Справа № 2-2605/11

У Х В А Л А  

"18" травня 2011 р. Суддя Печерського районного суду м. Києва Цокол Л.  І.    розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації та зобов»язання вчинити дії,-   

В С Т А Н О В И В:

 До суду надійшла позовна заява  ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації та зобов»язання вчинити дії.

Позивач, просить суд, зобов»язати відповідача суддю Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_2  спростувати  недостовірну інформацію та зобов»язати вчинити з цього приводу певні  дії.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства  справи про захист  порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких їх справ проводиться за правилом іншого судочинства.

Конституцією України встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону,  вплив на них у будь-який спосіб забороняється і однією з основних  засад судочинства  є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Згідно із  зазначеними положеннями Конституції рішення суду і відповідно дії або бездіяльність судів  у  питаннях здійснення правосуддя (пов'язані з підготовкою,  розглядом справ у судових інстанціях,  їх перевіркою в порядку  нагляду,  зверненням рішення  до виконання тощо) можуть оскаржуватись у чинному в даний час касаційному та наглядному порядку,  а не в  інший  суд  першої інстанції,  що  одночасно  порушувало  б  і  принцип  незалежності суддів, і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом.

Відповідно до положень статей 55 та 56 Конституції про  гарантію  права кожного на оскарження в суді рішень,  дій чи бездіяльності органів державної влади,  посадових і службових осіб та  на  відшкодування державою матеріальної і моральної шкоди, заподіяної їх незаконними рішеннями,  діями  чи  бездіяльністю  при  здійсненні  ними  своїх повноважень,   суд  є  органом,  який  вирішує такі скарги,  а його рішення (дії,  бездіяльність) оскаржуються в порядку,  визначеному ст. 129 Конституції України і законодавством про судочинство.

Таким чином,  суд  (суддя)  як  орган  (особа),  що  здійснює правосуддя,  не може бути відповідачем або іншою особою,  яка бере участь у цивільній справі.  

За таких обставин, позовна заява позивача ОСОБА_1  до  судді як відповідача,  не підлягають розгляду в суді першої інстанції, оскільки законом передбачено інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України, суд відмовляє позивачу у відкритті  провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.2 ст. 122  ЦПК  України,                                                     

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом  ОСОБА_1 до судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації та зобов»язання вчинити дії, оскільки позовна заява   не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів, з дня отримання копії ухвали.

Суддя:                 Л. І. Цокол