ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
79018, м.Львів вул.Чоловського 2 тел.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 cерпня 2007 року м. Львів Справа №22а-1486|07
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі
Головуючого судді-доповідача Яворського І.О.
Суддів Довгополова О.М..
Носа С.П.
при секретарі Поворознику Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівне на постанову господарського суду Рівненської області від 26 квітня 2007 року по справі за позовом приватного підприємства - Компанія будівельних матеріалів до Державної податкової інспекції у місті Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000862342/0/23-121 від 06 березня 2007 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
З 01 по 21 лютого 2007 року ДПІ у місті Рівне проведено планову виїздну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства приватним підприємством „Компанія будівельних матеріалів” за період з 01 липня 2005 року по 30 вересня 2006 року, за результатами якої складено акт № 212/23-400/32881064 від 26 лютого 2007 року. На підставі Акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000862342/0/23-121 від 06 березня 2007 року, згідно якого ПП ”Компанія будівельних матеріалів” донараховано податкове зобов”язання за платежем „Податок на прибуток приватних підприємств” в сумі: 54305 гривень - 36203 грн. за основним платежем та 18102 гривень за штрафними санкціями.
Позивач просив суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у місті Рівне № 00008623432/0/23-121 від 06 березня 2007 року.
Постановою господарського суду Рівненської області від 26 квітня 2007 року визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у місті Рівне від 06 березня 2007 року.
Колегія суддів, перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, заслухавши осіб, шо приймають участь в розгляді справи, суддю-доповідача, вважає апеляційну скаргу безпідставною, постанову суду першої інстанції такою, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
При цьому колегія суддів враховує наступне.
За даними перевірки, позивачем занижено валові доходи за ІІІ квартал 2005 року в сумі 138250,78 гривень. Вказані висновки відповідачем обґрунтовані тим, що за даними первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача кредиторська заборгованість перед ОСОБА_1 залишається не погашеною, а тому повинна включатися до складу його валових доходів в якості доходу, отриманого у вигляді безоплатно наданих платнику податків товарів. Висновки про отримання позивачем у звітному періоді товарів на безоплатній основі зроблені на підставі аналізу його господарських операцій з ППФ ”Беллфер К” та підприємцем ОСОБА_1 На підставі угоди про переведення боргу від 27 серпня 2004 року, грошове зобов”язання позивача перед ППФ „Беллфер К” було переведено на підприємця ОСОБА_1 Відповідно до п. 7 угоди, підприємець ОСОБА_1 став кредитором позивача на суму 132061,52 гривень, яку останній зобов”язувався погасити на умовах договору поставки № 20-05/04 від 20 травня 2004 року, тобто до 31 грудня 2010 року.
Відповідно до угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, укладеної між ППФ ”Беллфер К” та підприємцем ОСОБА_1 27серпня 2004 року, останнім проведено розрахунки по угоді про переведення боргу від 27 серпня 2004 року і, таким чином, ВИКОНАНО ЗОБОВ”ЯЗАННЯ ПОЗИВАЧА ПО ДОГОВОРУ ПОСТАВКИ № 20-05/04 ВІД 20.05.2004 року.
Стаття 193 ч. 5 ГК України надає право зобов”язаній стороні виконати зобов”язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов”язання. 02 липня 2004 року підприємець ОСОБА_1 подав до ДПІ у місті Рівне заяву про зняття з обліку платника податку за власним бажанням за формою № 8-ОПП. ОСОБА_1 знято з обліку платника податків 08 жовтня 2004 року. Згідно з угодою № 1 від 18 жовтня 2004 року, преамбулу вказаної угоди викладено в новій редакції, згідно якої замість підприємця ОСОБА_1 її стороною визначено того ж ОСОБА_1, але вже - як фізичну особу. Тому з вказаної дати ОСОБА_1 став дебітором позивача як фізична особа. Кредиторська заборгованість перед ОСОБА_1 залишається не погашеною, строк її сплати не настав, відтак, вона обліковується в бухгалтерському і податковому обліку позивача по даний час.
Сума непогашеної кредиторської заборгованості позивача, на думку відповідача, повинна бути включена до складу валових доходів за ІІІ квартал 2005 року, тобто на початок перевіряємого відповідачем податкового періоду, на підставі пп.1.6 п.4.6 ст. 4 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме ЯК ВАРТІСТЬ БЕЗОПЛАТНО НАДАНИХ ПЛАТНИКУ ПОДАТКІВ ТОВАРІВ.
В той же час, положеннями пп.4.1.6 Закону, на платника податку покладено о б о в ' я з о к по включенню до складу валових доходів сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, та вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 не передавав позивачу сум грошових коштів ні готівкою, ні в безготівковому порядку, і жодних договорів з ним, які б передбачали таке надання коштів, позивач не укладав, а кредиторська заборгованість позивача не є безнадійною, оскільки строк її сплати не настав і, відповідно, термін позовної давності для її стягнення у судовому порядку не сплив, тому розглядати правовідносини між ними як господарські відносини з отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги правових підстав немає.
Враховуючи встановлений пп.4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України ”Про погашення зобов”язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами” порядок вирішення спірних питань при існуванні конфлікту інтересів, відповідач не мав права робити висновки про заниження позивачем валових доходів у зв”язку з визначенням балансової вартості запасів на початок відповідних звітних періодів без врахування транспортно-заготівельних витрат, а значить, і не мав права нарахоувавати на цій підставі податкові зобов”язання з податку на прибуток підприємства.
ДПІ не довела суду правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, в той час - позивач довів суду їх незаконність.
З врахуванням викладеного вище, підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1, 206 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Рівненської області від 26 квітня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя І.О. Яворський
Суддя О.М.Довгополов
Суддя С.П. Н О С