УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-20325/11
Справа №22ц-20325/11 Головуючий в 1 інстанції – Водоп’янов С.М.
Категорія 53 ( 4 ) Доповідач – Братіщева Л.А.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
«13» квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Братіщевої Л.А.
суддів: Савіної Г.О., Турік В.П.
при секретарі: Євтодій К.С.
за участю: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2
представника відповідача – Толстогузова Бориса Олексійовича
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника Виробничого об’єднання «Білоруський автомобільний завод» - Толстогузова Бориса Олексійовича на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виробничого об’єднання «Білоруський автомобільний завод», на теперішній час Відкрите акціонерне товариства «Білоруський автомобільний завод», про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_1 звернулася із позовом до виробничого об’єднання «Білоруський автомобільний завод», яке відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію змінило свою назву на Відкрите акціонерне товариство «Білоруський автомобільний завод» (надалі – ВАТ «Белаз») про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації та відшкодування моральної шкоди і в обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що перебувала у трудових відносинах з Криворізьким дочірнім підприємством «БілазАвтосервіс». Наказом №255 від 27.06.1997р. ВО «Білоруський автомобільний завод» організувало постійне представництво без права юридичної особи – Філіал ВО «БелАЗ». Наказом №39 лс від 15.04.2002р. її було звільнено на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. При звільненні підприємством не було проведено повний розрахунок по заборгованості із заробітної плати за липень 1997 року та серпень 1997 року у сумі 130,49грн.
Вважає, що невиплатою заборгованості по заробітній платі їй заподіяна моральна шкода.
Уточнивши свої позовні вимоги відповідно до позовної заяви від 21 січня 2010 року просила суд стягнути з ВО «Білоруський автомобільний завод» заборгованість по заробітній платі за період липень-серпень 1997 року в сумі 130,49грн., компенсацію у зв’язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати у розмірі 13256,48грн. та моральну шкоду в сумі 5000грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22 вересня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ВО «Білоруський автомобільний завод» заборгованість по заробітній платі в сумі 130,49грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням термінів її виплати за період з травня 2002 року по січень 2010 року в сумі 13256,48грн., моральну шкоду в сумі 5000грн. та судові витрати по справі.
В апеляційній скарзі представник ВАТ «Білоруський автомобільний завод» - Толстогузов Б.О. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову позивачу у позові з тих підстав, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, ВО «Білоруський автомобільний завод» не є належним відповідачем по справі, оскільки позивачка перебувала у трудових відносинах з іншою юридичною особою; суд безпідставно взяв до уваги Постанову КМУ №1427 від 20.12.1997р. не звернувши уваги на те, що вона передбачала нарахування компенсації на заробітну плату з 01.01.1998р. до 31.12.2000р. і на період спірних правовідносин вона ще не діяла. Крім того, розрахунок компенсації здійснено позивачем не вірно, що спричинило арифметичне завищення суми компенсації в 100 разів і позивачем не надано доказів спричинення моральної шкоди.
В заперечення на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні 15.04.20022р. позивачеві, всупереч вимог ст. 116 КЗпП України Криворізьким дочірнім підприємством «БелАЗавтосервіс», яке ліквідовано за наказом Виробничого об’єднання «Білоруський автомобільний завод» і яке як Головне підприємство несе всю відповідальність за погашення заборгованості і відшкодування шкоди, - не було проведено повний розрахунок по заборгованості із заробітної плати за липень 1997 року та серпень 1997 року в сумі 130,49грн. і посилаючись на Положення по порядок компенсації робітникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 1997 року №1427 та від 23 квітня 1999 року №692, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплат», «порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», затвердженими Постановами КМУ від 21 лютого 2001 року №159, від 09 серпня 2001 року №958 та від 31 березня 2003 року №430, ухвалив рішення про виплату позивачу компенсації у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період з травня 2002 року по січень 2010 року в сумі 13256,48грн. та 5 тис. грн. відшкодування моральної шкоди за порушення її трудових прав.
Але з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 з 01.02.1992 року по 08.09.1997р. працювала на малому держпідприємстві «БелАЗ автосервіс» з якого звільнилась 08.09.1997р. по переводу до філіалу ВО «БелАЗ» в Україні - УкрБелАЗ, на якому працювала з 09.09.1997р. і 15.04.2002р. була звільнена за ст. 40 п.1 КЗпП України, що підтверджується наданими апеляційному суду даними трудової книжки (а.с. 98-99, т. 2). Бухгалтерією філії ВО «БелАЗ» в республіці України «УкрБелАЗ» ОСОБА_1 була дана довідка про те, що сума невиплаченої заробітної плати на час звільнення складає 130,49грн., тобто за липень 1997 року – 28,84грн., за серпень 1997 року – 101,65грн.
20 квітня 2001 року філіалом ВО «БелАЗ» в Україні, де працювала ОСОБА_1, видано наказ №24 в п.3.1 якого зазначив: «Забезпечити виплату заборгованості по заробітній платі в порядку її утворення, починаючи з виплати заборгованості по ній робітникам, які були прийняті на роботу до Філіалу ВО «БклАЗ» по переводу у зв’язку з ліквідацією КДП «БелАЗавтосвервіс», в сумі 6015,грн. (а.с.12 т.1), а наказом №32 від 09.07.2002р. зазначеного підприємства пункт 3.1 наказу від 20.04.2001р. був скасований як помилково виданий (а.с. 13 т.1).
Але суд першої інстанції на вказану обставину не звернув увагу і ухвалюючи рішення помилково дійшов висновку про те, що позивач має заборгованість по заробітній платі за липень-серпень 1997 року в сумі 130,49грн., яка не виплачена їй згідно вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні і не виплачена за наказом від 20.04.2011р. Висновки суду першої інстанції про те, що на протязі тривалого часу відповідачем визнавалась наявність заборгованості і її наявність виявлена аудиторською перевіркою, безпідставні, спростовуються наявністю наказу №32 від 09 липня 2002 року по філії ВО «БелАЗ Україна» (а.с.13), який не скасований.
Виходячи із наведеного, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача ВО «БелАЗ» на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 132грн., компенсації у зв’язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати у розмірі 8336,95грн. та 5 тис. грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди необґрунтовані і не підлягають задоволенню, тому колегія дійшла до висновку про те, що рішення суду від 22 жовтня 2010 року слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову позивачу у позові в повному обсязі враховуючи неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи і невідповідності висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п.п.1, 2 ч.1 ст. 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу представника Виробничого об’єднання «Білоруський автомобільний завод», на теперішній час Відкрите акціонерне товариства «Білоруський автомобільний завод», - Толстогузова Бориса Олексійовича - задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22 вересня 2010 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення: в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виробничого об’єднання «Білоруський автомобільний завод», на теперішній час Відкрите акціонерне товариства «Білоруський автомобільний завод», про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати та відшкодування моральної шкоди відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: