ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

                  

21.09.06                                                                                           Справа  № 20/158

Львівський апеляційний господарський суд  у складі колегії:

Судді-доповідача                                     Л.Л.Давид

судді                                                           Х.В.Мурської

судді                                                           Д.Ф.Новосад

при секретарі                                           В.Т. Мазурській                                                                     

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства відкритого типу “Енерговисотспецбуд” за вих. № 518 від 09.08.2006 року

на постанову  Господарського суду Рівненської області від 21.07.2006 року

у справі №  20/158

за позовом  Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Рівне

до відповідача Акціонерного товариства відкритого типу “Енерговисотспецбуд”, м. Кузнецовськ, Рівненська область  

про стягнення 65 988,64 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2005 році

за участю представників сторін:

від позивача: не з”явились;

від відповідача: не з”явились;

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Рівненської області від 21.07.2006 року у справі № 20/158 (суддя –Василишин А.Р., при секретарі судового засідання –Сокола Ф.Г.) частково задоволено позовні вимоги Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Рівне (надалі –Позивач) до Акціонерного товариства відкритого типу “Енерговисотспецбуд”, м. Кузнецовськ, Рівненська область (надалі –Відповідач) про стягнення 65 988,64 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2005 році, яким стягнуто з Відповідача на користь Позивача 26 399,46 грн. адміністративно-господарських санкцій за 2005 рік та 263,99 грн. судового збору в доход державного бюджету, в задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

При винесенні оскаржуваної постанови місцевий господарський суд керувався ст. ст. 18,19,20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів”, Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України №1434 від 26.09.2002 року, Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інваліда, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 03.05.1995 року № 314 та мотивував її тим, що Відповідач не в повному обсязі виконав вимоги чинного законодавства по працевлаштуванню інвалідів, не створив двох робочих місць для працевлаштування інвалідів, не інформував центр зайнятості, управління праці і соціального захисту населення про вакантні робочі місця.

Відповідач –Акціонерне товариство відкритого типу “Енерговисотспецбуд”, не погодившись з винесеною постановою подав апеляційну скаргу ( № 518 від 09.08.2006 року), в якій покликається на те , що оскаржувана постанова винесена з невірним застосуванням судом норм  матеріального права та з не повним дослідженням матеріалів справи, а саме:  скаржник вважає, що ним не порушено вимоги ст. 19 та ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (зі змінами та доповненнями), як це встановлено судом, так як сплата штрафних санкцій з фактом не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів не пов”язана між собою. Товариство самостійно працевлаштувало 10 інвалідів, було створено три робочі місця, про що проінформовано місцеві органи соціального захисту населення і є можливість влаштувати ще двох чоловік інвалідів, що буде відповідати кількості робочих місць згідно нормативів. Крім цього, судом не враховано положення ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, де передбачено, що органи Міністерства праці, Міністерства соціального захисту України, місцеві ради народних депутатів, громадські організації інвалідів здійснюють усі заходи , передбачені для них законом, з метою працевлаштування інвалідів. Як стверджує скаржник, для доведення складу правопорушення останнім , органами , які зазначені в ст. 18 вищезазначеного Закону та є відповідальними за працевлаштування інвалідів не здійснено ні одного передбаченого Законом заходу для працевлаштування інвалідів. Крім цього, підприємство скаржника є спеціалізованим , яке займається будівництвом і ремонтом висотних спору, що не враховано судом. Також, судом не враховано того, що за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році підприємство скаржника не одержало прибутку, а відповідно до  ч. 3 та ч.4 ст. 20 Закону сплату штрафних санкцій підприємства провадять відповідно до закону за рахунок прибутку , який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов”язкових платежів).

Дані обставини, на думку апелянта, є безумовною підставою для скасування постанови  Господарського суду Рівненської області.

Позивач у заперечені на апеляційну скаргу (за вих.. № 04-02/1033 від 08.09.2006 року) заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає такі безпідставними, просить постанову місцевого господарського суду залишити без змін апеляційну скаргу -  без задоволення. В підтвердження своїх доводів посилається на те, що Відповідач протягом 2005 року жодної інформації про наявність вільних робочих місць та посад з вакансіями для інвалідів не подавав, що підтверджує лист Кузнецовського міського центру зайнятості від 05.05.2006 р. № 04-10-712. Також, скаржником не виконано вимоги п. 3 Положення “Про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування”, так як доказів атестації цих робочих місць не подано суду. Враховуючи наведене, Позивач стверджує, що оскільки у Відповідача нестворені  вакантні робочі місця для працевлаштування інвалідів то це відповідно унеможливлює виконання компетентними органами вимог ст.18 Закону. У запереченні Позивач вказує, що розгляд справи проводити в порядку письмового провадження без участі представника Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

ВАТ “Енерговисотспецбуд” (скаржник) подав клопотання за вих. № 549 від 05.09.2006 року, в якому просить розглянути справу в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 197 КАС України.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по них докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про часткову не відповідність  постанови місцевого господарського суду нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі –Закон)  -  для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

Частина друга ст. 19 Закону України покладає відповідальність за незабезпечення наведених нормативів на керівників відповідних підприємств. Підприємства (об”єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об”єднанні),  установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (частина перша ст. 20 Закону).

