Справа № 2-а-578/11

П О С Т А Н О В А  

іменем України

"06" квітня 2011 р.

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючої –судді                                                        Астахової О.О.,

при секретарі                                                                          Стукан Я.Ф.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення у Дніпровському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат  про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату одноразової компенсації, за шкоду  заподіяну здоров»ю та щорічної допомоги на оздоровлення, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання дій відповідача неправомірними щодо відмови йому у призначенні і нарахуванні одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров»ю внаслідок Чорнобильської катастрофи та щорічної допомоги на оздоровлення. Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення у Дніпровському районі м. Києва призначити і провести йому нарахування одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров»ю в розмірі 30 мінімальних заробітних плат і щорічної допомоги на оздоровлення 4 мінімальних заробітних плат з розрахунку мінімальної заробітної плати на час виплати та видати відповідне розпорядження  Київському міському центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про нарахування та виплату йому щорічної допомоги на оздоровлення та компенсації, за шкоду  заподіяну здоров»ю відповідно до ст.. 48  Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, зобов»язавши останнього провести відповідні виплати.

Мотивуючи свої вимоги тим, що він являється  учасником ліквідації наслідків аварії на  ЧАЕС і особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії. Як  інвалід ІІІ групи від захворювання, пов’язаного із наслідками аварії на ЧАЕС, відповідно до ст.. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, він має право на отримання одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров»ю в розмірі 30 мінімальних заробітних плат і на щорічну допомогу на оздоровлення –чотири мінімальні заробітні плати, проте при зверненні до Управління праці та соціального захисту населення у Дніпровському районі м. Києва з заявою про нарахування та виплату йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інваліду ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення було відмовлено, що змушує його звернутись з даним позовом до суду.

           Згідно заяви позивача, останній підтримав позовні вимоги з викладених у позовній заяві підстав та просив їх задовольнити, а справу розглянути на підставі наданих ним доказів у його відсутність.

Представники відповідачів у судове засідання також не з’явився, направили до суду заперечення в яких просили в задоволенні позову відмовити, з підстав викладених в запереченнях, а справу  розглянути у їх відсутність з урахуванням  наявних доказів.           

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.04.2011 року призначений судовий розгляд справи у письмовому провадженні  згідно вимог ст. 122 КАС України.

           Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується вкладкою № НОМЕР_1 до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 4). Документів, що підтверджують статус позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС суду не надано.

З письмових заперечень Управління праці та соціального захисту населення у Дніпровському районі м. Києва, вбачається, що в матеріалах особової справи позивача відсутнє посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яке дає підстави для нарахування компенсації за шкоду заподіяну здоров»ю.

          Відповідно до ст. 48 Закону України  «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», одноразова  компенсація за шкоду заподіяну здоров»ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 не являється учасником ліквідації наслідків аварії на   Чорнобильській   АЕС а є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, з довідки акту МСЕК  вбачається, що  ІІІ група інвалідності надана позивачеві у зв»язку із захворюванням пов»язаним з наслідками аварії на ЧАЕС, то законних підстав для призначення позивачеві одноразової  компенсації  не має, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про зобов»язання відповідача призначити та здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат з розрахунку мінімальної заробітної плати на час виплати, то суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні з 2009 року, як особа, яка постраждала в наслідок ЧАЕС 1 –ї категорії ІІІ групи інвалідності.

Стаття 48 Закону України  «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»надає право потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, як інваліду ІІІ групи у розмірі –4 мінімальних заробітних плат.

Позивачу Управлінням нараховувалось, а Центром –виплачувались щорічна допомога на оздоровлення в інших розмірах, ніж це встановлено Законом, а саме: у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.19996 та № 562 від 12.07.2005 року.

          Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист.

Відповідно до п.1 та п. 6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються   свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, а також основи соціального захисту.

          Розмір щорічної допомоги на оздоровлення в 4 мінімальних заробітних плат для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії ІІІ групи встановлено ст. 48 Закону в редакції від 06.06.1996 року, яка чинна на теперішній час.

          Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 та від 12.07.2005 року № 562 також регламентували питання розміру щорічної допомоги на оздоровлення.

            Стаття 62 Закону, яка має назву: «Роз’яснення порядку застосування цього Закону», містить положення, згідно якого роз’яснення порядку застосування Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Зміст зазначеної норми не дає підстав для висновку, що Кабінету Міністрів України надано право змінювати норми Закону, тим більше, що це б суперечили принципу розподілу повноважень між гілками влади, оскільки єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент, тому ст. 85 Конституції України прийняття законів віднесено до повноважень Верховної Ради України, а не Кабінету Міністрів України, який згідно ст. 113 Конституції у своїй діяльності керується в тому числі і законами.

