КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційного провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 33/824/4176/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 759/8291/24

17 жовтня 2024 року суддя Київського апеляційного суду Кулікова С.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Резнік Катерини Олександрівни на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 529290 від 10 квітня 2024 року, ОСОБА_1 29.03.2024 о 12 год. 40 хв. керував автомобілем «Chevrolet Nubira», д.н.з. НОМЕР_1 та рухався в м. Києві по вул. Святошинська, 30, в стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку в медичному закладі КНП «КМНКЛ» «Соціотерапія» за адресою: м. Київ, вул. Відпочинку, 18. За результатами проведеного огляду ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп`яніння - барбітурати (седативних та снодійних). Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн. 60 коп.

Не погоджуючись з постановою суду, захисник ОСОБА_1 адвокат Резнік К.О. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила постанову скасувати та закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, як це стверджували працівники поліції, а результат медичного дослідження повністю спростовує припущення працівника патрульної поліції. Зауважувала, барбітурати, що знижують увагу та швидкість реакції можна виявити у особи через декілька місяців після вживання, а тому вирішальне значення для встановлення керування під дією лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій має їх кількісне значення у особи, та перевищення рівня порогового значення під час керування транспортним засобом, що є базовим критерієм встановлення як самого факту сп'яніння, так і його ступеню. Проте, ані з висновку КНП «Київська міська наркологічна «Соціотерапія» від 06 квітня 2024 року, ані зі складеної довідки за результатами лабораторного дослідження № 1059 від 01 квітня 2024 року не вбачається кількісного значення виявлених речовин, що позбавляє можливості стверджувати про перевищення рівня порогового значення вказаних речовин у сечі ОСОБА_1 на момент керування транспортним засобом та як наслідок перебування останнього під дією лікарських препаратів, які знижують швидкість реакції.

Звертала увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Відповідно до відеозапису не вбачається, що автомобіль «Chevrolet Nubira», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався, переслідувався поліцейськими або був зупинений, натомість підтверджує факт, що ОСОБА_1 не керував автомобілем і автомобіль перебував у нерухомому стані.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та постанову суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП.

Так, визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що наявні у справі докази підтверджують поза розумним сумнівом факт перебування водія під впливом речовин.

Проте, висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, на що обґрунтовано послався захисник в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду справи.

З наявного в матеріалах справи відеозапису з боді камери встановлено, що працівниками поліції було запропоновано водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у лікаря нарколога без зазначення ознак такого сп'яніння. ОСОБА_1 погодився пройти огляд, та пояснив що він не вживає наркотиків, хворіє на рак, проходив опромінення та гормональну терапію, інколи вживає барбовал. Працівники поліції доставили ОСОБА_1 до медичного закладу, де він пройшов огляд та лікарем 29.03.2024 року було складено акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до змісту направлення на огляд водія ОСОБА_1 , у результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп'яніння: звужені зіниці, сповільненість мови, неприродна блідість обличчя.

Згідно з актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.03.2024 року за результатом огляду зроблено висновок: стан сп'яніння внаслідок вживання наркотичних речовин. Метод лабораторного тестування ІХА; результат лабораторних тестів - виявлено барбітурати; заключний діагноз - стан сп'яніння внаслідок вживання седативних та снодійних речовин (барбітурати).

Згідно з результатом лабораторного дослідження № 1059 від 01 квітня 2024 року ОСОБА_1 , (вид зразку біологічного середовища - сеча; метод дослідження: імунохроматографічний (ІХА)) виявлено речовину - барбітурати.

Згідно з висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06 квітня 2024 року ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного - барбітурати сп'яніння (седативних та снодійних).

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 529290 від 10 квітня 2024 року, ОСОБА_1 29.03.2024 о 12 год. 40 хв. керував автомобілем «Chevrolet Nubira», д.н.з. НОМЕР_1 та рухався в м. Києві по вул. Святошинська, 30, в стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку в медичному закладі КНП «КМНКЛ» «Соціотерапія» за адресою: м. Київ, вул. Відпочинку, 18. За результатами проведеного огляду ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп`яніння - барбітурати (седативних та снодійних). Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підтвердження стану здоров'я ОСОБА_1 стороною захисту надано довідку КНП Київський міський клінічний онкологічний центр від 29 березня 2024 року, ОСОБА_1 перебував на лікування в радіологічному відділенні Київського міського клінічного онкологічного центру з 14.02.2024 року по 29.03.2024 року з приводу: рак простати, стан після гормонотерапії та незавершеного курсу променевої терапії.

