РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2011 р.                                                           Справа № 20/5007/2/11  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                         Савченко Г.І.

судді                                                   Тимошенко О.М. ,
 судді                                                   Грязнов В.В.   

при секретарі судового засідання   Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від позивача - не з"явився

Від відповідача - представник ОСОБА_1 дов.б/н., від 16.01.2008 року

Від органу прокуратури - Квятковський Я.А. посв.№101.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 22.02.11 р. у справі №20/5007/2/11 (суддя   Гнисюк С.Д. )

за позовом Прокурор Володарсько-Волинського району в інтересах держави в особі Володарсько-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області.

до  Приватного підприємства "ВВ Агро"

про вчинення певних дій

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Житомирської області від 22 лютого 2011 року у справі №20/5007/2/11 відмовлено прокурору Володарсько-Волинського району в позові до приватного підприємства "ВВ Агро" про дострокове розірвання договору оренди від 05.09.2008 року та зобов"язання його повернути земельну ділянку Володарсько-Волинській районній державній адміністрації.

          Перший заступник прокурора Житомирської області подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. Просить його скасувати, позов задоволити.

          Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим, таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права з нижченаведених підстав.

          Так, проведеною прокуратурою Володарсько-Волинського району спільно із спеціалістами Держземінспекції перевіркою встановлено, що 05.09.08 між Володарсько-Волинською РДА та ПП «ВВ Агро»укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 386,1351 га, строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Грушківської сільської ради Володарсько-Волинського району.

          Відповідно до пункту 15 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

          Статтею 25 Закону України «Про оренду землі»та пунктом 31 вказаного договору передбачено обов'язок орендаря приступити до використання земельної ділянки.

          Перевіркою встановлено, що станом на березень місяць 2010 року відповідач по справі не приступив до використання земельної ділянки, що призвело до заростання її бур'янами.

          Відповідно до ст.96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, підвищувати родючість грунтів та зберігати інші корисні властивості землі.

          Відповідно до п.«г»ст.141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельної ділянкою є використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним нормам. Використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, може являти собою, зокрема невикористання прогресивних технологій, порушення технологічних режимів застосування мінеральних та органічних добрив, заростання сільськогосподарських угідь чагарниками, бур'янами.

          Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.24 і 25 цього Закону.

          З огляду на викладене, вважає, що суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення підлягає скасуванню.

          В судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник органу прокуратури підтримує доводи апеляційної скарги.

          Представник позивача Володарсько-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області в судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду не з"явився. В установленому порядку був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання. Явка обов"язковою не визнавалась. Матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача.

          Представник відповідача в відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні заперечує доводи апеляційної скарги з підстав викладених в рішенні місцевого  господарського суду.

          Дослідивши докази у справі, Рівненський апеляційний господарський суд встановив.

          Прокурор Володарсько-Волинського району в інтересах держави в особі Володарсько-Волинської районної державної адміністрації (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до приватного підприємства "ВВ Агро" (далі - відповідач) про дострокове розірвання договору оренди від 05.09.2008р. та про зобов'язання приватного підприємства "ВВ Агро" повернути земельну ділянку Володарсько-Волинській районній державній адміністрації Житомирської області.

          Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором оренди земельної ділянки від 05.09.2008р. належним чином не виконує. Зокрема зазначає, що відповідач використовує орендовану земельну ділянку не за цільовим призначенням. У зв'язку з чим прокурор просить розірвати укладений між Володарсько-Волинською районною державною адміністрацію Житомирської області та Приватним підприємством "ВВ Агро" договір оренди землі від 05.09.2008р.

          Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем не порушені істотні умови договору. Прокурором не доведений факт використання відповідачем орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням.

          Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2008р. на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 21.08.2008р. №344  між Володарсько - Волинською районною державною адміністрацію Житомирської області (орендодавець) та Приватним підприємством "ВВ Агро" (орендар) був укладений договір оренди землі (далі - договір) (а.с. 6-7).

          Договір оренди землі згідно зі статтею 13 Закону України “Про оренду землі” - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

          Відповідно до п. 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 21.08.2008р. в строкове платне користування земельні ділянки не витребуваних паїв, які знаходиться на території Грушківської сільської ради Володарсько-Волинського району за межами с. Грушки.

          Пунктом 2 договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка площею 386,1351га. яка включає 111 невитребуваних земельних ділянок. Перелік осіб, які є власниками  невитребуваних земельних ділянок, наводяться в додатку №1 який є його невід'ємною частиною.

          Згідно з п. 6 договору, земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному цільовому використанню.

          Відповідно до п. 12 договору, орендна плата за користування земельною ділянкою підлягає сплаті щомісячно не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця. Розмір орендної плати становить - 95016грн. та вноситься орендарем у грошовій формі щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати.

          Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що орендна плата сплачується ним вчасно та у повному обсязі, даний факт прокурор не заперечив.

          Пунктом 15 даного договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

          Згідно даного договору орендодавець має право вимагати від орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, дотримуватись екологічної безпеки землекористування, своєчасного внесення орендної плати (п.28 Договору).

          Згідно п. 38 Договору оренди, дія договору припиняється шляхом його розірвання:

          - за взаємною згодою сторін;

          - рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

          Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

          Підставою для розірвання договору прокурор зазначив, що земельна ділянка фактично не використовується відповідачем у відповідності до її цільового призначення визначеного умовами договору та у спосіб, який суперечить екологічним вимогам на підставі пп. "а", "б", "г"  ст. ст. 141 Земельного кодексу України, ст.611, ч.1 п. 1 ст.615, 783, 651 ЦК України та ст.28 Закону України "Про оренду землі".

          Як вбачається з матеріалів справи 04.03.2010р. державним інспектором відділу Держкомзему у Володарсько-Волинському районі з контролю за використанням та охороною земель в Житомирської області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства Приватним підприємством "ВВ Агро" за результатами якої встановлено, що в порушення ст.211 Земельного кодексу України земельна ділянка, орендована на підставі договору оренди земельної ділянки, використовується орендатором не за цільовим призначенням, а саме, встановлено факт заростання земель бур'яном, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення №30/01 та актом перевірки.

          Стаття 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель дає наступне визначення терміну "заростання земель бур'янами" – це допущення появи небажаної трав'янистої рослинності, яка негативно впливає на розвиток культурних рослин, призводить до поширення шкідників і хвороб або не дає можливості використовувати землі за призначенням.

          Приписом від 04.03.2010р. №30/01/ директору Приватного підприємства "ВВ Агро" ОСОБА_2 встановлено усунути порушення земельного законодавства та необхідність повідомити відділ Держкомзему у Володарсько-Волинському районі з контролю за використанням та охороною земель в Житомирській області в строк до 03.04.2010р.

          Постановою про накладення адміністративного стягнення від 04.03.2010р. №30/01/, у зв’язку із порушенням директором Приватного підприємства "ВВ Агро" ОСОБА_2 вимог ст.211 Земельного кодексу України, ст.53 Кодексу України про адміністративні правопорушення, його визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00грн. дане порушення було усунено, що не оспорюється сторонами.

          Давши оцінку доказам у справі, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.  До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування.

          Як вбачається зі змісту даної норми закону до сільськогосподарських угідь належать землі, які використовуються як основний засіб сільськогосподарського виробництва, у тому числі й рілля, тобто землі, які регулярно розорюються з метою створення агротехнічних умов для вирощування на них сільськогосподарських культур.

          Відповідно до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

          Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

          Положеннями ст. 1 Закону України “Про оренду землі” від 6 жовтня  1998 року № 161-XIV, передбачено, що завданням цього Закону є  регулювання відносин щодо оренди землі з метою створення умов для раціонального користування земельною ділянкою, забезпечення захисту прав орендарів та орендодавців. Правові засади оренди землі визначені статтею 2 цього Закону, якою встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, цим Законом, Цивільним кодексом України, іншими законами України, постановами, виданими Кабінетом Міністрів України, у випадках, передбачених цим Законом, а також договором оренди землі.

          Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

          Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним слід вважати таке порушення договору, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення мети договору.

          Земельним законодавством, з урахуванням специфіки відносин, які регулюються цим законодавством, більш конкретизовано підстави для припинення договору оренди землі, а саме: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини (стаття 143 Земельного кодексу).

          Відповідно до ч.1 ст.96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням. Невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням є порушенням земельного законодавства в силу ст.211 Земельного кодексу України. У випадку встановлення такого порушення розраховується сума шкоди за Методикою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007року №963.

          Обов'язок землекористувачів використовувати земельні ділянки за їх цільовим призначенням означає, що земельна ділянка певної категорії має використовуватися відповідно до умов її надання.

          Згідно з п.1 ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

          Відповідно до ст. 20 Земельного Кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

          Таким чином, використання землі не за цільовим призначенням - це така дія, діяльність землекористувача на земельній ділянці визначеного цільового призначення, що виходить за межі цього цільового призначення, тобто не передбачена умовами надання ділянки в користування.

          Судом встановлено, що прокурор обґрунтовує свою позицію мотивами, котрі вказують на тимчасове невикористання землі відповідачем у період до початку проведення суб'єктами господарювання весняно-польових робіт в 2010 році (акт від 04.03.2010р.).

          Тимчасове невикористання землі орендарем на початку 2010 року ніяким чином не може ототожнюватися із використанням земельних ділянок способами, які суперечать екологічним вимогам. Для надання такої кваліфікації, з боку орендаря землі повинна бути не тільки якась дія по відношенню до землі - використання (а не бездіяльність), а й висновок спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у сфері державного контролю за додержанням вимог законодавства України про охорону земель. Доказів ж перевірки орендованих земельних ділянок таким органом щодо додержання відповідачем екологічних нормативів з питань використання та охорони земель суду сторонами не надано.

          Місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що відповідачем не порушені істотні умови договору. Прокурором не доведений факт використання відповідачем орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням.

          Крім того, матеріали справи свідчать, що в процесі розгляду справи у суді першої інстанції позивач не підтримував позовні вимоги прокурора.

          Таким чином місцевим господарським судом повно з"ясовані обставини, які мають значення для справи. Висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Місцевим господарським судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

          Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,  

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 22 лютого 2011 року по справі №20/5007/2/11 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 22 лютого 2011 року по справі №20/5007/2/11 залишити без змін.

3. Матеріали справи №20/5007/2/11 повернути в господарський суд Житомирської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

Головуючий суддя                                                                       Савченко Г.І.  

Суддя                                                                                              Тимошенко О.М.  

Суддя                                                                                              Грязнов В.В.