Справа № 22-814/2006             Головуючий у 1 інстанції Кузьмін О.В.

Категорія 40                                                     Доповідач Баркова JIJ1.

УХВАЛА

ІМІНЕМ   УКРАЇНИ 25 липня 2006 року     колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого        Баркової Л.Л.

суддів                    Трушкова Н.М., Власенко Л.І.

при секретарі : Стрілецькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Шахтоуправління ..Південнодонбаське"№1" / до реорганізації „Донецька вугільна енергетична компанія"/ про визнання незаконними наказів, поновлення за місцем роботи, стягнення недоотриманої заробітної плати, відшкодування моральної шкоди"

за апеляційною скаргою відповідача на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 25 травня   2006 року

Встановила:

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 25

травня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Визнані

неправомірними накази     Державного     підприємства    „Шахтоуправління

,.1Іівденнодонбаське №1": за №НОМЕР_1 про доповнення наказу №НОМЕР_2 про закріплення ОСОБА_1 в якості підмінного водія за вантажним та легковим транспортом: за №НОМЕР_3 та п.1 наказу № НОМЕР_3 про закріплення за ОСОБА_2 автомобіля ЗИЛ ММЗ-4505 державний номер НОМЕР_4 Державного підприємства „Шахтоуправління „Південно донбаське №1".

Зобов'язано Державне підприємство „Шахтоуправління „Південнодонбаське №Г" поновити ОСОБА_1 попередні умови праці - закріпити за ним автомобіль ЗИЛ ММЗ-4505, державний номер НОМЕР_4. Стягнуто з Державного підприємства на користь ОСОБА_1 901 грн.04 коп. недоплаченої заробітної плати за станом на 1 квітня 2006 року та на користь держави судовий збір 51 грн.

Визнано незаконним та скасовано наказ:   №НОМЕР_5 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення. У задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати в частині задоволення позову щодо закріплення за позивачем автомобіля ЗИЛ ММЗ-4505, державний номер НОМЕР_4 . визнання незаконними наказу № НОМЕР_6, п.2 про закріплення позивача підмінним водієм вантажного та легкового автотранспорту та наказу №НОМЕР_3, н.1

про закріплення за ОСОБА_2 автомобіля ЗИЛ ММЗ - 4505 державний номер НОМЕР_4, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1" Ігнатова С.С. який просив задовольнити апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_4., які просили її відхилити, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об"єктивно перевірив доводи позивача та заперечення відповідача, правильно застосував норми матеріального і процесуального права і прийшов до обгрунтованого висновку про те, що перевід позивача з закріпленого за ним вантажного автомобіля ЗИЛ-МАЗ-4505 на якому він працював на інші автомобілі є неправомірним, що на час видання оспорюваних наказів про закріплення його га водія ОСОБА_2 за автомобілями змін в організації виробництва і праці на підприємстві не відбувалося, що у позивача істотно змінилися попередні умови та оплати праці водія і про це він не повідомлявся в установлений законом строк.

Цей висновок підтверджений дослідженими в судовому засіданні доказами, які надані сторонами.

Зі справи вбачається, що ОСОБА_1 за наказом №НОМЕР_7  був прийнятий на роботу до відповідача водієм . /а.с. 11/

За наказом №НОМЕР_8  відповідач закріпив позивача за автомобілем ЗИЛ ММЗ-4505, державний номер НОМЕР_4 /а.с.6/

На автомобілі ЗИЛ ММЗ-4505 позивач працював до листопада 2005 року.

Як вбачається із пояснень сторін та наказів №НОМЕР_2  та №НОМЕР_6 позивача, без його згоди і повідомлення, було закріплено в якості підмінного водія за вантажним та легковим транспортом в цілях забезпечення безперебійної роботи автобусів по доставці працівників підприємства на роботу, /а.с. 8,10/

За автомобілем ЗИЛ ММЗ-4505, на якому працював позивач, 23 листопада 2005 року було закріплено ОСОБА_2 за наказом НОМЕР_9 /а.с.9/

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду не заперечував, що у зв"язку з закріпленням позивача за іншими автомобілями у останнього змінилися істотні умови та оплата праці, що на той час змін в організації виробництва і праці на підприємстві не відбувалося, що адміністрація

підприємства     не повідомляла позивача в установлений  законом строк  про переведення, чим порушила положення трудового законодавства.

Посилання представника відповідача на те, що поновляючи позивачу попередні умови праці, суд в порушення вимог закону закріпив за ним автомобіль ЗИЛ ММЗ-4505 є безпідставними і такими, що суперечать обставинам справи і положенням закону.

Доводи апеляційної скарги щодо обмеження судом прав підприємства в частині розпорядження автотранспортом в інтересах виробництва є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження суду першої інстанції і на правильність висновків суду не впливають.

З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, положенням ст. 32 КЗпП України, п.31 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів", що містяться в постанові №9 від 16 листопада 1992 року, положенням процесуального закону і підстав для його часткового скасування не має.

Між тим, в резолютивній частині рішення суду суд першої інстанції помилково зазначив про визнання неправомірним „наказу №НОМЕР_3". Зі змісту цього наказу вбачається, що закріплення ОСОБА_2 за автомобілем ЗИЛ ММЗ-4505 вирішувалося пунктом 1. а інші пункти наказу спірних трудових відносин не стосуються.

Тому, колегія суддів вважає за необхідне виключити із резолютивної частини рішення суду посилання на „наказ №НОМЕР_3"

Керуючись ст.ст. 303. 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну     скаргу        Державного   підприємства  „Шахтоуправління "Південно донбаське №1"   відхилити.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 25 травня 2006   року залишити без зміни.

Виключити із резолютивної частини рішення посилання на „наказ № НОМЕР_3".

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.