Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Григор’євої І.В.,
суддів Марчук Н.О., Матієк Т.В.,
з участю прокурора Тилика Т.М.
розглянула в судовому засіданні 12 квітня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від 15 березня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 3 серпня 2010 року щодо ОСОБА_1
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 172 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850 грв.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 3 серпня 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Згідно судових рішень ОСОБА_1 визнаний винуватим та засуджений за те, що він, будучи фізичною особою-підприємцем, який на підставі ст. 9 Закону України «Про підприємництво», положень Кодексу законів про працю України мав право використовувати найману працю та мав повноваження з прийому робітників на роботу, їх звільнення, документального оформлення такої дії, у період з 2 лютого 2008 року по кінець квітня 2009 років, умисно грубо порушив трудове законодавство про працю щодо ОСОБА_2, а саме: не уклав з даною особою трудовий договір у письмовій формі; не оформив її зарахування на роботу своїм наказом чи розпорядженням; не зареєстрував трудовий договір у державній службі зайнятості; залучав до роботи п’ять днів на тиждень з 08-00 год. до 17-00 год. з одногодинною обідньою перервою і один день ( по суботам) – з 08-00 год. до 14-00 год. без перерви, внаслідок чого остання фактично працювала 46 год. на тиждень; залучав її до робіт у вихідні дні; за час її роботи не надав їй щорічної основної відпустки; не нараховував, не обчислював і не сплачував до Управління Пенсійного фонду у м. Нова Каховка страхові внески на ОСОБА_2; не нараховував і не сплачував до Новокаховського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків страхові внески на ОСОБА_2
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та особі винного внаслідок м’якості, порушує питання про скасування вироку та ухвали з направленням справи на новий судовий розгляд. Вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано перекваліфікував дії ОСОБА_1 із ч. 2 на ч. 1 ст. 172 КК України не дав належної оцінки доказам та безпідставно поклав в основу свого рішення лише показання засудженого. Також зазначає, що суд безпідставно виключив з обвинувачення ознаки іншого грубого порушення законодавства про працю, пов’язані з неналежною оплатою праці потерпілої. Крім того, вважає, що апеляційний суд формально розглянув дану справу, не звернувши уваги на допущені порушення місцевого суду, і виніс ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
На касаційну скаргу прокурора надійшли заперечення засудженого ОСОБА_1 та його захисника адвоката ОСОБА_3
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав скаргу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги і заперечення проти неї, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 172 КК України місцевий суд зробив на підставі зібраних у справі та детально досліджених у судовому засіданні доказах в їх сукупності. Зокрема, такі висновки підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, потерпілої ОСОБА_2 про те, що остання фактично працювала у ПП ОСОБА_1, у тому числі і у вихідні дні; даними протоколів виїмки документів – квитанцій до прибуткового касового ордеру, заповнених потерпілою. Також суд проаналізував показання засудженого, потерпілої та свідків щодо обізнаності ОСОБА_1 про наявність у ОСОБА_2 малолітньої дитини, і з наведенням відповідних мотивів перекваліфікував дії засудженого з ч. 2 ст. 172 КК України на ч. 1 ст. 172 КК України та виключив з обвинувачення ознаки іншого грубого порушення законодавства про працю, пов’язані з неналежною оплатою праці потерпілої.
Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі прокурора про неправильну кваліфікацію місцевим судом дій ОСОБА_1
Викладені в судовому рішення мотиви про визнання цих доводів безпідставними та такими, що не відповідають матеріалам справи, є обґрунтованими.
Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінені доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду, та правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 судом касаційної інстанції не встановлено. Висновки суду ґрунтуються на достатніх та допустимих доказах.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то воно є справедливим, відповідає вимогам ст. 65 КК України. Місцевий суд при вирішенні цього питання врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого. Підстав для зміни судових рішень в цій частині немає.
Керуючись ст.ст. 395-396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від 15 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 3 серпня 2010 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.
С у д д і:
Григор’єва І.В. Марчук Н.О. Матієк Т.В.