Справа № 2-32/11

                                                      РІШЕННЯ

                                            ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"04" квітня 2011 р.                                                                                            смт. Межова

          Межівський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючої судді Літвінової Л.Ф., при секретарі Чупіковій В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Межова цивільну справу за позовом законного представника малолітньої особи Филь ОСОБА_1 ОСОБА_2 до ОСОБА_3 державної виконавчої служби Межівського районного управління юстиції, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства ОСОБА_6 банк «Приватбанк», Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії Павлоградського відділення № 2992, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Межівської селищної ради про виключення з акту опису й арешту майна, звільнення з-під арешту та визнання права власності на 1\2 частину домоволодіння за малолітньою особою,

ВСТАНОВИВ:

          04 серпня 2010 року законний представник малолітньої особи ОСОБА_1 ОСОБА_4 звернулась в суд з позовною заявою до ОСОБА_3 державної виконавчої служби Межівського районного управління юстиції, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства ОСОБА_6 банк «Приватбанк», Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Павлоградського відділення № 2992, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Межівської селищної ради про виключення з акту опису й арешту майна, звільнення з-під арешту та визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння за малолітньою особою.

В обгрунтування позову зазначено, що 04 вересня 2009 року Межіським районним судом Дніпропетровської області розглянута цивільна справа за № 2-260/2009 року за позовом Відкритого Акціонерного товариства „ОСОБА_7 ОСОБА_8” в особі Дніпропетровської обласної дирекції „ОСОБА_7 ОСОБА_8” до ОСОБА_4, ОСОБА_9  про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення кредитної заборгованості та винесено рішення, яким позов задоволено повністю:  стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_9 на користь Дніпропетровської обласної дирекції „ОСОБА_7 ОСОБА_8” 14 603,16 грн. та судові витрати по справі в розмірі 396,03 грн. В апеляційному порядку рішення суду не оскаржувалося.

         30 вересня 2009 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області винесено рішення по цивільній справі № 2-3692/2009 р. за позовом Прокурора м. Павлограда  в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства „Державний Ощаний банк України” в особі філії Павлоградського відділення № 2992 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_4 заборгованість по кредитному договору №15/18 від 22.02.2008 року в розмірі 66546,78 грн.  В апеляційному порядку рішення суду не оскаржувалося.

        05 травня 2010 року  Межівським  районним судом  Дніпропетровської області була розглянута цивільна справа №  2-40/2010 за позовом  Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_6 «Приватбанк»до  ОСОБА_4 та ОСОБА_5 За результатами розгляду  Межівський районний суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, яким задовольнив позов Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_6 «Приватбанк»та  стягнув  солідарно з  ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Публічного Акціонерного Товариства  ОСОБА_6 «Приватбанк»заборгованість по кредитному договору № DNQMGR0000000214 від 24.09.2008 р в розмірі 12 166,70 грн. та судові витрати по справі в сумі 375,49 грн. В апеляційному порядку рішення суду не оскаржувалося.

          Ухвалою  Межівського районного суду  Дніпропетровської  області від 16 грудня 2009 року  по справі  №  2-287/2009 р  про забезпечення позову накладено арешт на будинок, який належить на праві власності ОСОБА_4 і знаходиться за адресою:  52900 селище Межова вулиця К.Маркса № 85 Межівського району Дніпропетровської області.

03 грудня 2009 року ОСОБА_3 державної виконавчої служби Межівського районного управління юстиції  Дніпропетровської області відкрив за виконавчими листами, виданими  Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області  №№ 2-3692 від 12.11.2009 року на суму - 3 154,47 грн., 2-3692 від 12.11.2009 року на суму - 61 149,11 грн., 2-3692 від 12.11.2009 року на суму –2 243,20 грн. виконавчі провадження: ВП № 16330747, ВП-№ 16331551, ВП № 16331780 на користь ВАТ „Ощадбанк”.

                Стосовно відкриття виконавчого провадження  про стягнення з неї на користь  Дніпропетровської обласної дирекції „ОСОБА_7 ОСОБА_8”  їй не були направлені постанови про відкриття виконавчого провадження  про стягнення з неї та ОСОБА_9 солідарно - 14 603,16 грн. та судові витрати солідарно в розмірі 396,03 грн.

              Постанов про  відкриття виконавчого провадження по стягненню грошових коштів за кредитним договором № DNQMGR0000000214 від 24.09.2008 року в розмірі 12 166,70 грн. та судових витрат солідарно з неї та ОСОБА_5 на користь Публічного Акціонерного Товариства комерційний банк «Приватбанк»в сумі 375,49 грн. їй не надходило. На її звернення  27 липня 2010 року  до державного виконавця Зоц А.П. про надання копії виконавчого провадження, остання відмовила і надала копії  2-х виконавчих листів за №№  2-40/2010 р. від 16 травня 2010 року, виданих 04 червня 2010 р. Межівським районним судом Дніпропетровської області.

             Державний виконавець порушила ст. 11-1 Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачено,  що сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження...

              15 липня 2010 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби    Межівського районного управління юстиції  ОСОБА_8  був складений акт опису й арешту майна серія  АА  №  896643 (їй надана по поштовому зв’язку - копія акту опису й арешту майна серія АА № 966661 від 15 липня 2010 року), згідно з яким було описано та накладено арешт на домоволодіння  №  85  по вул. Карла Маркса  у  селищі Межова Межівського району Дніпропетровської області.

           Вважає, що накладення арешту на  домоволодіння  №  85 по вул. Карла Маркса  у смт. Межова  є незаконним, оскільки опис та арешт було проведено без її участі, вона знаходилася у вказаний час на городі біля домоволодіння. Опис вказаного домоволодіння проводився протягом 30 хвилин з 8 год.10 хв. до 8 год.40 хв. без її участі та без участі інших осіб, перелік яких передбачено чинним законодавством.

  Відповідно до  п. 5.6.9.  Інструкції  про проведення виконавчих дій , яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України за № 74/5 від 15.12.1999 року (зареєстрована в Міністерстві юстиції  України за № 865/4158 від 15.12.1999р. ) відсутність  боржника  не  може  бути  перешкодою  для проведення опису майна. У  таких  випадках  опис  майна  громадян здійснюється у присутності його представника, одного з повнолітніх членів  сім'ї  боржника,  а  за  їх  відсутності - за  участю представника  житлово-експлуатаційної організації або представника органів державної влади та  місцевого самоврядування  (при цьому  державний виконавець зобов'язаний не пізніше наступного дня направити копію акта опису й арешту майна  боржнику).

       Згідно п. 5.8.1. вищезазначеної Інструкції  майно,  на  яке  накладено  арешт,  за винятком майна, зазначеного  в  пункті  5.6.4  цієї  Інструкції,  передається   на зберігання  боржникові  або  іншим  особам,  призначеним державним виконавцем  під розписку в акті опису і  арешту майна.  Копія  акта  опису  і арешту майна видається боржникові та стягувачу, а у випадках, коли обов'язок зберігання майна покладено на  іншу  особу - також  зберігачеві. Її не повідомлено належним чином під розписку, що майно, яке було описане - передається їй  на зберігання або іншій особі.

Згідно ст.  5. Закону України «Про виконавче провадження»№ 606-ХІУ від  21 квітня 1999 року (з подальшими змінами та доповненнями) державний виконавець розглядає заяви   сторін та інших  учасників  виконавчого провадження та їх клопотання;  роз'яснює сторонам їх права і обов'язки.

                  Їй не були роз’яснені мої права та обов’язки, як боржника, вона не мала змоги заявити клопотання та зробити заяву про те, що на її утриманні та вихованні знаходиться малолітня дитина  при проведенні виконавчої дії: опису та накладення арешту на майно боржника.

              Порушено порядок повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження та не надано право до складення опису й арешту майна на добровільне виконання вимог зазначених у семиденний термін, зазначених у Постанові про відкриття виконавчого провадження ВП № 18955811 від 29.04. 2010 року.

                 Відповідно до ч.2  ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

                В акті опису й арешту майна від 15 липня 2010 року  в  графі «При опису були присутні»не вказано жодної особи, яка могла бути присутня при проведенні опису та накладенні арешту на це майно, а в кінці цього акту опису й арешту майна вказаний представник стягувача ОСОБА_10О . та  її підпис.. В графі «Описане майно прийняв на відповідальне зберігання, копію акта опису й арешту майна отримав»- ОСОБА_4 (при опису майна присутня не була).  В графі «Копію акта опису й арешту майна отримав»вказане прізвище, ім’я та по батькові ОСОБА_4, а в дужках (при опису присутня не була), але в день опису й накладення арешту майна вона не отримувала копію акта.

            Відчуження  житлового будинку (домоволодіння -  в ОСОБА_8 опису й арешту майна від 15.07.2010 р.)  шляхом його продажу або іншим способом порушує права малолітньої  дитини, оскільки її право забезпечення житлом гарантоване Конституцією України, Сімейним, Житловим кодексами України, Конвенцією «Про права дитини», Законом України «Про охорону дитинства», Законом України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", що відповідають засадам справедливості, законності та розумності  у майбутньому судового рішення. Тому таке відчуження  неможливе, так як сім’я  відповідачки іншого житла немає.

           У домоволодінні, на яке за рішенням Межівського районного суду першої інстанції та ОСОБА_3 ДВС Межівського РУЮ накладено арешт  разом  з нею зареєстрований та постійно проживає малолітній син –ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1.

24.09.2008 року вона уклала в письмовій формі договір іпотеки № DNQMGR0000000214, згідно з яким надала в заставу нерухоме майно,  а саме: житловий будинок загальною площею 57,80 квадратних метра, який належить їй на праві власності,  та який не був посвідчений нотаріально і не пройшов державну реєстрацію.

               Вказаний договір іпотеки було укладено та посвідчено без згоди органу опіки та піклування, чим було порушено права її неповнолітнього  сина –ОСОБА_1.

               Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.

          Позивачка просить суд зобов’язати ОСОБА_3 державної виконавчої служби  Межівського районного управління юстиції Дніпропетровської області виключити з акту опису й арешту нерухоме майно: домоволодіння  №  85  по вулиці  К.Маркса  у селищі Межова  Межівського району Дніпропетровської області; зобов’язати ОСОБА_3 державної виконавчої служби  Межівського районного управління юстиції Дніпропетровської  області  зняти арешт  з домоволодіння №  85  по вулиці  К.Маркса  у селищі Межова Межівського району Дніпропетровської області; поділити будинок № 85 по вул. К.Маркса  в селищі Межова Межівського району Дніпропетровської області і визнати право власності на Ѕ частину  будинку за малолітньою дитиною  - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, а на іншу частку у розмірі Ѕ  визнати право власності за ОСОБА_4.

          В судовому засіданні позивачка свої вимоги підтримала у повному обсязі.

          Відповідач ОСОБА_3  Державної  виконавчої  служби Межівського РУЮ - ОСОБА_8 проти позову не заперечує.

          Відповідач –боржник  ОСОБА_4 проти позову не заперечує.

          Відповідач –боржник ОСОБА_5Й проти позову не заперечує.

          Відповідач  - стягувач  Публічне  акціонерне  товариство  ОСОБА_6 банк  "Приватбанк" в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений.

          Відповідач  - стягувач  Відкрите  Акціонерне Товариство  "Державний Ощадний  банк України" в особі філії "Павлоградського відділення  № 2992" в судове засідання не з'явився будучи належним чином  повідомлений.

          Третя особа –Орган опіки  та  піклування  виконавчого комітету  Межівської селищної ради Межівського району Дніпропетровської  області  в судове засідання не  з'явився, надавши про розгляд справи в їхню відсутність, проти позовних вимог не заперечує.

           Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши зібрані у справі докази, прийшов до наступного.

          Відповідно до  частини 1 пункту 17 Європейської соціальної Хартії (прийнята 3 травня 1996 року, Страсбург, вступила в силу 1 липня 1999 року)  діти та підлітки мають право на відповідний соціальний, правовий та економічний захист .

       Порушено порядок повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження та не надано право до складення опису й арешту майна на добровільне виконання вимог зазначених у семиденний термін, зазначених у Постанові про відкриття виконавчого провадження ВП № 18955811 від 29. 04. 2010 року.

               Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

                 В акті опису й арешту майна від 15 липня 2010 року  в  графі «При опису були присутні»не вказано жодної особи, яка могла бути присутня при проведенні опису та накладенні арешту на це майно, а в кінці  цього акту опису й арешту майна вказаний представник стягувача ОСОБА_10О . та  її підпис, але вона була відсутня.. В графі «Описане майно прийняв на відповідальне зберігання, копію акта опису й арешту майна отримав»ОСОБА_4 (при опису майна присутня не була). В графі «Копію акта опису й арешту майна отримав»вказане прізвище, ім’я та по батькові ОСОБА_4, а в дужках (при опису присутня не була), але в день опису й накладення арешту майна остання не отримувала копію акта.

           Відчуження  житлового будинку (домоволодіння -  в акті опису й арешту майна від 15.07.2010 р.) шляхом його продажу або іншим способом, порушує права малолітньої  дитини, оскільки її право забезпечення житлом гарантоване Конституцією України, Сімейним, Житловим кодексами України, Конвенцією «Про права дитини», Законом України «Про охорону дитинства», Законом України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", що відповідають засадам справедливості, законності та розумності. Тому таке відчуження  неможливе, так як сім’я  ОСОБА_4 іншого житла немає.

          У домоволодінні, на яке за рішенням Межівського районного суду та ОСОБА_3 ДВС Межівського РУЮ накладено арешт  разом з ОСОБА_4 зареєстрований та постійно проживає малолітній син –ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1.

    Згідно ч.2 ст. 6 Сімейного Кодексу України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

         Іншого житла для власного проживання та проживання дитини ОСОБА_4 не має.

         Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло.

      Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

     Згідно  ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

        Статтею 12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей ” від 02.06.2005 року, який набрав чинності з 1.01.2006 року, передбачено, що для здійснення   будь-яких   правочинів  стосовно  нерухомого майна,  право власності на яке або право користування  яким  мають діти,  потрібна  попередня  згода  органів  опіки  та  піклування.  

          При  укладенні ОСОБА_4  договору іпотеки без номера від 24.09.2008 р. і договору застави майнових прав № DNQMGR0000000214  від 24 вересня 2008  року в порушення вимог Закону України «Про охорону дитинства», ст. 177 СК України та ст. 71 п.1 п.п.3 ЦК України не було встановлено факт права користування предметом застави неповнолітньої дитини іпотекодавця  та не отримано для цього дозволу  органу  опіки та піклування, чим порушено право неповнолітньої дитини.

                 У житловому будинку, який є предметом застави за договором іпотеки, на час укладання договору іпотеки проживала і проживає на даний час неповнолітня дитина –ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

         У зв’язку з неповернення коштів ОСОБА_4 за цим кредитом може стати позбавлення неповнолітньої дитини єдиного місця проживання –житлового будинку, що є предметом застави за договором іпотеки та предметом застави майнових прав, які укладені з порушенням чинного законодавства та не посвідчені нотаріально і не пройшли державної реєстрації, тобто вони є нікчемними.  

         В той же час ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства»передбачає здійснення контролю з боку органів опіки та піклування за додержання житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень.

        Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства»батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов’язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.       

      Одним із правочинів, які не можуть вчиняти батьки без дозволу органів опіки та піклування відповідно до ст. 177 Сімейного кодексу України є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься, зокрема, і право користуватися жилим приміщенням, оскільки   відповідно до частин 2 та 3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства»  діти - члени сім’ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.      

        Відповідно до ч.1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.     

     На підставі ч.3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.     

                 Відповідно до ч.7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.   

               Пунктом 4 Декларації прав дитини передбачено, що дитині належить право на відповідне житло.

