ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
21.09.06 Справа № А-17/122
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Судді-доповідача Л.Л.Давид
судді Х.В.Мурської
судді Д.Ф.Новосад
при секретарі В.Т. Мазурській
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпатнафтохім” за вих. № 53-юр.-23/153 від 28.07.2006 року
на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2006 року
у справі № А-17/122
за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Івано-Франківськ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпатнафтохім”, с. Мостище, Калуський район, Івано-Франківська область
про стягнення 59444,70 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2005 році
за участю представників сторін:
від позивача:Дзьоба М.Р.- провідний спеціаліст (довіреність за № 01-7/2-2 від 10.01.2006 р.);
від відповідача: Марчак М.П. - юрисконсульт (довіреність за № 41/01-19 від 31.05.2006 р.);
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2006 року у справі № А-17/122 ( cуддя –Неверовська Л.М., при секретарі судового засідання –Несторенко А.В.) задоволенно позовні вимоги Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів , м. Івано-Франківськ (надалі –Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпатнафтохім”, с. Мостище, Калуського району, Івано-Франківська область (надалі –Відповідач) про стягнення 59444,70 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2005 році.
При винесенні оскаржуваної постанови місцевий господарський суд керувався ст. ст. 18,19,20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів”, Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України №1434 від 26.09.2002 року, Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інваліда, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 03.05.1995 року № 314 та мотивував її тим, що Відповідач не виконав в повному обсязі вимоги чинного законодавства по працевлаштуванню інвалідів, не створив п”ять робочих місць для працевлаштування інвалідів, не інформував центр зайнятості, управління праці і соціального захисту населення про вакантні робочі місця.
Відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю “Карпатнафтохім”, не погодившись з винесеною постановою, подав апеляційну скаргу ( вих. № 53-юр.-23/153 від 28.07.2006 року) , в якій покликається на те , що оскаржувана постанова винесена з невірним застосуванням судом норм матеріального права та неповним дослідженням матеріалів справи, а саме: судом не враховано те, що ТзОВ “Карпатнафтохім” утворене на базі ЗАТ “Лукор” і основна маса людей 01.05.2005 року переведена із ЗАТ “Лукор” в ТзОВ “Карпатнафтохім” (до 01.05.2005 року на підприємстві скаржника працювало менше 50 чол. і звіти в центр зайнятості не подавались). З травня 2005 року скаржник звертася в Калуський міськрайонний центр зайнятості із листами за № 34/7 від 17.05.2005 року, № 34/8 від 18.05.2005 р., №34/9 від 19.05.2005 р., № 34/11 від 23.05.2005 р., № 34/12 від 24.05.2005 р., № 34/13 від 25.05.2006 р. про наявність вакантних посад. Як стверджує скаржник, з червня 2005 року на вимогу Калуського міськрайонного центру зайнятості ТзОВ “Карпатнафтохім” подавало звіти (форми № 3-ПН) про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках, дані обставини, на думку скаржника в оскаржуваній постанові судом в повній мірі не досліджені.
Скаржник зазначає, що відповідно до ст. 19 Закону України “ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 р. (із змінами і доповненнями) для підприємств встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Однак, цей Закон покладає на підприємства , установи, організації лише обов”язок створювати для інвалідів визначені умови праці та забезпечувати їм соціально –економічні гарантії, передбачені законодавством. На думку скаржника , положення вищезазначеного Закону, не покладають на підприємство обов”язок працевлаштувати інваліда. В Положенні про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інваліда, затвердженому постановою КМУ № 314 від 03.05.1995 року , передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуваням побажань, стану здоров”я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Відповідно, до цього на підприємство покладено обов”язок створення робочого місця для працевлаштування інваліда, якому не кореспондується обов”язок по працевлаштуванню останнього.
На думку скаржника, ним виконано всі вимоги по створенню робочого місця для працевлаштування інваліда, про що було повідомлено відповідні органи , які передбачені Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” і стягнення з нього штрафних санкцій в сумі 59 444,70 грн. є неправомірним.
Дані обставини, на думку апелянта, є безумовною підставою для скасування постанови Господарського суду Івано-Франківської області.
Позивач у запереченні на апеляційну скаргу (за вих.. № 04-553/897 від 04.09.2006 року) та його представник у судовому засіданні, заперечили доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить постанову місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. В підтвердження своїх доводів посилається на те, що Відповідачем не виконано вимоги законодавства про створення вакантних посад для працевлаштування інвалідів та повідомлення про це відповідні органи , а саме: суду не подано доказів про атестацію робочих місць та, крім цього, в Звітах форми 3-ПН зазначено тільки про вакантні посади на підприємстві і не вказано про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Враховуючи наведене, Позивач стверджує, що оскільки у Відповідача відсутні вакантні робочі місця для працевлаштування інвалідів, то це відповідно унеможливлює виконання компетентними органами вимог ст.18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по них докази, заслухавши представників сторін, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність постанови місцевого господарського суду нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі –Закон) - для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.
Частина друга ст. 19 Закону України покладає відповідальність за незабезпечення наведених нормативів на керівників відповідних підприємств. Підприємства (об”єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об”єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (частина перша ст. 20 Закону).
Механізм сплати штрафних санкцій, передбачених ст. 20 Закону, визначено Порядком сплати підприємствами (об”єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року №1767 (далі –Порядок), відповідно до п. 4 якого підприємства сплачують штрафні санкції самостійно в доход державного бюджету не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (п.5 Порядку).
Штрафні санкції за нестворені робочі місця для інвалідів відповідно до п. 3 ст. 9 Бюджетного кодексу України відносяться до неподаткових надходжень доходів Державного бюджету України і за змістом п. 11 Порядку у разі їх несплати підприємствами в установлений термін –стягуються в примусовому порядку.
За п. п. 3.3.3. Інструкції із статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві, середньооблікова чисельність штатних працівників за період з початку року ( у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.
Згідно змісту Листів Держкомстату № 6-2-7/230 від 21.10.2002 року та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 6538 від 12.11.2003 року, у разі отримання при розрахунку не цілого значення показника необхідно заокруглювати його за загальними правилами арифметики до цілого значення.
Відповідно до поданого Товариством з обмеженою відповідальністю “Карпатнафтохім” звіту форми №10—ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу станом на 2005 рік склала 1917 осіб, а середньооблікова чисельність працюючих інвалідів на даному підприємстві –72 особи, при нормативі, встановленому в 77 осіб (а.с.6). Керуючись вимогами ст. ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі –Закон), якими встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної кількості працюючих та обов`язок сплати штрафних санкцій за меншу кількість працюючих інвалідів, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати. На підприємстві Відповідача фонд оплати праці штатних працівників становить 22791100 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 11888,94 грн. Згідно з вищенаведеним Відповідач зобов”язаний сплати 59444,70 грн. адміністративно –господарських санкцій за п”ять нестворених робочих місць для працевлаштування інвалідів.
В Положенні “Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інваліда”, затвердженим КМУ від 03.05.1995 року № 314 визначено, що робоче місце інваліда –це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об”єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (пункт 1). Робоче місце інваліда вважається створеним , якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інваліда відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (пункт 3).
Згідно з пунктом 5 Положення “Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів” , підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості , місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до пункту 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів визначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади , на яких може використовуватись праця інваліда.
Відповідач листами за вих. № 34/19 від 31.05.2005 року, вих. № 34/16 від 27.05.2005 року, № 34/15 від 26.05.2006 року, № 34/13 від 25.05.2005 р., № 34/12 від 24.05.2005 р., №34/11 від 23.05.2005 р., № 34/9 від 19.05.2005 року, № 34/8 від 18.05.2005 р., 34/7 від 17.05.2005 р., повідомляв Калузький міськрайонний центр зайнятості про вакантні робочі посади , проте в них не зазначено, що такі створені для працевлаштування інвалідів (а.с.29-37).
В матеріалах справи наявні копії Звітів форми 3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках від 22.12.2005 р., 01.12.2005 р., 23.11.2005 р., 07.11.2005 р., 31.10.2005 р., 01.09.2005 р., 08.07.2005 р., 23.06.2005 р., , в яких зазначено, різні вакантні посади, проте без зазначення в рядку четвертому Звіту –для працевлаштування інвалідів. (а.с.38-47).
Відповідно до пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках”, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 року № 244: звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно;... у графі 4 (з графи 2) проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями відповідно до ст.. 5 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про зайнятість населення”, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під такими цифрами: ... 14 –інваліди.
З вищезазначених копій листів та копій Звітів вбачається те, що зазначені вакантні посади не були пристосовані для працевлаштування інвалідів, оскільки не зазначено, що такі створені для працевлаштування інвалідів.
Представник скаржника, в судовому засіданні зазначив, що 01.12.2005 року, ним працевлаштовано на роботу гр. Гербета Р.В. на вакантну посаду слюсаря з ремонту рухомого складу –інвалід ІІІ групи , що підтверджується довідкою МСЄ № 145965, який направлений на працевлаштування Калуським міськрайонним центром зайнятості.
Однак, працевлаштування на роботу гр. Гербета Р.В. не може служити належним доказом виконання Відповідачем вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, оскільки , як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника Відповідача на підприємстві не було пристосовано робочих місць для працевлаштування інвалідів та дане місце не атестоване спеціальною комісією, передбаченою положеннями вищезазначеного Закону, і крім цього такий був працевлаштований в кінці року , що не приймається судом, як доказ виконання Відповідачем ст.. ст.. 19,20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”
Частиною першою ст. 18 вищезазначеного Закону, передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.
В матеріалах справи відсутні належні докази про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування органів перелічених в ст. 18 Закону протягом цілого 2005 року.
Виконання Позивачем вимог ч. 1 ст. 18 вищезазначеного Закону –не можливе, з огляду на те, що Відповідач не створив і відповідно не повідомляв органи, перелічені в ст. 18 Закону про створення (пристосування) робочого місця для працевлаштування інваліда.
Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція встановила, що Фондом соціального захисту інвалідів обґрунтовано та на законних підставах застосовано штрафні санкції за п”ять нестворених робочих місць для працевлаштування інваліда.
Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність постанови Господарського суду Івано-Франківської області чинному законодавству, матеріалам справи та дійсним обставинам і не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 209 п. 6, 7 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України , -
Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:
1.Постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2006 року у справі № А-17/122 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпатнафтохім” - без задоволення.
2.Ухвала може бути оскаржена в порядку ст. 212 КАСУ.
3.Справу № А-17/122 повернути Господарському суду Івано-Франківської області.
Суддя-доповідач Л.Л. Давид
Суддя Х.В. Мурська
Суддя Д.Ф.Новосад