ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого                      Яреми А.Г.

 Лихути Л.М.,

суддів                             Охрімчук Л.І.,             

розглянувши в попередньому судовому засіданні у м. Києві 14 червня 2006 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ “Полтаваобленерго” про визнання угоди недійсною, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25 березня 2004 року,

у с т а н о в и л а:

 У жовтні 2002 р. ОСОБА_1  звернувся до суду із позовом до ВАТ “Полтаваобленерго” про визнання угоди недійсною, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідач є правонаступником Кременчуцької ТЕЦ, з якою він перебував у трудових відносинах і уклав 30 грудня 1996 року договір про дольову участь в придбанні квартири АДРЕСА_1. На виконання цього договору ним станом на 1999 рік було оплачено 14621 грн. У зв'язку з ліквідацією ДП “Кременчуцька ТЕЦ” він дізнався про незаконність цієї угоди. Однак змушений був під погрозою звільнення 25 жовтня 1999 року підписати угоду про припинення дії угоди від 30 грудня 1996 року. Вважав угоду такою, що укладена на невигідних для нього умовах, а тому просив задовольнити позов, стягнувши виплачені кошти. В ході розгляду справи ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги. Просив стягнути з відповідача на його користь додатково 731 грн. 05 коп. матеріальної та 1200 грн. моральної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2003 року, частково зміненим ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 25 березня 2004 року в частині стягнення з ОСОБА_1 державного мита, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постановлені судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути лише неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25 березня 2004 року залишити без зміни.

 Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                              Ярема А.Г.

Судді:                                                                  Лихута Л.М.

Охрімчук Л.І.