627 ЦК України (яка визначає, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного, законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості), суд доходить до висновку щодо необґрунтованості інших заперечень представника відповідача ОСОБА_3.

Частинами 1 та 3 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства тощо, що є підставою для визнання правочину недійсним –ч.1 ст. 215 ЦК України; а ч.6 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»визначає, що у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача, договір може бути визнаним недійсним у цілому. Разом з тим відповідних вимог відповідачем ОСОБА_3 про визнання договору про надання кредиту недійсним не заявлялось, а деякі положення договору, які суперечать діючому законодавству, не зумовлюють зміни інших положень договору, а тому судом до уваги не приймаються, оскільки не позбавляють боржника від виконання взятого на себе обов’язку.

Оцінюючи вимоги ОСОБА_2 про розірвання договору поруки, суд виходить з того, що  відповідно до ч.2 ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Проте за ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Тобто, збільшення розміру заборгованості навіть за згодою банку та боржника додатковою угодою № 1 від 14.04.2009р. , але без згоди поручителя, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов’язань перед банком, а тому вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню шляхом припинення договору поруки.

Таким чином, обов’язок  погасити  заборгованість  по  кредитному  договору  № 014/0028/73/73563 та вимоги ПАТ «ОСОБА_1 Аваль»виникає у позичальника ОСОБА_3, та вимоги банку в цій частині підлягають задоволенню, в задоволенні вимог банку до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості має бути відмовлено.

В силу ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь позивача підлягають стягненню понесені банком судові витрати пропорційно частині задоволених позовних вимог у вигляді сплати державного мита в сумі 850 грн. та витрат ІТЗ в сумі 60 грн., а всього судових витрат –910 грн.

Керуючись статями 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 218, 293 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль»в особі Одеської обласної дирекції «ОСОБА_1 Аваль»- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль»в особі Одеської обласної дирекції AT «ОСОБА_1 Аваль»суму заборгованості 234 357,68 грн., у тому числі заборгованість за кредитом - 179 107,66 грн., заборгованість за відсотками —22 180,66 грн., пеня за прострочення тілу кредиту 15 949,14 грн., пеня за прострочення відсотків по кредиту —17 120,22 грн.; стягнути понесені позивачем судові витрати в сумі 910 грн., а всього стягнути 235 277,68 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити.

Припинити дію договору поруки № 014/0028/73/73563 від 23.04.2007р.,  укладеного між відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_1 Аваль»та ОСОБА_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя