19 червня 2006 року                                                                                              м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Косівщинської сільської Ради Сумського району до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні провулком та вилучення самовільно зайнятих земельних ділянок за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який приєднався до касаційної скарги на рішення Сумського районного суду від 12 січня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 07 квітня 2004 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2003 року Косівщинська сільська Рада Сумського району звернулася у суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні АДРЕСА_1 та вилучення самовільно зайнятих земельних ділянок площею відповідно 323 та 123 кв.м..

Рішенням Сумського районного суду від 12 січня 2004 року, яке залишено без змін  ухвалою апеляційного суду Сумської області від 07 квітня 2004 року позовні вимоги задоволено частково. Вилучено у  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5  29 кв.м. самовільно зайнятої ними земельної ділянки з сторони АДРЕСА_1 і зобов”язано їх перенести металеву огорожу до межі червоної лінії цього провулку згідно планів земельних ділянок №№ 1, 2 висновку експертизи. Також вилучено у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 174 кв.м. самовільно зайнятої ними земельної ділянки з сторони АДРЕСА_1 в цьому ж населеному пункті згідно першого варіанту висновку експертизи та додатку № 2 до нього.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який приєднався до касаційної скарги, просять скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

           Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який приєднався до касаційної скарги на рішення суду відхилити.

Рішення Сумського районного суду від від 12 січня 2004 та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 07 квітня 2004  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.