П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ     УКРАІНИ

                                                                                          № 0827\2-а-801/11

25 лютого 2011 року                                                                            м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

                                    головуючого  судді                             Зарютіна П.В.,

                                    при секретарі                                      Коврижних Ю.В..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до інспектора дорожньо-патрульної служби прапорщика міліції ОСОБА_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з позовом, в якому зазначає, що постановою відповідача від 07.12.2010 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1, 2 ст. 122 КУпАП та на нього було накладено штраф. Позивач зазначає, що вказаного правопорушення він не скоював. Позивач просить суд скасувати зазначену постанову.

У судовому засіданні  представник позивача ОСОБА_3  на позові наполіг за вказаними в ньому підставами, а відповідач не явився та заперечень не надав.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані у справі докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

З дослідженої судом оскаржуваної постанови від 07.12.2010 року вбачається, що в цей же день о 02-45 годині ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_1 на 294 км., ад Харків-Сімферопіль, проїхав регульоване перехрестя на забороняючий сигнал світлофору (червоний), та перевищив швидкість руху в населеному пункті на 34 кмгод., рухався зі швидкістю 94 кмгод.  

Такою постановою відповідачем на позивача було накладено 510 гривень штрафу за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 122 КУпАП.    

Аналогічні обставини правопорушення викладені і у протоколі про адміністративне правопорушення позивача від  07.12.2010 року.

З пояснень позивача за позовом вбачається, що зазначеного правопорушення він не скоював.

Вимогами ч.2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте суду стороною відповідача доказів щодо обставин, які мали місце 07.12.2010 року за участю позивача, надано суду не було, і про інші докази, на підставі яких відповідач дійшов до висновку про наявність у діях позивача складу правопорушення та необхідність складання у відношенні нього протоколу про вчинення правопорушення, ані в оскаржуваній постанові, ані в названому протоколі не зазначено, стороною відповідача відповідних клопотань не заявлялося, а в названому протоколі навіть зазначені первинні пояснення позивача, який ще під час складання протоколу про адміністративне правопорушення вже заперечував на вчинення ним проступку.    

На підставі викладеного, суд доходить до висновку про те, що відповідачем не була доведена суду правомірність прийнятого ним рішення, і оскаржувана постанова підлягає  скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись «Правилами дорожнього руху», затвердженими Постановою  Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, Законом України “Про дорожній рух”, ст.ст. 222, 228, 256, 283, 284, 288 КУпАП, ст. ст. 2, 6, 8, 11, 17-19, 69-72, 87-94, 99, 100, 102, 128, 158-163, 167, 186, 256 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову АР № 044288 від 07.12.2010 року по справі про адміністративне порушення, видану інспектором дорожньо-патрульної служби ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1, 2 ст. 122 КУпАП.

Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
          

Суддя                                                                                          П.В. Зарютін