ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

21.09.06                                                                                           Справа  № 17/120

Львівський апеляційний господарський суд  у складі колегії:

Судді-доповідача                                     Л.Л.Давид

судді                                                           Х.В.Мурської

судді                                                           Д.Ф.Новосад

при секретарі                                           В.Т. Мазурській                                                                     

розглянувши матеріали апеляційної скарги  Товариства з обмеженою відповідальністю  “Карпати - М”,  б/н  від 01 серпня 2006 року.

на постанову  Господарського суду Закарпатської області від 03.07.2006 року

у справі №  17/120

за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Ужгород, Закарпатська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпати –М», м.Рахів, Закарпатська область.

про стягнення 5 535 грн. адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в 2005 році   

за участю представників сторін:

від позивача: Шибаєв А.М. –представник ( довіреність б/н від 17.04.2006 року);

від відповідача: Яцишин О. Є. –представник ( доручення б/н від 12.07.2006 року);

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 03.07.2006 року у справі № 17/120 (суддя –Ушак І.Г., при секретарі судового засідання - Шкіряк Т.Ю.)  задоволенно позовні вимоги Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів , м. Ужгород, Закарпатська область (надалі –Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпати - М” , м. Рахів, Закарпатська область (надалі –Відповідач) про стягнення 5535 грн. адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в 2005 році.   

При винесенні оскаржуваної постанови місцевий господарський суд керувався ст. ст. 18,19,20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів”, Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України №1434 від 26.09.2002 року, Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інваліда, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 03.05.1995 року № 314 та мотивував її тим, що Відповідач не виконав вимоги чинного законодавства по працевлаштуванню інвалідів, не створив одне робоче місце для нього, не інформував центр зайнятості, управління праці і соціального захисту населення про вакантні робочі місця для інвалідів.

Відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю “Карпати - М”, не погодившись з винесеною постановою, подав апеляційну скаргу ( б/н від 01.08.2006 року) , в якій покликається на те, що оскаржувана постанова винесена з невірним застосуванням судом норм  матеріального та процесуального  права та з не повним дослідженням матеріалів справи, а саме:  судом винесено постанову без участі представника Відповідача чим порушено положення ст.  6,  п. 3 ст. 7 , ст. 10, ст. 11, ст. 49, ст.51, ст.56 КАС України. Крім цього, судом не взято до уваги те, що підприємство скаржника знаходиться на спрощеній системі оподаткування , відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727 із змінами внесеними Указом Президента України від 28.06.1999 року № 746/99 “Про спрощену систему оподаткування , обліку і звітності суб”єктів малого підприємництва”, і відповідно до положень якого  скаржник, як платник єдиного податку не є платником до Фонду соціального захисту інвалідів.   

Дані обставини, на думку апелянта, є безумовною підставою для скасування постанови  Господарського суду Закарпатської області.

Позивач у запереченні на апеляційну скаргу (за вих. № 01-05/1165 від 29.08.2006 року) та його представник у судовому засіданні, заперечили доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить постанову місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. В підтвердження своїх доводів посилається на те, що неприбуття Відповідача в судове засідання не є перешкодою у розгляді справи за його відсутності, оскільки такий був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки з матеріалів справи вбачається, що Відповідач отримував кореспонденцію за фактичною адресою, разом з тим скаржник вказує, що згідно ст. 122 КАС України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. Також, скаржник зазначає, що Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування” не звільняє підприємства, що обрали спрощену систему оподаткування від обов”язку працевлаштовувати інваліда. На думку Позивача, Указ звільняє від внесків до Фонду , проте предметом спору є адміністративні стягнення за не створення та не  працевлаштування інваліда на підприємстві Відповідача. Згідно ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” підприємства, де кількість інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 вищезазначеного Закону, - сплачують адміністративно-господарські санкції”, які не є податком чи збором і правова природа яких визначається Господарським кодексом України.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по них докази, заслухавши представників сторін, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність  постанови місцевого господарського суду нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі –Закон)  -  для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

Частина друга ст. 19 Закону України покладає відповідальність за незабезпечення наведених нормативів на керівників відповідних підприємств. Підприємства (об”єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об”єднанні),  установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (частина перша ст. 20 Закону).

