РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-1319/11

05.04.2011  року                                                                                          м. Сімферополь

Центральний  районний суд м. Сімферополя АРК  в складі:

Головуючого, судді:                 О.Д.Опанасюка

при секретарі:                           Н.М.Євсєєнко

з участю позивачки:  ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу  за  позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

УСТАНОВИВ:  

      25.02.2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про  розірвання шлюбу,  мотивуючи свої вимоги тим, що  їх сім’я  фактично розпалася  у квітні 2010 року з причини втрати  взаєморозуміння.  Подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе.  Майнового спору та  спору щодо виховання і утримання дитини   сторони не мають.

     У судовому засіданні  позивачка  позовні вимоги  підтримала у повному обсязі, пояснила що дійсно їх сім’я  розпалася  у квітні  2010 року. Спроби зберегти сім’ю не дали результатів, примирення між подружжям не можливо.

      Відповідач ОСОБА_2 – у ході судового засідання позовні вимоги визнав у повному обсязі, пояснивши що примирення між подружжям неможливо.

     Суд, заслухавши пояснення  сторін,  вивчивши матеріали справи,  вважає  вимоги  позивачки обґрунтованими  і законними,  і які  підлягають    задоволенню у повному обсязі.

      Суд встановив,  що між ОСОБА_1. та ОСОБА_2 23.11.2007 року  був зареєстрований  шлюб  у Залізничному відділі реєстрації актів цивільного стану Сімферопольського міського управління юстиції АРК, Україна (актовий  запис  № 854  від 23 листопада 2007  року – а.с. 7).

     Від шлюбу подружжя має неповнолітнього сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.5).

Фактично шлюб між сторонами  розпався у квітні 2010 року,  подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливо у зв’язку з втратою  взаєморозуміння.

    Майнового спору та  спору щодо проживання і виховання їх неповнолітньої дитини  сторони не мають.

     Суд, враховуючи інтереси сторін, їх неповнолітньої дитини,  вважає необхідним  шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвати, тому що  ця вимога відповідає дійсній волі  сторін,   подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечить  їх інтересам,  та інтересам їх дитини.

Суд вважає недоцільним  прийняти заходи щодо примирення подружжя,   відповідно до вимог ст.111 СК України, оскільки ні позивачка, ні відповідач не мають наміру зберегти шлюб, і заперечували проти примирення у судовому засіданні. Суд при цьому враховує роз’яснення ВСУ  у  Постанові Пленуму  від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»,  згідно з якими суд застосовує заходи примирення у випадку відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін  ( абз.2 п.10 Постанови).

    Позивачка не просила стягнути судові витрати.

Керуючись ст. ст.104-105, 110-112  Сімейного Кодексу України,  ст. ст. 10,11,  60, 79, 88,  208- 209, 212-215 ЦПК України, суд  

ВИРІШИВ:

      Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

      Розірвати шлюб  між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований Залізничним відділом реєстрації актів цивільного стану Сімферопольського міського управління юстиції АРК, Україна  (актовий  запис  № 854  від 23 листопада 2007  року).

     Рішення може бути  оскаржено    до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим  через Центральний районний суд м. Сімферополя   у порядку, передбаченому ст. ст. 292, 294  ЦПК України.

    Суддя