Механізм сплати штрафних санкцій, передбачених ст. 20 Закону, визначено Порядком сплати підприємствами (об”єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року №1767 (далі –Порядок), відповідно до п. 4 якого підприємства сплачують штрафні санкції самостійно в доход державного бюджету не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (п.5 Порядку).

Штрафні санкції за нестворені робочі місця для інвалідів відповідно до п. 3 ст. 9 Бюджетного кодексу України відносяться до неподаткових надходжень доходів Державного бюджету України і за змістом п. 11 Порядку у разі їх несплати підприємствами в установлений термін –стягуються в примусовому порядку.

За п. п. 3.3.3. Інструкції із статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві, середньооблікова чисельність штатних працівників за період з початку року ( у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.

Згідно змісту Листів Держкомстату № 6-2-7/230 від 21.10.2002 року та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 6538 від 12.11.2003 року, у разі отримання при розрахунку не цілого значення показника необхідно заокруглювати його за загальними правилами арифметики до цілого значення.  

Відповідно до поданого Кузнецовським АТВТ “Енерговисотспецбуд”  звіту форми №10—ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу станом на 2005 рік склала 369 осіб, а середньооблікова чисельність працюючих інвалідів на даному підприємстві –10 осіб, при нормативі встановленому в 15 осіб (а.с.4). Керуючись вимогами ст. ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі –Закон), якими встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної кількості працюючих та обов`язок сплати штрафних санкцій за меншу кількість працюючих інвалідів, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати. Згідно з вищенаведеним Відповідач  зобов”язаний сплати 65 998,64  грн.  адміністративно –господарських санкцій за п”ять нестворених робочих місць для працевлаштування інваліда.

Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів , підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості , місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до пункту 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів визначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади , на яких може використовуватись праця інваліда.

В матеріалах справи наявні копії Звітів форми 3-ПН  про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках від 28.10.2005 року та від 28.09.2005 року, в якому зазначено три вакантні посади, проте без зазначення в рядку четвертому Звіту –для працевлаштування інвалідів. (а.с.21,22).

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках”, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 року № 244: звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно;... у графі 4 (з графи 2) проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями відповідно до ст.. 5 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про зайнятість населення”, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під такими цифрами: ... 14 –інваліди.  

З вищезазначених копій Звітів вбачається те, що зазначені вакантні посади не були пристосовані для працевлаштування інвалідів, оскільки в графі четвертій не зазначено , що такі місця створені для працевлаштування інвалідів.

Крім цього, з листа Кузнецовського міського центру зайнятості за вих.. № 04-10-142 від 05.05.2006 року та додатку до нього (а.с.5-6) вбачається, що  Відповідач звітів форми 3-ПН про наявність вільних робочих місць  (вакантних посад) та потребу в працівниках до Фонду зайнятості протягом 2005 року не подавав.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції, помилково прийнято Звіти форми 3-ПН, як належний доказ про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки такі, як вбачається з матеріалів,  не створені та не атестовані.  

Частиною першою ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.

В матеріалах справи відсутні належні докази про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, атестацію останніх та інформування органів перелічених в ст. 18 Закону протягом 2005 року.

Виконання Позивачем вимог ч. 1 ст. 18 вищезазначеного Закону –не можливе, з огляду на те, що Відповідач не створив робочі місця для інвалідів і відповідно не повідомляв органи, перелічені в ст. 18 Закону про створення  (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Помилковим є твердження Відповідача, що штрафні санкції повинні сплачуватись підприємством лише в разі наявності прибутку у нього в спірному періоді , так як Закон  не ставить в залежність обов”язок щодо сплати санкцій від наявності чи відсутності прибутку, а вказує лише джерело сплати.

Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція встановила, що Фондом соціального захисту інвалідів обґрунтовано та на законних підставах застосовано штрафні санкції за п”ять нестворених робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про часткову не відповідність постанови Господарського суду Рівненської  області чинному законодавству, матеріалам справи та дійсним обставинам.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 211, п.6,7 Прикінцевих та Перехідних положень КАС  України,-

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства відкритого типу “Енерговисотспецбуд” –задоволити частково.

2.Постанову Господарського суду Рівненської області від 21.07.2006 року у справі № 20/158 скасувати частково. Позовні вимоги Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Рівне до Акціонерного товариства відкритого типу “Енерговисотспецбуд”, м. Кузнецовськ, Рівненська область про стягнення  65 988,64 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2005 році задоволити повністю.

3.Стягнути з Акціонерного товариства відкритого типу “Енерговисотспецбуд”, м. Кузнецовськ, Рівненська область на користь Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Рівне –65 988, 64 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2005 році

4.Судовий збір по адміністративній справі покласти на Відповідача.

5.Постанова  може бути оскаржена в порядку ст. 212 КАСУ.

6.Справу № 20/158  повернути Господарському суду Рівненської  області .

Суддя-доповідач                                                                                           Л.Л. Давид

Суддя                                                                                                             Х.В. Мурська

Суддя                                                                                                             Д.Ф.Новосад