ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
01.04.11Справа №2а-770/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Плієвої Н.Г.,
при секретарі - Зарапіні О.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 3-14/961 від 02.03.2011
представник третьої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя
про визнання незаконною бездіяльності та спонукання до вчинення певних дій,
Суть спору:
09.03.2011 ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі про визнання бездіяльності посадових осіб щодо не накладення арешту на грошові кошти боржника незаконною та зобов'язання накласти арешт на грошові кошти в межах суми стягнення 6732,67 грн. в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-2886/09.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не були здійснені всі необхідні заходи з метою виконання рішення Ленінського районного суду м. Севастополя про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя на користь ОСОБА_1 грошової допомоги на дитину до досягнення нею трирічного віку за період з 17 вересня 2009 року по 31 грудня 2009 року у розмірі 6732,67 грн., зокрема, не було накладено арешт на грошові кошти боржника, внаслідок чого судове рішення тривалий час не виконується.
Ухвалою суду від 23.03.2011 позивачу було поновлено строк звернення до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 24.03.2011 відкрито провадження в адміністративній справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя.
Ухвалою суд від 24.03.2011 закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 01.04.2011.
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково. Пояснила, що діючим законодавством передбачено накладення арешту на грошові кошти боржника. Однак при виконанні виконавчого листа № 2а-2886/09 про стягнення грошових коштів на користь ОСОБА_1 арешт державним виконавцем накладено не було. Вважає, що накладення арешту при виконанні судового рішення є правом державного виконавця, а тому просила у задоволенні позову в частині зобов’язання відповідача накласти арешт на грошові кошти відмовити.
Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до Закону України від 21.04.99 р. "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з частиною першою та абзацом другим частини другої ст. 5 цього Закону (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, установлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною третьою абзацом шостим вказаної статті державний виконавець має право на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Постановою начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі від 09.04.2010 було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а-2886/09, виданого 06.04.2010 Ленінським районним судом м. Севастополя про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя на користь ОСОБА_1 грошової допомоги на дитину до досягнення нею трирічного віку за період з 17 вересня 2009 року по 31 грудня 2009 року у розмірі 6732,67 грн. Боржнику було встановлено строк для добровільного виконання рішення - до 15.04.2010.
У з в’язку з невиконанням судового рішення, ОСОБА_1 звернулась до начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції із заявою від 29.09.2010 з проханням накласти арешт на грошові кошти, які обліковують на розрахункових рахунках боржника в межах суми стягнення.
У зв’язку з неотриманням відповіді на своє звернення, 10.11.2010 ОСОБА_1 звернулася зі скаргою на бездіяльність державного виконавця щодо невиконання судового рішення, яка отримана відповідачем 11.11.2010.
10.12.2010 за вих. 111-317/3 ОСОБА_1 було повідомлено, що з метою виконання судового рішення відповідачем з метою безспірного списання коштів, до органу державного казначейства направляються платіжні вимоги, але вони повертаються без виконання у зв’язку з відсутністю відкритих асигнувань за відповідним кодом економічної класифікації видатків та у зв’язку з тим, що на рахунок боржника по відповідному коду економічної класифікації видатків бюджету накладений арешт відповідно до іншого рішення державного органу та виконати рішення не представляється можливим у зв’язку з відсутністю грошових коштів на рахунках Управління праці та соціального захисту населення.
У судовому засіданні судом було вивчено виконавче провадження № 18864543 з якого вбачається, що Державним виконавцем з метою виявлення майна боржника 09.12.2010 було направлено вимоги до Державного підприємства Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна», Відділу державної автомобільної інспекції УМВС України в м. Севастополі, СФ Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» та з’ясовано, що право власності на земельні ділянки та нерухоме майно за боржником не зареєстровано.
Крім того, з метою безспірного списання коштів до Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі 24.06.2010 та 28.10.2010 відповідачем направлялись платіжні вимоги, які були повернені без виконання.
Згідно з вимогами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки згідно з вимогами діючого законодавства накладати арешт на грошові кошти боржника – це право, а не обов’язок державного виконавця, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача накласти арешт на грошові кошти боржника задоволенню не підлягають.
Однак, враховуючи, що Законом на державного виконавця покладено обов’язок вживати усі необхідні заходи з метою повного та своєчасного виконання судового рішення, а також те, що вжиті відповідачем заходи, щодо виконання судового рішення до його виконання не призвели, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності щодо не накладення арешту на грошові кошти боржника підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови з повідомленням учасників процесу про виготовлення постанови.
Постанова складена та підписана у порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 06.04.2011 о 17-30 годин.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі щодо не накладення арешту на грошові кошти боржника при виконанні виконавчого листа № 2а-2886/09, виданого Ленінським районним судом міста Севастополя 06.04.2010 про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя на користь ОСОБА_1 грошової допомоги на дитину до досягнення нею трирічного віку за період з 17 вересня 2009 року по 31 грудня 2009 року у розмірі 6732,67 грн.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Для суб'єкта владних повноважень 10 денний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту повідомлення його про можливість отримання копії постанови безпосередньо у суді.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.Г. Плієва