АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ___

Справа № 22-5978/06р.                     Голов. 1 інст.- Уржумова Н.В.

Доповідач - Сокол В.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2006 року вересня місяця 05 дня колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим в складі:

Головуючого судді   Берещанської І.І.,

Сокола В.С, Язєва С.О.

При секретарі  Сафіній Ф.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 05 липня 2006 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим про донарахування розміру пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військового комісаріату Автономної Республіки Крим про донарахування розміру пенсії.

Свої вимоги мотивує тим, що він військовий пенсіонер, прослужив у Збройних Силах 23 роки. 03.02.1986 року був звільнений в запас, а 04.02.1986 року йому була призначена пенсія. Вказує, що йому повинна була виплачуватися пенсія відповідно до ст. 43, ст. 55, ст. 63 Закону України „ Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-XII. Військовий комісаріат Автономної Республіки Крим не виконував своєчасно вимоги ч. З ст. 63 вказаного Закону, не проводив перерахунок пенсії у зв'язку із змінами грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, що сталися після його звільнення зі служби.

Ухвалою Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 05 липня 2006 року провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військового комісаріату Автономної Республіки Крим про донарахування розміру пенсії зупинено до надання Конституційним Судом України офіційного тлумачення положень ч. З ст. 43, ст.ст. 51. 55, ч. З ст. 63 Закону України „ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (назва Закону в редакції станом на 05.07.2006 року).

На вказану ухвалу суду ОСОБА_1 приніс апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та справу направити до суду першої інстанції для розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права при постанові оскаржуваної ухвали, оскільки суд необгрунтовано зупинив провадження по справі, помилково пославшись на Ухвалу Конституційного суду України від 20 вересня 2005 р. Суд повинен був відхилити клопотання представника військового комісаріату Автономної Республіки Крим про зупинення провадження по справі, тому що конституційне провадження було відкрите за зверненням Комітету по захисту прав військовослужбовців та працівників МВС та СБ України „За справедливість", військовий комісаріат Автономної Республіки Крим, так як і Міністерство Оборони України, не мають до цієї справи ніякого відношення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб приймаючих участь у справі, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу і зупиняючи провадження по адміністративній справі суд виходив з того, що до надання Конституційним Судом України офіційного тлумачення положень ч. З ст. 43, ст.ст. 51. 55, ч. З ст. 63 Закону України „ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (назва Закону в редакції станом на 05.07.2006 року) неможливо розглянути спір по суті.

З таким висновком суду колегія суддів не погоджується. Суд, зупиняючи провадження по справі, фактично виходив з викладеного представником військового комісаріату Автономної Республіки Крим в заяві, яка 14 червня 2006 року приєднана до справи суддею. При розгляді справи при попередньому судовому засіданні суд не впевнився про те, що матеріали справи не містять достатніх доказів тому, що дійсно в провадженні Конституційного Суду України є провадження по офіційному тлумаченню положень ч. З ст. 43, ст.ст. 51. 55, ч. З ст. 63 Закону України „ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (назва Закону в редакції станом на 05.07.2006 року).

При таких обставинах ухвала суду не може бути визнаною законною і як такою, яка відповідає статті 2 кодексу адміністативного судочинства України про завдання адміністративного судочинства і статті 6 цього ж кодексу про гарантії кожного на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Крім того, колегія суддів звертає увагу суду 1 інстанції на те, що як в ухвалі суду про відкриття провадження у справі, так і в оскаржуваній ухвалі прізвище позивача вказано неправильно як „ОСОБА_1", що тягне за собою необхідність в виправленні описки за правилами статті 169 кодексу адміністативного судочинства України.

На підставі викладеного і керуючись статтями 195, 196, 198, 199, 205, 206, 211, 212,254 кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 05 липня 2006 року про зупинення провадження по справі задовольнити.

Ухвалу Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 05 липня 2006 року скасувати і справу направити до суду 1 інстанції для розгляду в тому ж складі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.