Справа №  1-280/11

Провадження №11/0390/299/11 Головуючий у 1 інстанції:Остапук В.І.

Категорія:ч.2 ст. 289 КК України Доповідач: Силка Г. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

17 травня 2011 року                                          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

          головуючого - судді   Силки Г. І.,          

суддів -  Польового М.І., Бешти Г.Б.,  

при секретарі – Уманській Л. С.,       

          за участю прокурора –Старчука В. М.,

засуджених – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

законних представників неповнолітніх засуджених – ОСОБА_3,   ОСОБА_4,

захисників – ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представника  служби у справах дітей Луцької райдержадміністрації    - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією  прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від   09 березня 2011   року  , яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гута Лісівська Маневицького району Волинської області, мешканця АДРЕСА_1,  громадянина України, з неповною середньою освітою, учня 9-А класу Боратинської ЗОШ 1-3 ступенів Луцького району Волинської області, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого 22.11.2010 року вироком Луцького міськрайонного суду за ст.ст. 185 ч.2, ч.3, 289 ч.2 КК України до п’яти років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України надано іспитовий строк на два роки, та

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та мешканця АДРЕСА_2,  громадянина України, з неповною середньою освітою, учня 9 класу Рованцівської ЗОШ 1-3 ступенів Луцького району Волинської області, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого  22.11.2010 року вироком Луцького міськрайонного суду за ст.ст. 185 ч.2, ч.3, 289 ч.2 КК України до п’яти років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України надано іспитовий строк на два роки, засуджено:

- за ч. 2 ст. 289 КК України та призначено покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі кожному.

На підставі ст. 71  КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частково невідбутого покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 22.11.2010 року – 6 (шість) місяців позбавлення волі, остаточно призначено  до відбуття 5 (п’ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі кожному.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постановлено  рахувати з 08 грудня 2010 року.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в доход держави судові витрати по справі в сумі по 488 (чотириста вісімдесят вісім) гривень 44 копійки з кожного за проведення наркологічних та амбулаторних судових психолого-психіатричних експертиз.

Вирішено долю речових доказів, -

В С Т А Н О В И Л А :

Згідно вироку суду неповнолітні ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 визнані винними та засуджені за те, що 06 грудня 2010 року близько 23-00 год., за попередньою змовою між собою, повторно, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в АДРЕСА_3, умисно, та діючи з метою заволодіння автотранспортним засобом,  зайшли на територію домогосподарства ОСОБА_8, проникли всередину гаража та маючи вільний доступ до салону автомобіля, виштовхали автомобіль марки «Опель Вектра» р.н. НОМЕР_1 з гаража на автодорогу і, скориставшись наявністю ключів у замку запалювання, запустили двигун та незаконно заволоділи даним автомобілем, вартістю 32 000,00 гривень.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій, просить вирок суду в частині призначеного засудженим покарання скасувати та постановити свій вирок, призначивши ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 289 КК України  – 6 років позбавлення волі та на підставі ст. 71 КК України, шляхом приєднання до покарання призначеного за даним вироком частково не відбутого покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 22.11.2010 року – 1 рік позбавлення волі, остаточно призначити до відбуття 7 років позбавлення волі без конфіскації майна кожному.

          Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, міркування  прокурора, який підтримав апеляцію і вважає за необхідне постановити новий вирок, засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх законних представників і захисників та представника служби у справах дітей, які апеляцію прокурора заперечили, вважають, що обране покарання судом першої інстанції відповідає вимогам ст.65 КК України, перевіривши матеріали справи та провівши частково судове слідство, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незаконного заволодіння транспортним засобом, повторно, за попередньою змовою групою осіб, при обставинах, викладених у вироку, ґрунтується на доказах, досліджених у судовому засіданні, яким суд дав правильну юридичну оцінку і вірно кваліфікував їх дії за ч. 2 ст. 289 КК України, що ніким не оспорюється.

У відповідності до вимог ст. 103 КК України при призначенні покарання неповнолітньому  суд, крім обставин, передбачених у статтях 65 – 67 цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.  При цьому покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення особи та попередження нових злочинів.

При призначенні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 покарання судом першої інстанції враховано характер  і  ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме: хоча вчинений ними злочин і відноситься до категорії тяжких та скоєний під час іспитового строку і в стані алкогольного сп’яніння, що є обставиною яка обтяжує покарання, однак судом обгрунтовано враховано і те, що потерпілий ОСОБА_8 будь-яких претензій до підсудних  не має і просив їх суворо не карати. ОСОБА_1 і ОСОБА_2. посередньо характеризується за місцем проживання і навчання, так як є посередніми учнями по навчанню,  однак ОСОБА_1 брав активну участь у виховних заходах школи, до виконання доручень ставився добросовісно, дуже працьовитий, був обраний фізоргом класу (а.с.28,29); ОСОБА_2 виконував всі надані йому громадські доручення, приймав участь у житті школи, правил поведінки не порушував (а. с.53,54).

Враховано судом також і міркування  представника  служби у справах дітей про обрання підсудним мінімального покарання, враховуючи умови їх життя та виховання. При цьому, хоч суд і не послався у вироку, однак дослідив і врахував при обранні покарання  акти обстеження умов життя та виховання ОСОБА_1 та ОСОБА_2,  висновки експертиз про рівень їх розвитку (а.с. 90- 91, 100-101, 108, 114-115, 122, 165, 166), що ОСОБА_2  виховується без батька та був консультований у психіатричній лікарні з діагнозом – затримка розвитку шкільних навичок (а.с.53,55), ОСОБА_1 виховується у багатодітній сім'ї (а.с.28). А тому посилання прокурора в своїй апеляції на неврахування судом даних обставин є безпідставним.

Суд обгрунтовано взяв до уваги і ряд пом’якшуючих покарання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обставин: щире розкаяння, активне сприяння у розкритті злочину, вчинення злочину неповнолітніми.

Підставно суд не взяв до уваги обтяжуючу покарання обставину – рецидив злочину,  на що вказує прокурор в апеляції, так як така досудовим слідством ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вмінена не була, а вчинення заволодіння транспортним засобом повторно є кваліфікуючою ознакою злочину, за яким останніх засуджено.

Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, дані про особи винних, ряд пом’якшуючих покарання обставин, міркування потерпілого та думку представника у справах дітей, суд прийшов до правильного висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виключно в умовах ізоляції від суспільства та призначення їм мінімального покарання передбаченого санкцією  Закону, за яким їх засуджено. Обране судом покарання, в тому числі і за сукупністю вироків, відповідає вимогам ст. ст. 50, 65, 71, 103 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Підстав для скасування вироку та постановлення нового з призначенням більш суворого покарання, колегія суддів не знаходить.

          На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -

У Х В А Л И Л А :

          Апеляцію помічника  прокурора Луцького району Ткачука М. М. який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 09 березня 2011 року, щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – без зміни.

Головуючий                     

Судді