          Зміст Постанов свідчить, що Кабінет Міністрів України не встановлював порядок, в якому повинно проводитись роз’яснення порядку застосування Закону, а фактично встановлював нові розміри соціальних виплат, зменшивши їх в порівнянні з розмірами, визначеними Законом.

Оскільки норми підзаконних нормативних актів не можуть суперечити нормам законів, а тим більше змінювати їх, тому при вирішенні питання щодо розміру щорічного допомоги на оздоровлення, яка підлягає виплаті позивачу, суд дійшов висновку, що  підлягають застосуванню норми Закону, а саме ст. 48, а не Постанов Кабінету Міністрів.

Крім того, з 01.01.2007 року набула чинності нова стаття 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у відповідності до якої дія положень цього Закону не може призупинитися іншими законами, крім законів, про внесення змін до цього Закону.

У відповідності до Положення про управління праці та соціального захисту населення Дніпровської  районної в м. Києві державної адміністрації, Управління приймає заяви та інші дані одержувачів виплат. Функції по здійсненню виплат покладено на Київській міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, тому вимоги позову підлягають задоволенню в межах повноважень  відповідачів.

               Таким чином, для позивача як інваліда ІІІ групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи  1 категорії, розмір щорічної одноразової допомоги повинен був розраховуватися, виходячи із розмірів, передбачених ст.ст. 48, 71 Закону, а не постанов КМУ чи положень Законів, які значно звужують обсяг існуючих прав особи.

          Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 2 статті 8 Конституції України встановлено вимогу щодо законів України, які  приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Пунктом 3 частини першої статті 85 та статтею 91 Конституції України до повноважень Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в України віднесено прийняття законів. Виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України і бюджетна система (пункт 1 частини 2 статті 92 Конституції України).

В частині 1 статті 96 Конституції України закріплено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.

Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (ст. 95 Конституції України).

При цьому, Конституційний Суд України в мотивувальній частині свого Рішення від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 констатував: метою і особливістю  закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України).

Відповідно до частини 3 статті 150 Конституції України Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Оскільки предмет закону про Державний бюджет чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, то суд приходить до висновку, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац 7, 8 пункту 4 вказаного Рішення КСУ).  

Статтею 62 даного Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Тобто в даному випадку мова йде саме про роз'яснення порядку застосування закону, а не про визначення такого порядку. Під застосуванням суд розуміє механізм здійснення передбачених даною статтею сум виплат. Таким чином, на Кабінет Міністрів України статтею 62 покладена функція роз'яснення порядку застосування цього закону, а не встановлення нових сум щорічної допомоги на оздоровлення.

У Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів і базується на нормах спеціальних нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом до уваги не приймається.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у відповідному розмірі.

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до положень статті 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Отже, виходячи з пріоритетності конституційних норм, суд приходить до висновку, що на момент здійснення виплат  позивачеві застосуванню підлягали норми статті 48 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не положення  Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року яка істотно звужує обсяг прав встановлених Законом № 796-XII.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 3 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва, щодо відмови у призначенні і нарахуванні позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення , як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи слід визнати неправомірними, та зобов»язати видати розпорядження про нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до положень ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 4 мінімальних заробітних плат за 2010 рік з урахуванням проведених виплат, а також Київський міський центр  по нарахуванню та здійсненню соціальних  виплат виплатити позивачеві недоплачені суми щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до положень ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 4 мінімальних заробітних плат за 2010 рік з урахуванням проведених раніше виплат, а в іншій частині  - відмовити.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати по справі суд відносить на рахунок держави.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. ст. 17, 158-162 КАС України, ст. 48-67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», суд, -

п о с т а н о в и  в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення у Дніпровському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат  про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату одноразової компенсації, за шкоду  заподіяну здоров»ю та щорічної допомоги на оздоровлення -  задовольнити частково.  

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 в здійсненні перерахунку і виплаті в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації видати розпорядження про нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до положень ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 4 мінімальних заробітних плат за 2010 рік з урахуванням проведених виплат.

Зобов’язати Київський міський центр  по нарахуванню та здійсненню соціальних  виплат виплатити ОСОБА_1 недоплачені суми щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до положень ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 4 мінімальних заробітних плат за 2010 рік з урахуванням проведених раніше виплат.

В іншій частині  - відмовити.

            Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                                   О.О. Астахова