ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
21.09.06 Справа № 5/141
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Судді-доповідача Л.Л.Давид
судді Х.В.Мурської
судді Д.Ф.Новосад
при секретарі В.Т. Мазурській
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства фірми “Екохім” за вих. № 236 від 04.08.2006 року
на постанову Господарського суду Рівненської області від 11.07.2006 року
у справі № 5/141
за позовом Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Рівне
до відповідача Приватного підприємства фірми “Екохім”, м. Рівне
про стягнення штрафних санкцій в сумі 3 376,47 грн. за не створене робоче місце для працевлаштування інваліда за 2005 рік
за участю представників сторін:
від позивача: не з”явились;
від відповідача: не з”явились;
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Рівненської області від 11.07.2006 року у справі № 5/141 (суддя –Мельничук С.С., при секретарі судового засідання – Садовській Л.О.) задоволено позовні вимоги Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Рівне (надалі –Позивач) до Приватного підприємства –фірми “Екохім”, м. Рівне (надалі –Відповідач) про стягнення штрафних санкцій в сумі 3 376,47 грн. за не створене робоче місце для працевлаштування інвалідів за 2005 рік.
При винесенні оскаржуваної постанови місцевий господарський суд керувався ст. ст. 18,19,20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів”, Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України №1434 від 26.09.2002 року, Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інваліда, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 03.05.1995 року № 314 та мотивував її тим, що Відповідач не виконав вимоги чинного законодавства по працевлаштуванню інвалідів, не створив одне робоче місце для нього, не інформував центр зайнятості, управління праці і соціального захисту населення про вакантні робочі місця.
Відповідач –Приватне підприємство –фірма “Екохім” , не погодившись з винесеною постановою подав апеляційну скаргу ( вих. № 236 від 04.08.2006 року) , в якій покликається на те, що оскаржувана постанова винесена з невірним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права та неповним дослідженням матеріалів справи, а саме: судом порушено права Відповідача , оскільки оскаржувану постанову винесено без участі представника скаржника; судом не досліджено тієї обставини , що скаржником відповідно до вимог чинного законодавства на підприємстві видано наказ № 1 від 31.12.2004 року про створення робочого місця для працевлаштування інвалідів. Крім цього, відповідно до вимог ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування , громадськими організаціями інвалідів. Таким чином, на думку скаржника, із змісту вищевказаної статті вбачається , що обов”язок підприємства полягає в тому , щоб створити робоче місце для працевлаштування інваліда, а не працевлаштувати останнього. Скаржник стверджує, що ним повідомлялось міський центр зайнятості про наявність вільних робочих місць. Тому відповідно до цього , підприємство скаржника не може нести відповідальності по ст. 20 Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, оскільки не зобов”язаний безпосередньо самостійно забезпечувати працевлаштування інвалідів.
Дані обставини, на думку апелянта, є безумовною підставою для скасування постанови Господарського суду Рівненської області.
Позивач у запереченні на апеляційну скаргу (за вих.. № 04-02/996 від 04.09.2006 року) заперечив доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить постанову місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. В підтвердження своїх доводів посилається на те, що Відповідач протягом 2005 року жодної інформації про наявність вільних робочих місць та посад з вакансіями для інвалідів не подавав, що підтверджується листом Рівненського міського центру зайнятості від 16.05.2006 р. № 05-1223. Також, скаржником не виконано вимоги п. 3 Положення “Про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування”, так як доказів атестації цих робочих місць не подано суду. Враховуючи наведене, Позивач стверджує, що оскільки у Відповідача не створені вакантні робочі місця для працевлаштування інвалідів, то це відповідно унеможливлює виконання компетентними органами вимог ст.18 Закону. У запереченні Позивач вказує, що розгляд справи проводити в порядку письмового провадження без участі представника Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
ПП “Екохім” (скаржник) клопотанням за вих.. № 241 від 26.08.2006 року просить розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі представника та одночасно повідомляє суд, що всі необхідні докази по справі ним подано.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по них докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність постанови місцевого господарського суду нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі –Закон) - для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.
Частина друга ст. 19 Закону України покладає відповідальність за незабезпечення наведених нормативів на керівників відповідних підприємств. Підприємства (об”єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об”єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (частина перша ст. 20 Закону).
Механізм сплати штрафних санкцій, передбачених ст. 20 Закону, визначено Порядком сплати підприємствами (об”єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року №1767 (далі –Порядок), відповідно до п. 4 якого підприємства сплачують штрафні санкції самостійно в доход державного бюджету не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (п.5 Порядку).
Штрафні санкції за нестворені робочі місця для інвалідів відповідно до п. 3 ст. 9 Бюджетного кодексу України відносяться до неподаткових надходжень доходів Державного бюджету України і за змістом п. 11 Порядку у разі їх несплати підприємствами в установлений термін –стягуються в примусовому порядку.
За п. п. 3.3.3. Інструкції із статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві, середньооблікова чисельність штатних працівників за період з початку року ( у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.
Згідно змісту Листів Держкомстату № 6-2-7/230 від 21.10.2002 року та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 6538 від 12.11.2003 року, у разі отримання при розрахунку не цілого значення показника необхідно заокруглювати його за загальними правилами арифметики до цілого значення.
Відповідно до поданого Приватним підприємством “Екохім” звіту форми №10—ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу станом на 2005 рік склала 17 осіб, а середньооблікова чисельність працюючих інвалідів на даному підприємстві – 0 осіб, при нормативі встановленому в 1 особу (а.с.7). Керуючись вимогами ст. ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі –Закон), якими встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної кількості працюючих та обов`язок сплати штрафних санкцій за меншу кількість працюючих інвалідів, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати. Згідно з вищенаведеним Відповідач зобов”язаний сплати 3 376,17 грн. адміністративно –господарських санкцій за одне нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда.
В Положенні “Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інваліда”, затвердженим КМУ від 03.05.1995 року № 314 визначено, що робоче місце інваліда –це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об”єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (пункт 1). Робоче місце інваліда вважається створеним , якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інваліда відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (пункт 3).
Згідно з пунктом 5 Положення “Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів” , підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості , місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до пункту 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів визначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади , на яких може використовуватись праця інваліда.
Скаржником до апеляційної скарги додано копію наказу № 1 від 31.12.2004 року (а.с.29), який виданий у зв”язку з необхідністю створення робочого місця для працевлаштування інваліда, в якому п. 1 визначено створити на підприємстві посаду –помічника повара та організувати відповідне робоче місце. Однак з матеріалів справи не вбачається, що таке місце було створено, атестовано та пристосовано для працевлаштування інваліда.
В матеріалах справи наявні копії Звітів форми 3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках від 28.01.2005 року та від 28.08.2005 р. в яких зазначено, три вакантні посади, а саме - кухар, помічник кухаря та офіціант (а.с.30,31).
Відповідно до пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках”, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 року № 244: звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно;... у графі 4 (з графи 2) проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями відповідно до ст.. 5 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про зайнятість населення”, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під такими цифрами: ... 14 –інваліди.
З вищезазначених копій Звітів вбачається те, що зазначені вакантні посади не були пристосовані для працевлаштування інвалідів, оскільки в рядку четвертому Звіту відсутні дані, що місця створені саме для працевлаштування інвалідів.
Частиною першою ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.
В матеріалах справи відсутні належні докази про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування органів перелічених в ст. 18 Закону протягом цілого 2005 року.
Виконання Позивачем вимог ч. 1 ст. 18 вищезазначеного Закону –не можливе, з огляду на те, що Відповідач не створив робочі місця для інвалідіві відповідно не повідомляв органи, перелічені в ст. 18 Закону про створення (пристосування) робочого місця для працевлаштування інваліда.
Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція встановила, що Фондом соціального захисту інвалідів обґрунтовано та на законних підставах застосовано штрафні санкції за одне нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда.
Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність постанови Господарського суду Рівненської області чинному законодавству, матеріалам справи та дійсним обставинам і не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 209 п. 6, 7 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України , -
Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:
1.Постанову Господарського суду Рівненської області від 11.07.2006 року у справі № 5/141 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства –фірми “Екохім” - без задоволення.
2.Ухвала може бути оскаржена в порядку ст. 212 КАСУ.
3.Справу № 5/141 повернути Господарському суду Рівненської області .
Суддя-доповідач Л.Л. Давид
Суддя Х.В. Мурська
Суддя Д.Ф.Новосад