ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-2286/10/0216
Головуючий у 1-й інстанції: Тучинська Н.В.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В. М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Кузьмишина Віталія Миколайовича
суддів: Мельник-Томенко Жанни Миколаївни, Залімського Ігоря Геннадійовича
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області на постанову Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 13 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області про визнання неправомірними дій щодо нарахування та виплати пенсії та додаткової пенсії,-
В С Т А Н О В И В :
До Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області звернувся ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області про визнання неправомірними дій щодо нарахування та виплати пенсії та додаткової пенсії.
Постановою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області позов ОСОБА_2 задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 13 грудня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.
Пунктом 3 частиною 1 статті 197 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 КАС України. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції –змінити, з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що позивач є ліквідатором наслідків Чорнобильської катастрофи, віднесений до І категорії постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС (посвідчення серії НОМЕР_1), пенсіонером та інвалідом II групи, внаслідок захворювання пов'язаного із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до ст. 49 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після, виникнення права на державну пенсію.
Згідно ст. 50 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 статті 54 вказаного Закону встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року, зокрема, були внесенні зміни до ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, згідно з якими інвалідам II групи, віднесеним до категорії І щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та державна пенсія призначаються відповідно в розмірі 20 % і 120 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зазначені зміни були визнані, неконституційними і втратили чинність. У зв'язку з цим продовжила діяти попередня редакція ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт який має вищу юридичну силу.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру виплат позивачеві застосуванню підлягають ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, № 654 від 16.07.2008 року “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян”, на підставі яких були нараховані ці виплати, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” випливає, що за основу нарахування державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на основну пенсію, відповідно до ст. 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в розмірі - не менше 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткову пенсію, відповідно до ст.50 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в розмірі - 75 % мінімальної пенсії за віком.
Висновок суду першої інстанції про право позивача на одержання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.50 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в розмірі - 80 % мінімальної пенсії за віком, суд апеляційної інстанції вважає помилковим.
Також Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області допущено процесуальну помилку при постановлені рішення від 13 грудня 2010 року, так як резолютивна частина рішення не містить інформації про період, за який задоволено даний адміністративний позов ОСОБА_2
Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Враховуючи, що адміністративний позов ОСОБА_2 подав до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області 06.12.2010 року, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають задоволенню, відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, за період з 06.06.2010 року по 06.12.2010 року.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
За частиною 1 статті 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи, що Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області правильно по суті вирішено справу, але із помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова від 13.12.2010 року по справі 2-а-2286/2010 підлягає зміні, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області залишити без задоволення.
Постанову Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 13 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області про визнання неправомірними дій щодо нарахування та виплати пенсії та додаткової пенсії, - змінити виклавши її резулятивну частину в наступній редакції:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Мурованокуриловецькому районі Вінницької області щодо нарахування ОСОБА_2 пенсії та додаткової пенсії в розмірах нижчих, ніж передбачено ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а також ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Мурованокуриловецькому районі Вінницької області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсію, як інваліду ІІ групи, внаслідок захворювання пов'язаного із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ч.4 ст.50 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановивши її в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.50 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії, передбаченого ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 06.06.2010 року по 06.12.2010 року, із урахуванням фактично проведених виплат.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна
Залімський Ігор Геннадійович