Справа № 346/3754/23

Провадження № 1-в/346/531/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

25 жовтня 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді                                                     ОСОБА_1

з участю: секретаря судового засідання                             ОСОБА_2 ,

прокурора                                                                 ОСОБА_3 ,

представника адміністрації колонії                             ОСОБА_4

засудженого                                                             ОСОБА_5 ,

розглянувши  у відкритому  судовому засіданні  в режимі  відеоконференції подання начальника державної установи  «Коломийська виправна колонія (№41)» Міністерства юстиції про звільнення від покарання та пом`якшення покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України засудженого

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нове Запоріжжя, Запорізької області, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, неодруженого, непрацюючого, з професійно-технічною освітою, раніше судимого:

20.01.2023 року Перечинським районним судом Закарпатської області за ч.3 ст. 15, ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;

08.08.2023 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання призначеного за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 20.01.2023 року і за сукупністю вироків остаточне покарання визначено у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Початок стоку:10.07.2023 року

Кінець строку: 10.01.2029 року

ВСТАНОВИВ:

02.10.2024 року адміністрація ДУ «Коломийська виправна колонія (№ 41)» звернулася до суду із вказаним клопотанням, у якому посилається на те, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Кримінального кодексу України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Оскільки Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року (набув чинності 09.08.2024 року), збільшені межі застосування Кодексу України про адміністративні правопорушення за вчинення правопорушень, зокрема викрадення чужого майна, шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрата, вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. ОСОБА_5 засуджений вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08.08.2023 року за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання призначеного за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 20.01.2023 року і за сукупністю вироків остаточне покарання визначено у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Тому, враховуючи вищенаведене, подають клопотання відносно засудженого ОСОБА_5 , для вирішення питання щодо приведення вироку у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року № 3886-ІХ.

В судовому засіданні представник колонії клопотання підтримав, просить його задовольнити.

Засуджений ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечує.

Прокурор просить задовольнити клопотання частуково.

Суд, заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали, надані в обґрунтування клопотання, дійшов наступних висновків.

Під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України (п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України).

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Судом встановлено, що засуджений ОСОБА_5 відбуває покарання у ДУ «Коломийська виправна колонія (№41)», за вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08.08.2023 року за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання призначеного за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 20.01.2023 року і за сукупністю вироків на підставі ч. 1 ст. 71 КК України остаточне покарання визначено у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до вироку Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08.08.2023 року ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене повторно, в умовах воєнного стану. Злочин вчинено 30.05.2023 року, вартість викраденого майна становить 2067 грн. Покарання за вказаним вироком ОСОБА_5 не відбув.

Також судом встановлено, що ОСОБА_5 був засуджений вироком Перечинським районним судом Закарпатської області від 20.01.2023 року за ч.3 ст. 15, ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки

Відповідно до вироку Перечинським районним судом Закарпатської області від 20.01.2023 року ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене повторно, в умовах воєнного стану. Злочин вчинено 20.11.2022 року, вартість викраденого майна становить 2611 грн.

09.08.2024 року набрав чинності Закон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (надалі Закон №3886-ІХ).

Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.6 ст. 3 КК України, зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169  розділу  IV  цього Кодексу для відповідного року.

Відповідно до пп. 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь якого платника податку.

Отже, після набрання чинності Закону України №3886-ІХ дрібним викраденням чужого майна вважається, зокрема, крадіжка, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.

Два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на листопад 2022 року становило 2600 грн., станом на травень 2023 року становило 2684 грн.,

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.

Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».

Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

З огляду на наведене суд вважає необхідним застосувати у даній справі зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

Так, судом встановлено, що станом на час вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а саме станом на травень 2023 року подвійний розмір прожиткового мінімуму доходів громадян становив 2684 грн. В той час як вартість викраденого ОСОБА_5 майна складала 2067 грн., що виключає кримінальну відповідальність за це діяння.

За таких обставин, враховуючи часткову декриміналізацію, введену Законом №3886-ІХ, на підставі ст. 5 та ч.2 ст.74 КК України, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_5 від покарання, призначеного вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08.08.2023 року за ч.4 ст.185 КК України.

Разом з цим, суд вважає за потрібне зазначити, наступне.

Як встановлено вироком Перечинського районного судк Закарпатської області від 20.01.2023 року ОСОБА_5 засуджено за ч.3 ст.15, ч.4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком - 2 роки.

Відповідно до вказаного вироку ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене повторно, в умовах воєнного стану. Злочин вчинено 20.11.2022 року, вартість викраденого майна становила 2 611 грн., при цьому два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян станом на дату вчинення кримінального правопорушення становило 2 600 грн., що не дає підстав для звільнення ОСОБА_5 від покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.

Отже, на даний час ОСОБА_5 вважається засудженим вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 20.01.2023 року за ч.3 ст. 15, ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі із звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком - 2 роки.

Відповідно до ст. 78 КК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав  покладені на  нього обов`язки та не вчинив нового кримінального правопорушення,  звільняється судом від призначеного йому покарання. Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання. У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Суд критично оцінює позицію засудженого ОСОБА_5 , який заперечив проти задоволення клопотання колонії, оскільки розгляд такого клопотання і вирішення його по суті є обов`язком суду, усунення кримінальної караності діяння є безумовною підставою для звільнення особи від покарання за вчинене діяння не залежно від його волі.

На підставі ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», керуючись ст.ст. 336, 537, 539 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити частково.

На підставі ч. 2 ст. 74 КК України засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити від покарання, призначеного вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08.08.2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України у зв`язку з усуненням кримінальної караності діяння.

Вважати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 засудженим вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 20.01.2023 року за ч. 3 ст. 15, ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років зі звільнененням від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком - 2 (два) роки та покладанням обов`язків на підставі ст. 76 КК України.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим - протягом семи днів з моменту вручення йому копії цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: ОСОБА_1