Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22- 2376/11 Головуючий у 1 інстанції: Щербань Л.С.
Суддя-доповідач: Дзярук М.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Полякова О.З.
Суддів Дашковської А.В.
Дзярука М.П
При секретарі: Винник І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Агрофірма прогрес»на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 13 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Агрофірма прогрес»про припинення дії договору оренди земельної частки (паю), витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПП «Агрофірма прогрес»про припинення дії договору оренди земельної частки (паю), витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 13.09.2001 року між ПП «Агрофірма прогрес» та ОСОБА_2 було укладено договір земельної частки (паю), терміном 10 років. Договір зареєстровано в Новотавричеській сільській раді 18.09.2001 року, що є незаконним, оскільки остання на момент реєстрації договору не мала такої компетенції.
Розпорядженням голови Оріхівської РДА №465 від 21.12.2005 року ОСОБА_2 було передано у власність земельну ділянку площею 6,5484 гектарів, а 11.09.2006 року він отримав державний акт на право приватної власності на землю серії ЗП №172070.
Посилаючись на бажання самостійно обробляти належну йому земельну ділянку, позивач просив суд припинити дію зазначеного договору оренди земельної частки (паю) та зобов’язати відповідача повернути йому спірну земельну ділянку після збору врожаю 2010 року у належному стані.
Рішенням Оріхвського районного суду Запорізької області від 13 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Припинено дію, договору оренди земельної частки (паю) без номеру, укладеного між ОСОБА_2 та ПП «Агрофірма прогрес»в особі Голови господарства Прилуцького С.О. в зв’язку з отриманням ОСОБА_2 державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ЗП №172070 від 11.09.2006 року.
Зобов’язано ПП «Агрофірма прогрес»в особі Голови господарства Прилуцького С.О. повернути ОСОБА_2 земельну ділянку площею 6,5484 гектарів, після збору врожаю 2010 року в належному стані, згідно державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЗП №172070 від 11.09.2006 року.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ПП «Агрофірма прогрес»подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим, оскільки ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не в повному обсязі з’ясовані обставини, що мають істотне значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ПП «Агрофірма прогрес» підлягає відхиленню з наступних підстав.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З матеріалів справи вбачається, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим у відповідності до норм процесуального і матеріального права.
Судом встановлено, що у 13.09.2001р. сторонами укладено договір оренди земельної частки (паю) відповідно до якого позивач передав в оренду відповідачу 6,44 умовних кадастрових гектарів землі строком на 10 років (а.с. 11-13).
Розпорядженням голови Оріхівської РДА №465 від 21.12.2005 року позивач отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку від 11 вересня 2006 року серії ЗП №172070, площею 6,5484 га розташовану на території Новотаврическої сільської ради Оріхівського району Запорізької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( а.с. 4).
Судом вірно застосовано розділ ІХ "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які на підставі сертифікатів уклали договори оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі земельних ділянок на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку переукладають договір відповідно до державного акта на тих самих умовах, що і раніше укладений, договір може бути змінений за угодою сторін або припинений у випадках, передбачених цим Законом.
Цей висновок узгоджується з п. 17 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України , відповідно до якого сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю.
Суд правильно визначив, що з часу отримання позивачем державного акта на право приватної власності на землю він набув статусу власника конкретної земельної ділянки, тобто змінився як предмет оренди, так і статус орендодавця, а сертифікат, на підставі якого укладено оспорюваний договір, утратив чинність, у зв'язку з чим договір оренди земельної частки (паю) слід вважати припиненим.
Положення п. 8 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України та розділу ІХ "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" не можуть бути примусом для власника земельної ділянки і передбачають право, а не обов'язок на переукладення договору оренди, ураховуючи при цьому положення ст. 6 , ч. 3 ст. 203 , ст. ст. 316 , 317 , 319 , 321 , 651 ЦК України щодо свободи договору, укладення його при наявності вільного волевиявлення особи; непорушності права власності та здійснення цього права власником відповідно до закону на власний розсуд, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; необхідності згоди обох сторін при укладенні чи зміні договору.
Доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження і спростовуються вищенаведеним.
Довід апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності не може бути взятий до уваги, оскільки згідно ст. 267 ЦК України відповідач не подав відповідної заяви під час розгляду справи в суді першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи. За діючим законодавством суд першої інстанції не мав права для вирішення питання щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності з власної ініціативи.
За таких обставин, доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі спростовані у судовому засіданні, а тому відсутні підстави для скасування рішення та відмовлення в задоволенні позову. Рішення є законним та обґрунтованим, постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агрофірма прогрес» відхилити.
Рішення Оріхвського районного суду Запорізької області від 13 грудня 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: