Справа № 1-314\ 07

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06,2007 року  Деснянський районний суд м. Чернігова в складі: головуючого судді - Воронцової С.В., при секретарі - Остапенко О.В., за участю прокурора - Редюк А.О., захисника- ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові справу за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця с. Чемер Козелецького району Чернігівської орбласті, українця, громадянина України, не одруженого,має неповнолітню дитину, з неповною середньою освітою, не працюючого, судимого : 29.07.1997 року Козелецьким районним судом Чернігівської області за ст.ст.206 ч.2,46-1 КК України в редакції 1960 року до 3 років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки; 19.11.1998 року Козелецьким районним судом Чернігівської області за ст.ст.215-3 ч.2,17 ч.2 215-3 ч.2,89 ч. 1,42,43 КК України в редакції 1960 року до 7 років позбавлення волі, звільнився з місць позбавлення волі 23.07.2004 року відповідно до ст.81 КК України умовно-достроково на 1 рік 1 місяць, без постійного місця проживання, -

в скоєнні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 12.12.2006 року в вечірній час, перебуваючі в стані алкогольного сп"яніння, заходячись біля будинку АДРЕСА_1, в ході конфлікту що виник на грунті особистих неприязних відносин умисно наніс один удар правою ногою в область грудної клітини, чотири удари правою ногою в область живота, два удари кулаком правої руки та два удари кулаком лівої руки в область живота ОСОБА_2, чим заподіяв тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми живота із ушкодженням підшлункової залози, гематоми заочеревинного простору, великого сальника,ускладненої післятравматичним панкреонерозом , панкреатитом, розлитим серозно -

геморагічним перитонітом, гострою постгеморорагічною анемією, інтоксикацією, гнійним панкреатичними норицями черевної стінки, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Допитаний по пред"явленому обвинуваченню за ст.121 ч.І КК України підсудний ОСОБА_1 визнав себе винним повністю, підтвердив свої зінавчі покази ,дані ним в ході досудового слідства в якості обвинуваченого , в скоєному щиро кається, просив його суворо не карати,показав що вчинив так розхвилювавшись за дитину, що скаржилась на потерпілого.Визнав цивільні позови потерпілої та прокурора в повному обсязі.

Враховуючи, що фактичні обставини скоєного злочину, доведеність вини підсудного та кваліфікація його дій, розмір цивільних позовів учасниками процесу не оспорюється, суд вважає, недоцільним дослідження інших доказів і знаходить, що обвинувачення пред"явлене ОСОБА_1 знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що умисні дії ОСОБА_1, які виразилися в заподіянні ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень ,підлягають кваліфікаціі за ст. 121 ч. 1 КК України.

При вирішенні питання про призначення підсудному покарання суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України та Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" та виходить із принципів законності, справедливості,обгрунтованності та індивідуалізації покарання.

Вирішуючи питання про призначення підсудному міри покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину,що є тяжким, особу підсудного, що раніше судився , посередньо характеризується, приймає до уваги його вік , стан його здоров"я, сімейні обставини, а саме те що він має батьків похилого віку та малолітню дитину, наявність обставин, що пом"якшують покарання, як щире каяття та сприяння розкриттю злочину, та такої, що його обтяжує, як вчинення злочину в стані алкогольного сп"яніння і вважає, за можливе призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.69 КК України нижче від найнижчої межі санкції ст.121 ч.І КК України .

Зважаючи на те що в судовому засіданні не здобуто доказів того що підсудний своєю хворобою на алкоголізм становить небезпеку для життя та здоров"я інших осіб , суд не знаходить підстав передбачених ст.96 КК України для призначення йому примусового лікування з приводу алкоголізму.

Позов прокурора про відшкодування затрат на лікування потерпілого в умовах стаціонару обгрунтований, підтверджується необхідними доказами та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позовні вимоги потерпілої про відшкодування матеріальних затрат підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

При вирішенні питання про задоволення позовних вимог потерпілої про відшкодування моральної шкоди ,суд враховує характер та обсяг моральних страждань  ,що  зазнала  потерпіла  в  зв"язку  заподіянням  її  сину  тяжких

тілесних ушкоджень, тривалість його лікування , її переживання та погіршення з цього приводу її стану здоров"я , враховує визнання підсудним позову в повному об"ємі, виходить із засад законності ,виваженності, розумності та справедливості та вважає, що позов потерпілої про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі.

Міру запобіжного заходу у відношенні підсудного залишити попередньообрану- утримання під вартою. Зарахувати в строк відбування покарання час знаходження ОСОБА_1 в умовах ІТУ та СІЗО і його початок лічити з дня затримання-13.02.2007 року.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину передбаченого ст. 121 ч.І КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України в вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі .

Цивільний позов прокурора задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь фінансового відділу Чернігівської міської ради - 4585 грн. 92 коп.-витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2.

Цивільний позов потерпілої задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 - 3776 грн. 39 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 2500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього на загальну суму 6276 грн.39 коп..

До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу у відношенні засудженого ОСОБА_1 залишити попередньообрану-утримання під вартою.

Зарахувати в строк відбування покарання час знаходження засудженого ОСОБА_1 в умовах ІТУ та СІЗО і його початок лічити з дня затримання-13.02.2007 року.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же термін з дня вручення копії вироку.