Справа № 2-1147 /09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Донецьк 20 травня 2009 року

Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді: Тараньової В.С,

при секретарі судового засідання: Рачек А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2009 року позивачка звернулася до Будьоннівського районного суду м. Донецька з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, вказавши, що з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі з 14 липня 2001 року, про що у Донецькому міському відділі реєстрації актів громадянського стану Донецького обласного управління юстиції зроблено актовий запис № 643. Від шлюбу мають неповнолітню дочку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне життя не складається у зв’язку з відсутністю взаєморозуміння, відсутністю матеріальної підтримки з боку відповідача, втратою почуття кохання. Шлюбні стосунки припинені у 2007 році.

У судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги, в обґрунтування яких дала пояснення аналогічні до вказаних у позовній заяві, а також пояснила, що відповідач зловживає азартними іграми, шлюбні стосунки неодноразово припинялися, остаточно припинені в грудні 2007 року, з цього часу відповідач проживає окремо за адресою м. Донецьк, вул.. Паустовського, 36..

Відповідач у судове засідання не з’явився, просив суд розглянути справу за його відсутністю, заперечень проти позову не заперечував.

В обґрунтування своїх позивних вимог позивачка вказала, що рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 20.05.2009 ОСОБА_2 присуджені аліменти на їхню дитину щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

Вислухавши пояснення позивачки, перевіривши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, суд вважає позов обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 14 липня 2001 року, про що у Донецькому міському відділі реєстрації актів громадянського стану Донецького обласного управління юстиції зроблено актовий запис № 643, після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 присвоєно прізвище ОСОБА_2.

Як вбачається із свідоцтва про народження 1-П № 039667, виданого Будьоннівським відділом реєстрації актів цивільного стану м. Донецька 16 листопада 1999 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 20 травня 2009 року ОСОБА_2 присуджені аліменти на дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

Згідно зі ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має права і обов’язки у шлюбі та сім ї.

Статтею 105 Сімейного Кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті ПО цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.111 Сімейного Кодексу України суд вживає заходів до примирення подружжя.

Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України та постановою Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 N 11 проголошена Конституцією України охорона сім’ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Рішення про розірвання шлюбу суд приймає, якщо його подальше збереження є неможливим, у той час як підставою для встановлення режиму окремого проживання подружжя є неможливість чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно.

Вислухавши пояснення позивача, оцінивши надані в силу ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд визнає, що між подружжям, внаслідок розладу виникли погані стосунки, з грудня 2008 року вони не проживають однією родиною, жоден з подружжя не бажає надалі підтримувати шлюб. За таких обставин суд дійшов до висновку, що спільне проживання подружжя не можливе. Беручи до уваги сформовані взаємини між подружжям, причини розладу, тривалість їх окремого проживання, небажання кожного з них надалі підтримувати сімейні стосунки, що суперечитиме інтересам кожного з них, суд вважає, що збереження їхньої родини стало не можливим.

При прийнятті рішення про розподіл судових витрат та витрат, що сплачуються в дохід держави при реєстрації розірвання шлюбу, суд бере до уваги ступінь відповідальності кожного з подружжя в розпаді родини, враховує їхнє матеріальне становище, інші обставини справи та вважає за необхідне покласти судові витрати на позивача, витрати, що сплачуються в дохід держави при реєстрації розірвання шлюбу - на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст.ст.105, 109-112 Сімейного Кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 14 липня 2001 року у Донецькому обласному управлінні юстиції, актовий запис № 643 - розірвати.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу:

стягнути з ОСОБА_2 до доходу держави держмито у розмірі 17 грн., ОСОБА_1 - звільнити від сплати державного мита.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів, після подання заяви про апеляційне оскарження рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.