19 червня 2006 року                                                                                              м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, виконавчого комітету Волочиської міської Ради, Волочиського міського БТІ про визнання права на житло, усунення перешкод у його користуванні, визнання недійсним свідоцтва про право власності та приватизації житла та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до виконавчого комітету Волочиської міської Ради про визнання ордера недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Волочиського районного суду від 29 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 01 квітня 2004 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2003 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися у суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, виконавчого комітету Волочиської міської Ради, Волочиського міського БТІ про визнання права на квартиру АДРЕСА_1, усунення перешкод у її користуванні, визнання недійсним свідоцтва про право власності та приватизації даної квартири.

У позовній заяві вказували, що спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету КРТП “Сільгосптехніка” м. Волочиськ № 2 від 21 грудня 1999 року для їх сім”ї у складі 4 осіб було виділено однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Рішенням виконавчого комітету Волочиської міської Ради № 480 від 27 грудня 1999 року зазначене спільне рішення затверджено та вирішено видати ордер на цю квартиру, який був їм виданий 26 березня 2003 року. Однак вселитися у надану їм квартиру не можуть, оскільки там проживають відповідачі.

Крім того, вважають, що виконком Волочиської міської ради неправомірно видав ОСОБА_3, ОСОБА_4 свідоцтво про право власності на вказану квартиру.

У листопаді 2003 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися у суд із зустрічним позовом про визнання недійсним ордера на спірну квартиру, який був виданий 26 березня 2003 року на ім”я ОСОБА_1, ОСОБА_2 та членів їх сім”ї, вказуючи, що даний ордер видано з порушенням вимог ст. 58 ЖК України.

Просили задовольнити їхні позовні вимоги.

Рішенням Волочиського районного суду від 29 грудня 2003 року, яке залишено без змін  ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 01 квітня 2004 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 у задоволенні позову відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4  задоволено. Ордер на спірне житло визнано недійсним.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

           Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Волочиського районного суду від 29 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 01 квітня 2004 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.