         Так, відповідно до ст. З Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44-сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини та пункту 1  ст. 16 цієї Конвенції жодна дитина не може бути об’єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканість житла, тайну кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.

      Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері, є Закон України «Про охорону дитинства», норми якого узгоджуються із вищеназваними положеннями Конвенції «Про права дитини».

               У випадку наявності будь-якої правової колізії, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правові відносини, що стосуються інтересів дитини, суд відповідно до вимог ст. 8 ЦПК України та ст. З Конвенції «Про права дитини» повинен надавати перевагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

      Одним із правочинів, які не можуть вчиняти батьки без дозволу органів опіки і піклування, відповідно до статті 177 СК України є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься і право користування жилим приміщенням. Адже відповідно до частини другої та третьої ст.18 Закону України «Про охорону дитинства»діти члена сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчужені жилих приміщень та купівлі нового житла.

                 Наведені положення узгоджується із вимогами частини другої ст. 64 та частини першої ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України.

         Таким чином, батьки управляють майном, майновими правами, які належать дитині, з обов'язковим врахуванням потреб та інтересів дитини, зокрема, з додержанням відповідних правил про опіку та піклування (з дозволу органу опіки та піклування), а тому отримання батьками дозволу органів опіки та піклування на укладення договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, є необхідним не тільки тоді, коли ці договори стосуються майна дитини, але й тоді, коли вони стосуються її майнових прав, зокрема, права на користування жилим приміщенням. Отримання такого дозволу є необхідною умовою законності відповідного правочину.

       Наведене тлумачення цілком узгоджується з правовими позиціями, викладеними Міністерством праці та соціальної політики України в листі від 22.05,2006 року за №3411/0/14-06/042 та Міністерством юстиції України від 25.07.2006 року за №19-50-556 «Щодо отримання згоди органів опіки та піклування».

    Відповідно до п. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

                 Згідно ст. 316 ЦК України правом  власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном відповідно до ст.317 ЦК України.

              Виходячи із змісту ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

              Згідно п.1 ст. 347 ЦК України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши дії, які свідчать про її відмову від права власності.

              Відповідно до частини 1 ст. 173 Сімейного Кодексу України батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна.

               Позивач ОСОБА_4 відмовляється від  1/2 частини домоволодіння та господарських будівель, які знаходяться за адресою: смт. Межова вул. К.Маркса, 85 Межівського району Дніпропетровської області  на користь малолітньої дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

          На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 19 , 41, 47 Конституції України, ст.ст. 50, 203, 215, 217, 316, 549, 1048 ЦК України, ст.ст. 24, 34, ч.1 ст.59  Закону України «Про виконавче провадження»,  п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 27.08.1976 року № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису», ст. 321 ЦК України, ст.ст. З, 15, 88, 109, п. 2 ст. 114, 118, 119 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

          Позов законного представника малолітньої особи Филь ОСОБА_1 ОСОБА_2 до ОСОБА_3 державної виконавчої служби Межівського районного управління юстиції, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства ОСОБА_6 банк «Приватбанк», Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії Павлоградського відділення № 2992, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Межівської селищної ради про виключення з акту опису й арешту майна, звільнення з-під арешту та визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння за малолітньою особою задовольнити частково.

          Зобов’язати ОСОБА_3 державної Виконавчої служби  Межівського районного управління юстиції Дніпропетровської області виключити з акту опису й арешту нерухомого майна домоволодіння за №  85 по вулиці  Карла Маркса в смт. Межова  Межівського району Дніпропетровської області.

Зобов’язати ОСОБА_3 державної виконавчої служби  Межівського районного управління юстиції Дніпропетровської  області  зняти арешт  з домоволодіння за  №  85  по вулиці  Карла Маркса  в смт. Межова  Межівського району Дніпропетровської області .

Визнати право власності на 1/2 частину будинку за  № 85 по вул. Карла Маркса в смт. Межова Межівського району Дніпропетровської області за малолітнім ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:ОСОБА_11