Справа № 127/5294/24

Провадження № 22-ц/801/2039/2024

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шаміна  Ю. А.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 рокуСправа № 127/5294/24м. Вінниця

       Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Шемети Т. М.,

з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Шаміної Ю. А. від 05 липня 2024 року,

встановив:

       У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ТОВ «Бізнес Позика») звернулося до суду з цим позовом, за яким просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь 151689 грн 47 к. заборгованості за договором № 467865-КС-001 про надання кредиту від 13 червня 2023 року, яка складається з:

-41039 грн 44 к. заборгованості за простроченим тілом кредиту;

-108058 грн 23 к. заборгованості за простроченими процентами;

-2591 грн 80 к. заборгованості за простроченою комісією.

       На обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що 13 червня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 467865-КС-001 про надання кредиту у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого кредитодавець надав, а позичальниця отримала кредит у розмірі 42000 грн 00 к. на картковий рахунок.

        ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором виконувала неналежним чином, у зв`язку з чим виникла заборгованість у зазначеному розмірі.

       Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 липня 2024 року позов задоволено.

       Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором у розмірі 151689 грн 47 к., з яких: 41039 грн 44 к. сума прострочених платежів за тілом кредиту; 108058 грн 23 к. сума прострочених платежів за процентами; 2591 грн 80 к. сума прострочених платежів за комісією.

       Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами виникли кредитні відносини, ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, в результаті чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню.

       В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просила рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 липня 2024 року скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у позові.

       Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено факту укладення між нею та ТОВ «Бізнес Позика» договору № 467865-КС-001 про надання кредиту від 13 червня 2023 року та доказів перерахування їй суми позики за цим кредитним договором. Оскільки договір позики вона не укладала, то відповідно процентну ставку та інші умови кредитування не погоджувала. Також зазначала, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 108058 грн 23 к. не є співрозмірною сумі кредиту у розмірі 41039 грн 44 к., суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, тому що встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

       Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.

       Частинами першою – четвертою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

       Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

       Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

       Судом встановлено, що 13 червня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 467865-КС-001 про надання кредиту у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кошти в розмірі 42000 грн 00 к. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів. Кредит надано строком на 24 тижні, з стандартною процентною ставкою 2,00000000 в день, фіксована. Комісія за надання кредиту становить 6300 грн 00 к. Термін дії договору становить до 28 листопада 2023 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту становить 109200 грн 00 к., орієнтовна реальна річна процентна ставка – 9168 грн 16 к. процентів.

       Квитанціями № 592190412 та № 592194738 від 13 червня 2023 року підтверджено успішність проведення платежу 13 червня 2023 року ОСОБА_1 в сумі 42000 грн 00 к. на картку № НОМЕР_1 .

       З листа Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-240402/57824 від 06 квітня 2024 року встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) в банку випущено картку № НОМЕР_3 .

       Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 467865-КС-001 про надання кредиту від 13 червня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 12 лютого 2024 року за цим договором складає 151689 грн 47 к., з яких:

       - 41039 грн 44 к. сума прострочених платежів за тілом кредиту;

- 108058 грн 23 к. сума прострочених платежів за процентами;

- 2591 грн 80 к. сума прострочених платежів за комісією.

       Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

       Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

       Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

       У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

       Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

       Закон України «Про електронну комерцію» (далі – Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

       Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

       Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

       Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

       Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону).

       Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

       Норми статті 11 Закону відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.

       Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

       При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини першої статті 3 Закону).

       З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не було б укладено.

       Як видно з матеріалів справи договір № 467865-КС-001 про надання кредиту від 13 червня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису.

       Зі змісту договору встановлено, що ОСОБА_1 при його оформленні зазначила свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, електрону адресу, адресу місця реєстрації (проживання), номер телефону, номер банківської картки, на яку необхідно перерахувати кошти.

        ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого позикодавець надіслав останній за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор, який заявниця використала для підтвердження підписання договору позики.

       Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

       Отже підписанням договору № 467865-КС-001 про надання кредиту від 13 червня 2023 року ОСОБА_1  підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних вище дій, зокрема надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону та / або та електронної пошти для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.

       Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

       Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

       За змістом частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку, визначений моментом пред`явлення вимоги, то кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

       Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

       За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Укладаючи кредитний договір № 467865-КС-001 сторони погодили наступні умови:

У пункті 2.4 договору визначено, що стандартна процентна ставка за кредитом в день – 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом в день – 1,15013096, фіксована.

Відповідно до пункту 3.2 договору протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом нараховується за ставкою, вказаною у пункті 2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, у залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний у пункті 3.2.3 та додатку № 1 до договору, і розраховується в порядку, описаному нижче.

Згідно з пунктом 3.2.1 договору у разі, якщо погашення кредиту здійснюється згідно з погодженим сторонами графіком платежів, що наведений в п. 3.2.3 та додатку № 1 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в пункті 2.4. договору.

Сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно з погодженим графіком платежів, що наведений в пункті 3.2.3 та додатку № 1 до договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), внаслідок чого виникає прострочка за кредитом, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в пункті 2.4 договору. При цьому нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в пункті 3.2.3 та додатку № 1 до договору, та до закінчення терміну дії договору (пункт 3.2.2 договору).

Відповідно до пункту 3.2.3 договору сторони домовилися встановити графік платежів для погашення заборгованості позичальника.

Проценти за користування кредитом у розмірі 108058 грн 23 к. нараховані позивачем у відповідності до умов договору та включають в себе нараховані за зниженою (пільговою) процентною ставкою 1,15013096 % та нараховані за стандартною процентною ставкою 2, 00000000 %.

Отже нарахування процентів за користування кредитом є правомірним, яке підтверджується умовами кредитного договору та доказами кредитної заборгованості.

Пунктом 2.5 договору сторони узгодили розмір комісії за надання кредиту, який становить 6300 грн 00 к.

Відповідно до Графіку платежів (пункт 3.2.3 договору) комісія за надання кредиту нарахована: 27 червня 2023 року на суму 1854 грн 10 к.; 11 липня 2023 року на суму 2337 грн 16 к.; 25 липня 2023 року на суму 2108 грн 74 к., що разом складає 6300 грн 00 к., як узгоджено сторонами при укладенні кредитного договору, визначено у пункті 2.5 договору та включено до графіку платежів.

Оскільки укладеним сторонами договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, встановлення позивачем комісії за надання кредиту є правомірним.

       Розрахунок заборгованості за кредитним договором, укладеним між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 , наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом, стосовно надання кредитних коштів клієнту, отримання і використання таких коштів клієнтом, а також нарахування процентів.

       Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

       Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

       Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

       За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.

       Таким чином, з урахуванням наявних у справі письмових доказів та пояснень позивача, викладених у позовній заяві, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про доведеність факту перерахування позивачем кредитних коштів та отримання їх відповідачкою та, відповідно, про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості.

       Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами.

       Проте ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів на спростування факту укладення кредитного договору, або факту перерахування та отримання нею кредитних коштів.

       Будь яких доказів, які б спростували створення ОСОБА_1 особистого кабінету на сайті https://my.bizpozyka.com, належність засобів зв`язку, зокрема номеру мобільного телефону та електронної пошти, які використовувались при укладенні договору, іншій особі ніж ОСОБА_1 , а також як укладення самого договору, так і отримання ОСОБА_1 коштів на картковий рахунок матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги про те, що розмір процентів у розмірі 108058 грн 23 к. не є співрозмірним сумі кредиту у розмірі 41039 грн 44 к. та суперечить принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання зобов`язань за кредитним договором, апеляційний суд відхиляє, тому що, як зазначалось вище, проценти згідно з частиною першою статі 1048 ЦК України визначаються сторонами у договорі позики (кредиту) і, відповідно, входять до основного зобов`язання за кредитним договором, а не є правовим наслідком порушення зобов`язання, зокрема сплатою неустойки (пункт 3 частини першої статті 611, частини першої статті 549 ЦК України), а тому до них не застосовуються приписи статей 11, 18 Закону Україна «Про захист прав споживачів».

       Таким чином доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування чи зміни рішення суду.

       Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За змістом статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

       Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд,

постановив:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 липня 2024 року – без змін.

       Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

       (Повний текст судового рішення виготовлено 24 жовтня 2024 року).

       Головуючий                                                        О. С. Панасюк

       Судді:                                                                О. Ю. Береговий

                                                                               Т. М. Шемета