Справа № 2-691/2007 рік

РІШЕННЯ

Іменем   України

29 травня 2007 року           Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого                       судді Кашперської Т.Ц.,

при секретарі                      Зозуля Я.В.,

з участю адвоката              ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області справу за позовами ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,

ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про вселення та усунення перешкод в користуванні будинком, -

встановив:

В січні 2007 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про визнання такою, що втратила право користування ОСОБА_3 В позові посилався на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 18.03.2000 року, зареєстрованого 18.03.2000 року БТІ м. Ірпеня, йому належить на праві власності 1/2 частина будинку АДРЕСА_1, що складається з приміщень 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6; в належній йому частині будинку з 29.03.2000 року прописані він, його діти ОСОБА_4, 1992 року народження, ОСОБА_5, 1999 року народження, та його колишня дружина ОСОБА_3, із якою він перебував в шлюбі із 1992 року по 30.01.1996 року. В 1999 році він та відповідачка поновили подружні стосунки, у них народився син, тому він як власник дав згоду на прописку ОСОБА_3 в своєму будинку, де вона проживала до березня 2005 року. Вказує, що із вказаного часу його колишня дружини в будинку не проживає, забрала всі свої речі та виїхала з будинку, її місце проживання невідоме. Зазначає, що всі обов'язки по утриманню будинку він несе самостійно. Вважає, що відповідно до вимог ст. 405 ЦК України відповідач втратила право користування будинком. В зв'язку із викладеними обставинами просив визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1.

В лютому 2007 року відповідач ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання права на проживання в будинку. В зустрічному позові посилалась на те, що з 1992 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей. Вказує, що спочатку вони проживали в квартирі відповідача, а потім відповідач продав квартиру та купив будинок АДРЕСА_1, де вони постійно проживали сім'єю. В 1996 році шлюб між ними був розірваний, але вони продовжували проживати в спірному будинку, продовжували вести спільне господарство та виховували дітей, 29.03.2000 року вона була прописана в будинку, несла витрати по утриманню житла. З 2001 року відповідач став перешкоджати їй проживати в будинку, погрожував виселити, створив неможливі умови для її проживання в будинку, в зв'язку із чим вона зверталась до правоохоронних органів. В зв'язку із викладеними обставинами просила визнати за нею право на проживання в будинку АДРЕСА_1.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 13.04.2007 року дані позови були об'єднані в одне провадження.

2

В квітні 2007 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 змінила заявлені позовні вимоги та із наведених вище підстав просила вселити її в будинок  АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача ОСОБА_2 не чинити їй перешкод в користуванні спірним будинком.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29.05.2007 року провадження в справі в частині зустрічного позову ОСОБА_3 про вселення та зобов'язання не чинити їй перешкод в користуванні будинком АДРЕСА_1 закрито в зв'язку із відмовою позивача від зустрічного позову.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 заявлений позов підтримав, підтвердив обставини, викладені в позовній заяв, просив позов задовольнити та визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1. Зустрічний позов не визнав, вважав безпідставними вимоги ОСОБА_3 про вселення та зобов'язання не чинити їй перешкод в користуванні спірним будинком.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні визнала позов та не заперечувала проти визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням спірного будинку.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника та відповідача, показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи, вважає заявлений позов ОСОБА_2 таким, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Так, в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 18.03.2000 року, посвідченого державним нотаріусом Ірпінської міської нотаріальної контори та зареєстрованого Ірпінським БТІ 18.03.2006 року (а. с. 30).

В будинку АДРЕСА_1 із 29.03.2000 року прописані позивач ОСОБА_2, його неповнолітні діти ОСОБА_4, 1992 року народження, та ОСОБА_5. 1999 року народження., та відповідач ОСОБА_3 Наведені обставини підтверджуються довідкою КП «Бучанське УЖКГ» (а. с. 34), будинковою книгою на даний будинок (копія а. с. 36 - 39).

Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_3 не проживає в спірному будинку із березня 2005 року без поважних причин, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, актом від 18.09.2006 року (а. с. 35), дані обставини не заперечував відповідач, в зв'язку із чим звернулася до суду із заявою про визнання позову.

Відповідно до вимог ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Оскільки відповідач ОСОБА_3 - колишній член сім'ї власника житла ОСОБА_2 - не проживає в будинку АДРЕСА_1 із березня 2005 року без поважних причин, суд визнає її такою, що втратила право користування жилим приміщенням відповідно до вимог ст. 405 ЦК України.

Таким чином, визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, в зв'язку із чим суд задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги.

Суд звільняє відповідача ОСОБА_3 від сплати судового збору як потерпілу від Чорнобильської катастрофи, стягує із відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 7,50 грн.

На підставі ст. 405 ЦК України, ст. ст. 156,160 ЖК України, керуючись ст.ст. 10,11, 60, 209, 212, 214-215,218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом задовольнити.

з

Визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 7,50 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя          Т.Ц.Кашперська