Справа №  1-16/11

Провадження №11/0390/275/11 Головуючий у 1 інстанції:Агеєва Є.О.

Категорія:ч. 1 ст. 307, ч.2 ст.307 КК України Доповідач: Силка Г. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

17 травня 2011 року місто Луцьк  

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

          головуючого - судді  Силки Г. І.,

суддів -  Польового М. І., Бешти Г. Б.,

 за участю прокурора –Старчука В. М.,

засуджених – ОСОБА_2, ОСОБА_3

 захисника – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляціями  засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від   17 лютого 2011   року  , яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою,  неодруженого, не судимого, -

засуджено за ч.1 ст. 307 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч.2 ст. 307 КК України на 5 (п'ять) років з конфіскацією 1/8  частини належного йому майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом їх часткового складання  остаточно визначено покарання у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця  позбавлення волі з конфіскацією 1/8  частини належного йому майна.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, з середньою-спеціальною освітою, українця, громадянина України, розлученого, на утриманні одна неповнолітня дитина, судимого 03.06.2003 року Ковельським міським судом за ч.4 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки; 26.10.2004 року Ковельським міськрайонним судом за ч.2 ст. 186, 71  КК України на 4 роки і 6 місяців позбавлення волі, звільненого 09.11.2006 року умовно-достроково строком на 2 роки 1 місяць 27 днів, - 

засуджено за ч.1 ст. 307 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі.

Вироком вирішено долю речових доказів та арештованого майна.

Належний ОСОБА_2 мобільний телефон "Самсунг Х 140" з сім-карткою загальною вартістю 150 грн. постановлено звернути на стягнення витрат пов’язаних з розглядом кримінальною справи.

Грошові кошти в сумі 356 грн., мобільний телефон "Нокіа V777" ІМЕІ НОМЕР_3 з сім-картками оператора „Білайн” номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2 загальною вартістю 400 грн., що були вилучені у ОСОБА_3 постановлено звернути на стягнення витрат пов’язаних з розглядом кримінальної справи.

Стягнено з ОСОБА_2 440.07 грн.  на користь держави за проведення фізико-хімічної  та 75.12 грн. за проведення судово-дактилоскопічної експертиз.

Стягнено з ОСОБА_3 310.69 грн.  на користь держави за проведення фізико-хімічної та 75.12 грн. за проведення судово-дактилоскопічної експертиз,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що він, діючи з корисливих мотивів, 24 червня 2010 року близько 17 години 00 хвилин в невстановленому місці, в невстановленої особи незаконно, всупереч Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 22.12.2006 року, придбав з метою збуту психотропну речовину – амфетамін, обіг якого обмежено, який зберігав та переніс в предметах свого одягу до магазину «Слайга» по вулиці Б.Хмельницького в м. Ковелі, де цього ж дня близько 18 години 10 хвилин, за грошову винагороду в розмірі 200 гривень незаконно збув її ОСОБА_4, який залучався працівниками міліції до проведення оперативної закупівлі на підставі Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995 року.

Згідно висновку експерта № 481/1375 від 09.11.2010 року надана на дослідження порошкоподібна речовина, вилучена працівниками міліції 24 червня 2010 року в ОСОБА_4, містить у своєму складі амфетамін масою 0.0285  грама, який, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 6 травня 2000 року  «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», віднесено до психотропних речовин, обіг яких обмежено.

22 вересня 2010 року близько 15 години 30 хвилин ОСОБА_3, знаходячись в приміщенні гаража по вулиці Грибоєдова в місті Ковелі   незаконно збув ОСОБА_2 чотири поліетиленові пакети з порошкоподібною речовиною, що містять психотропну речовину амфетамін, обіг якого обмежено.  ОСОБА_2 частину цієї психотропної речовини  залишив та зберігав для власного вживання, а іншу частину велосипедом перевіз в двір АДРЕСА_3, де в цей же день близько 15 години 40 хвилин за грошову винагороду в розмірі 600 гривень повторно  незаконно збув ОСОБА_4.

Згідно висновку експерта № 480/1374 від 08.11.2010 року надана на дослідження порошкоподібна речовина, вилучена працівниками міліції 22 вересня 2010 року в ОСОБА_4, містить у своєму складі амфетамін масою 0,0163 грама, 0,0079 грама, 0,0060 грам та 0,0065 грама, який віднесено до психотропних речовин, обіг яких обмежено.

ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що в невстановлений час, в невстановленому місці та особи,  незаконно придбав психотропну речовину – амфетамін, яку зберігав з метою збуту в АДРЕСА_4.  22 вересня 2010 року близько 19 годин 30 хвилин під час проведення  обшуку в цьому  приміщенні  працівниками міліції було виявлено та вилучено вісім поліетиленових пакетиків з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка містить у своєму складі психотропну речовину – амфетамін загальною масою 0,1353 грами, обіг якого обмежено і яку ОСОБА_3 незаконно зберігав з метою збуту.

Засуджений ОСОБА_2 у своїй апеляції та доповненні до неї, не оспорюючи ним вчиненого та кваліфікації  його дій, вважає вирок суду першої інстанції несправедливим внаслідок суворості призначеного йому покарання. Зазначає, що він розкаявся у вчиненому злочині, сприяв слідству у його розкритті, до кримінальної відповідальності притягується вперше та просить застосувати ст.ст. 69,  75 КК України та пом’якшити йому покарання.

Засуджений ОСОБА_5 у своїй апеляції, не оспорюючи ним вчиненого та кваліфікації дій, просить врахувати ряд пом’якшуючих обставин, а саме: визнання ним винуватості у вчиненому, його молодий вік, хороші  стосунки з колишньою дружиною та наявність на його утриманні неповнолітньої дитини.  Просить застосувати статтю 69 КК України та пом’якшити призначене покарання.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляцій, пояснення засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, захисника ОСОБА_1, які підтримали свої апеляції та просять пом’якшити покарання, міркування прокурора, який заперечив апеляції та вважає, що вирок суду є законним, а призначене покарання засудженим відповідає тяжкості вчинених ними злочинів та даних щодо їх осіб,  перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції  задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у вчиненні ними злочинів, за які їх засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку та дослідженими в судовому засіданні і в апеляції не оспорюється.

Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.307, ч. 2 ст.307 КК України.   Вірно кваліфіковані за 1 ст. 307 КК України і дії ОСОБА_3

Згідно з ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції статті Особливої частини Кримінального Кодексу України та з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому воно має бути необхідне і достатнє для виправлення особи та попередження нового злочину.

Призначаючи ОСОБА_2 та ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції врахував характер та ступінь суспільної небезпечності вчинених ними злочинів, обставини злочинів та дані про особи засуджених.

Зокрема, при обранні покарання ОСОБА_2 судом враховано, що хоча останній злочини вчинив вперше, однак вчинені ним два злочини є тяжкими та скоєні з корисливих мотивів.

Враховано судом і ряд пом’якшуючих покарання  обставин, в тому числі  і ті, на які посилається засуджений в апеляції, - молодий вік, щире каяття та сприяння у розкритті злочину, тому і визначив мінімальне покарання, передбачене санкціями законів за якими його засуджено. Своє рішення про призначення покарання ОСОБА_2 у виді позбавлення волі суд першої інстанції у відповідності з вимогами ст. 65 КК України належним чином умотивував і колегія суддів знаходить це рішення переконливим. У даному випадку призначене покарання  ОСОБА_2  є необхідним і достатнім    для виправлення засудженого  та попередження нових злочинів. А тому підстав  для призначення ОСОБА_2  покарання із застосуванням  ст.75 чи 69 КК України  колегія суддів не вбачає і підстав для задоволення апеляції останнього не знаходить.

Не заслуговують на увагу також і доводи засудженого ОСОБА_3  про обрання йому надто суворого покарання.  Обираючи покарання  ОСОБА_3 суд врахував те,  що останній  вчинив тяжкий  злочин, втретє притягається до кримінальної відповідальності, обставина, яка обтяжує покарання засудженого – рецидив злочину.

Суд першої інстанції також врахував  і пом’якшуючі  покарання обставини, в тому числі і ті, на які посилається  ОСОБА_3 в апеляції –  його молодий вік, визнання ним винуватості у вчиненому, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, тому і призначив покарання, яке не є максимальним у санкції статті закону, за яким його засуджено. Призначене судом покарання ОСОБА_3  є необхідним і достатнім  для виправлення його та попередження  нових злочинів. Підстав  для застосування ст. 69 КК України, про що  вказує ОСОБА_3 в апеляції,  колегія суддів не вбачає.

З вищенаведених підстав апеляції засуджених задоволенню не підлягають.

          На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду від 17 лютого 2011 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – без зміни.

Головуючий                     

Судді