Галицький районний суд   Івано–Франківської області

77100, Івано–Франківська  область, м. Галич, вул. Караїмська, 10, тел. 2-30 –07, 2–13–71, e-mail: inbox@gl.if.court.gov.u

Справа №  2-а-830/11  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

10 березня 2011 року                                                                                                м. Галич

Галицький районний суд  Івано –Франківської  області в складі:

         головуючого  судді          Мули О.Д.

                         секретаря                          Гомерди Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в  залі суду міста Галича справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати щомісячної державної допомоги дітям війни, нарахування та виплата цієї допомоги, -

встановив:

            Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом і просить відновити строк для звернення до суду, визнати дії управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі щодо відмови у підвищенні розміру пенсії, як дитині війни, протиправною, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії  за період з 09.07 2007р. по 31.12.2007р, з 22.05.2008р. по дату розгляду справи в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком щомісяця.

            Позивач посилається на ті обставини, що є дитиною війни і згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте така доплата не здійснювалася у повному обсязі із посиланням на зупинення у 2007 –2008 роках Законами України про державний бюджет на відповідні роки ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Вважає відмову відповідача неправомірною, виходячи із того, що рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Законів України про Державний бюджет на 2007 рік та на 2008 рік щодо зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист  дітей війни".     

             Відповідач подав заперечення на позов із змісту якого вбачається, що Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачене тридцяти відсоткове підвищення пенсії особам, що мають  статус дітей війни і приводу обмеження у таких виплатах Конституційним Судом України були прийняті відповідні рішення. Проте цим же Законом України передбачено, що фінансування таких виплат здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

              Позивач в судове засідання не з’явилася. Згідно поданої заяви, позивач підтримує позовні вимоги з викладених у позовній заяві підстав і просить справу розглянути буз її участі.  

           Відповідач також в судове засідання представника не направив, хоча у встановленому законом порядку був повідомлений про час та місце судового засідання. Як вбачається із поданої заяви, відповідач просить у задоволенні позову відмовити, а також просить розглянути справу без участі представника.

             Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

             Судом встановлено, що позивач у відповідності до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі.

             Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком. Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено. Також Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено у новій редакції, згідно якої  дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи держаної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.    

             Проте рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року по справі №1 - 29/2007 були визнані неконституційними положення ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", а отже відновлено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Крім цього рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року було визнано такими що не відповідають Конституції України положення  розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".  

             Відповідно до резолютивних частин вказаних рішень Конституційного Суду України, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними. Також рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на всій території України.

             Всупереч вказаним обставинам, управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі підвищення пенсії позивачу не проводилося і належні позивачу до виплати суми не нараховувалися та не виплачувалися у встановленому розмірі. Обмеження будь - яких прав чи свобод людини можливе лише у випадках, передбачених Конституцією України і може мати місце в умовах воєнного або надзвичайного стану. Інші випадки зменшення обсягу гарантованих  прав та свобод людини не допускається.

             Тому такі дії відповідача щодо не проведення підвищення пенсії позивачу на тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком є неправомірними.

             За таких обставин суд вважає, що порушено право позивача на отримання підвищення пенсії в розмірі, визначеному Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

              Відповідно до ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом України, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативними актами. Також ст. 22 Конституції України  передбачено, що при прийнятті нових законів або внесення змін у чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

             Тому суд також вважає, що встановлення з 01 січня 2008 року постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" механізму реалізації положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно якої  дітям війни до пенсії виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни є істотним звуженням обсягу прав осіб, які мають статус дітей війни, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

               Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

                Законами України про Державний бюджет на відповідні роки були встановлені розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність і виходячи із вказаних розмірів, слід проводити розрахунок недоплаченої щомісячної державної допомоги до пенсії.

              Оскільки, як було зазначено вище, рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року щодо даних правовідносин мають преюдиціальне значення, а також враховуючи викладену у рішеннях мотивацію, Конституційний Суд України вважає в цілому  такою, що не відповідає ст. ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 92, 95 Конституції України практику зупинення законами України про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій та гарантій, тому відповідач зобов'язаний проводити нарахування і виплату позивачу пенсію з врахуванням надбавки, як дитині війни і у 2009 - 2010 роках відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції, що діяла до внесення до вказаного Закону України змін підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".   

              Разом з тим на органи Пенсійного фонду України покладено обов’язок по нарахуванню та виплаті коштів, тому позовні вимоги слід задовольнити, зобов’язавши відповідача провести перерахунок пенсії з врахуванням  тридцяти відсоткової доплати як дитині війни. Крім цього позовні вимоги щодо нарахування передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»доплати до пенсії за період 2007 та 2008 років до винесення рішень Конституційним Судом України не підлягають задоволенню.  

              З врахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково і відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок пенсії позивачу з врахуванням розміру щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком щомісячно за вказаний в позовній заяві період.

              Згідно ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь - яким строком.

             Згідно із ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України  для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Також  законами можуть встановлюватися інші строки звернення до адміністративного суду. Зокрема такі строки передбачені Цивільним кодексом України, Кодексом законів про працю України, які також можуть бути застосовані.    

             При цьому відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд визнає причину пропуску строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом. Тобто Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи шляхом постановлення окремого процесуального документа, а ст. 102 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено тільки поновлення процесуальних строків.             

             На підставі вищевикладеного, ст. ст. 22, 124 Конституції України, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6 –рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10 –рп/2008, керуючись ст. ст. 8, 9, 99, 100, 158 –163  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

              Позов задовольнити частково.

Відновити ОСОБА_1 строк для звернення за захистом порушених прав.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі щодо відмови у підвищенні розміру пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, протиправними.

              Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року  та 22 травня 2008 року по 10 березня 2011 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з врахуванням виплачених за вказані періоди сум.   

               В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі відмовити.

  Постанова може бути оскаржена до Львівського Апеляційного адміністративного суду.

              Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

              Апеляційна скарга на постанову подаються до Львівського Апеляційного адміністративного суду  через Галицький районний суд.

                    Головуючий: