КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
26.06.06 р. № 59/14-06
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Фаловська І.М.
Судді
Мамонтова О.М.
Мостова Г. І.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства „Фірма Успіх” на рішення господарського суду Київської області від 14.04.2006 року
у справі № 59/14-06 (суддя Короткевич О.Є.)
за позовом Приватного підприємства „Фірма Успіх”, м. Вишневе
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Пагін”, м. Вишневе
2) Відкритого акціонерного товариства „А.Е.С. „Київобленерго”, м. Київ
про про визнання договору про перевід боргу від 14.03.2003 року недійсним
в с т а н о в и в:
Позивач –Приватне підприємство „Фірма Успіх” звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідачів –Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Пагін” (далі –відповідач 1) та Відкритого акціонерного товариства „А.Е.С. „Київобленерго” (далі –відповідач 2) про визнання договору про перевід боргу від 14.03.2003 року недійсним.
Рішенням господарського суду Київської області від 14.04.2006 року у справі № 59/14-06 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням господарського суду, позивач - Приватне підприємство „Фірма Успіх” звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Представник скаржника (позивача) в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та надав доповнення до апеляційної скарги № 23-06/06 від 23.06.2006 року, в яких додав, що судом першої інстанції не враховано той факт, що відповідач 2 відповідно умов п. 8 договору про перевід боргу від 14.03.2003 року зобов’язався після підписання даного договору терміново заключити договір на споживання електричної енергії з ПП „Фірма Успіх” і після проплати позивачем провести термінове опломбування лічильника, та подати електричну енергію споживачу. Однак, відповідач 2 в порушення умов договору своє зобов’язання в цій частині не виконав.
Представник відповідача 1 в судове засідання не з’явився та про причини своєї неявки суд не повідомив.
Разом з тим, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача 1 в порядку ст. 75 ГПК України, оскільки матеріалів справи достатньо для здійснення такого розгляду без участі останнього.
Представник відповідача 2 в судовому засіданні 26.06.2006 року надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечив, оскільки вважає оскаржуване рішення правомірним та таким, що прийняте із дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства.
Дослідивши матеріали справи та наявні докази, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма Пагін” (за договором –Первісний боржник), Приватним підприємством „Фірма Успіх” (за договором –Новий боржник) та Києво-Святошинським районом електричних мереж Відкритого акціонерного товариства „А.Е.С. „Київобленерго” (за договором - Кредитор) укладено договір б/н про перевід боргу (далі –договір) (а.с. 4-5).
За договором Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма Пагін” з дозволу кредитора переводить на Приватне підприємство „Фірма Успіх” частину грошового боргу у розмірі 2603,61 грн. з урахуванням ПДВ, що виник в результаті неналежного виконання зобов’язань перед Кредитором, а новий боржник прийняв на себе зобов’язання перерахувати суму 2603,61 грн. з урахуванням ПДВ на розрахунковий розрахунок Кредитора на протязі одного місяця з моменту підписання цього договору.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР договору від 14.03.2003 року б/н про перевід боргу.
В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на порушення відповідачами положення ч. 7 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” від 16.10.1997 року № 575/97-ВР (далі –Закон України № 575/97-ВР), а також на невиконання відповідачем 1 вимог п. 5 договору.
Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що з такими доводами скаржника погодитись не можна виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР, що діяв на момент укладання договору, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Приписами ст. 201 ЦК УРСР право переводу богу на іншу особу надане тільки боржнику й лише за згодою кредитора. У разі згоди кредитора на перевід боргу іншій особі між первісним і новим боржником укладається угода в простій письмовій формі (ст. 202 ЦК УРСР), і новий боржник вправі висувати проти вимоги кредитора всі заперечення, засновані на відносинах між кредитором і первісним боржником.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Кредитор (Києво-Святошинський район електричних мереж Відкритого акціонерного товариства „А.Е.С. „Київобленерго”) відповідно до п. 3 договору надав письмову згоду на укладення договору переводу боргу, і зазначена згода надана директором відповідача 2 Поливяним І.О. у відповідності до вимог чинного законодавства щодо форми та змісту оспорюваного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав належним чином свій обов’язок за спірним договором щодо перерахування суми 2603,61 грн. з урахуванням ПДВ на розрахунковий розрахунок Кредитора, що підтверджується платіжним дорученням № 19 від 17.03.2003 року (а.с. 6).
Колегія суддів не приймає доводи позивача щодо недійсності договору в зв’язку з порушенням ч. 7 ст. 26 Закону України № 575/97-ВР, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 26 цього Закону в редакції, яка була чинною на момент укладання договору, споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов’язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.
Отже, з положень вищенаведеної статті не вбачається, що законодавець вказує на заборону переводу боргу на іншу особу або будь-яким чином пов’язує оплату вартості електроенергії лише з особою боржника. Окрім того, судом першої інстанції правомірно зазначено, що вказана норма містить імперативні вказівки лише відносно форми та порядку проведення розрахунків за спожиту електричну енергію.
Судом апеляційної інстанції також не приймається посилання позивача на невиконання відповідачем 1 обов’язку передати всю інформацію та документацію, що підтверджує його права і обов’язки перед кредитором (п. 5 договору), та невиконання відповідачем 2 обов’язку визначеного в п. 8 оспорюваного договору, оскільки згідно пп. б) п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. № 3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” при вирішенні питання про визнання угоди недійсною судові необхідно враховувати, що невиконання або неналежне виконання угоди не може бути підставою для визнання її недійсною. У цьому разі сторона вправі вимагати розірвання договору або застосування інших встановлених наслідків, а не визнання угоди недійсною.
Таким чином, невиконання або неналежне виконання відповідачами умов договору не впливає на юридичну силу договору б/н від 14.03.2003 року про перевід боргу.
Отже, за загальним правилом обставини, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними, є невідповідність змісту угоди вимогам закону, недодержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою. Аналіз договору про перевід боргу свідчить, що зміст угоди, який визначений в даному договорі, не суперечить вимогам закону, за своєю формою договір відповідає ст. 202 ЦК УРСР, який діяв на момент укладання угоди, правоздатність сторін договору не заперечується.
Матеріалами справи позивач не надав відповідно до ст. 33 ГПК України доказів невідповідності оскаржуваного договору вимогам закону.
Таким чином, суд першої інстанції, з яким погоджується і апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного договору недійсним та обґрунтовано відмовив у позові.
Враховуючи вищевикладене, колегія апеляційного суду вважає, що відповідно ст. 43 ГПК України місцевим судом належним чином досліджено обставини справи та наведено цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Київської області у справі № 59/14-06 від 14.04.2006 р. відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача повністю.
Керуючись ст.ст. 49, 99 –102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
п о с т а н о в и в :
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Фірма Успіх” на рішення господарського суду Київської області від 14.04.2006 року у справі № 59/14-06 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 14.04.2006 року у справі № 59/14-06 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий Фаловська І.М.
Судді
Мамонтова О.М.
Мостова Г. І.