Механізм сплати штрафних санкцій, передбачених ст. 20 Закону, визначено Порядком сплати підприємствами (об”єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року №1767 (далі –Порядок), відповідно до п. 4 якого підприємства сплачують штрафні санкції самостійно в доход державного бюджету не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (п.5 Порядку).

Штрафні санкції за нестворені робочі місця для інвалідів відповідно до п. 3 ст. 9 Бюджетного кодексу України відносяться до неподаткових надходжень доходів Державного бюджету України і за змістом п. 11 Порядку у разі їх несплати підприємствами в установлений термін –стягуються в примусовому порядку.

За п. п. 3.3.3. Інструкції із статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві, середньооблікова чисельність штатних працівників за період з початку року ( у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.

Згідно змісту Листів Держкомстату № 6-2-7/230 від 21.10.2002 року та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 6538 від 12.11.2003 року, у разі отримання при розрахунку не цілого значення показника необхідно заокруглювати його за загальними правилами арифметики до цілого значення.  

Відповідно до поданого Товариством з обмеженою відповідальністю “Карпати М” звіту форми №10—ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу станом на 2005 рік склала 17 осіб, а середньооблікова чисельність працюючих інвалідів на даному підприємстві –0 осіб (а.с.3). Як вбачається з розрахунку адміністративно господарських санкцій Позивача, відповідно до ст. 19 Закону норматив встановлюється в кількості 1 особи (а.с.4). Керуючись вимогами ст. ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі –Закон), якими встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної кількості працюючих та обов`язок сплати штрафних санкцій за меншу кількість працюючих інвалідів, Відповідач, на думку скаржника, зобов”язаний сплати 5 535 грн.  адміністративно –господарських санкцій за одне нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда.

Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів , підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості , місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захиту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до пункту 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів визначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади , на яких може використовуватись праця інваліда.

Частиною першою ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.

В матеріалах справи відсутні докази про створення (пристосування) та інформування органів перелічених в ст. 18 про створення робочого місця для працевлаштування інваліда.

Виконання Позивачем вимог ч. 1 ст. 18 вищезазначеного Закону –не можливе , з огляду на те, що Відповідач не створив і відповідно не повідомляв органи, перелічені в ст. 18 Закону про створення  (пристосування) робочого місця для працевлаштування інваліда.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.08.2006 року зобов”язано сторін подати додаткові докази для обґрунтування своїх вимог відповідно до ст. 195 КАС України, проте такі сторонами не подавались.

Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція встановила, що Фондом соціального захисту інвалідів обґрунтовано та на законних підставах застосовано штрафні санкції за одне нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда.

Не приймається до уваги колегією суддів посилання Відповідача, як на підставу звільнення від сплати штрафних санкцій , що підприємство є платником єдиного податку, оскільки Указ Президента України від 03.01.1996 року № 727/98 в редакції Указу від 28.06.1999 року № 746/99, звільняє від сплати внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів, а не штрафних санкцій за не створення робочого місця для інваліда.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність постанови Господарського суду Закарпатської області чинному законодавству, матеріалам справи та дійсним обставинам і не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 209 п. 6, 7 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України  , -

Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:

1.          Постанову Господарського суду Закарпатської області від 03.07.2006 року у справі № 17/120 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпати –М” - без задоволення.

2.Ухвала може бути оскаржена в порядку ст. 212 КАСУ.

3.Справу № 17/120  повернути Господарському суду Закарпатської  області .

Суддя-доповідач                                                                                           Л.Л. Давид

Суддя                                                                                                             Х.В. Мурська

Суддя                                                                                                             Д.Ф.Новосад