Оцінюючи наявні у справі та досліджені під час апеляційного розгляду докази в їх сукупності, апеляційний суд доходить такого висновку.

Так, вимоги до оцінки доказів встановлені законодавцем у ст. 252 КУпАП, згідно з якою орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Під межами доказування розуміють сукупність доказів, достатніх для достовірного з`ясування обставин, що входять до предмета доказування. Предмет доказування у справі про адміністративне правопорушення - це сукупність фактичних обставин такої справи, встановлення яких необхідне для його правильного вирішення. До предмета доказування у справі про адміністративне правопорушення входять обставини, що підлягають з`ясуванню у цій справі, перелік яких міститься у ст. 280 КУпАП, згідно з якою орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясування інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Правильне визначення меж доказування дає змогу досягти максимальної ефективності адміністративного процесу, уникнути збору та вивчення надлишкових доказів і забезпечити досягнення цілей доказування. Таким чином, предмет доказування та межі його встановлення є якісними характеристиками процесу доказування, що дають змогу суб`єкту адміністративної юрисдикції визначити фактичний обсяг обставин, які підлягають доказуванню, та реалізувати його під час провадження у конкретній справі, виходячи з особливостей такої справи.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, та чи винна ця особа в його вчиненні.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються: протоколом про адміністративне правопорушення; поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків; висновком експерта, речовими доказами; показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки; відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху; протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Наявними у справі доказами встановлено, що після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 поліцейськими було запропоновано пройти огляд у медичному закладі.

Після доставлення ОСОБА_1 до КМНКЛ «Соціотерапія» лікарем після проведення огляду ОСОБА_1 встановлений діагноз: стан сп`яніння внаслідок вживання наркотичних речовин.

За результатами клінічного огляду та лабораторних досліджень методом ІХА, ОСОБА_1 встановлений діагноз: стан сп`яніння внаслідок вживання седативних та снодійних речовин (барбітурати).

Враховуючи пояснення сторони захисту в суді апеляційної інстанції, у тому числі про те, що не виключається похибка (неправильний результат) при дослідженні біологічного середовища при використанні швидких тестів і результат такого дослідження може бути перевірений при проведенні судово-медичної токсикологічної експертизи, яка в цьому провадженні вже не може бути проведена, оскільки відповідно до п. 10 Інструкції зразки біологічного середовища, які для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності та вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, при цьому вміст другої ємності зберігається лише протягом 90 днів, тобто, на даний час термін зберігання зразків біологічного середовища ОСОБА_1 закінчився, беручи до уваги дані медичних документів, які свідчать про те, що ОСОБА_1 хворіє на рак простати, вважаю, що висновок № 001646 КМНКЛ «Соціотерапія» щодо перебування ОСОБА_1 саме у стані наркотичного сп`яніння, за відсутності інших беззаперечних доказів, які доводять цю обставину, не може бути покладений в основу рішення про винуватість його у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

За встановлених обставин апеляційний суд доходить висновку, що сукупністю наявних у справі доказів беззаперечно встановлено, що станом на 29 березня 2024 року о 12 год. 40 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом, перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, що також є порушенням п. 2.9 а) ПДР України.

Однак, протокол про адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 про те, що він керував транспортним засобом за вказаних обставин під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, не складався.

Згідно з пунктом 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: ... юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

У відповідності до п. 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, те, що збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд доходить висновку, що сукупністю доказів у справі не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у тому, що він керував транспортним засобом у стані сп`яніння наркотичного, внаслідок чого порушив п. 2.9 а) ПДР України.

Оскільки винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення не доведена, а Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено рішення суду у разі недоведеності винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, постанова суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, а апеляційна скарга захисника підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Резнік Катерини Олександрівни - задовольнити.

Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП- скасувати та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду С.В. Кулікова