Справа № 2-301/11

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2011 року                                                                   Здолбунівський районний суд

                                                                                          Рівненської області

в складі: головуючого судді                                                  Шуляка А.С.

                    при секретарі                                                            Петризі С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Здолбунів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, -

встановив:

В поданій до суду заяві позивач вказує на те, що 05 березня 2008 року між ним та ЗАТ «ОТП Банк»укладено кредитний договір № CM-SME Р00/007/2008. Відповідно до умов договору банк надав йому кредит на споживчі цілі, у розмірі 344 690 триста сорок чотири тисячі шістсот дев'яносто) доларів США 00 центів.

На забезпечення виконання умов кредитного договору між ним та ЗАТ «ОТП Банк»було укладено договір іпотеки № PM-SME Р001007/2008 від 05 березня 2008 року.

Предметом іпотеки за даним договором є - нерухоме майно, а саме домоволодіння, загальною площею 482,8 КВ.м., в тому числі житлова площа 146,0 КВ.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка (призначення - обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), загальною площею 0,1314 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Вважає, що оскільки всупереч вимогам цивільного кодексу, іншим актам цивільного законодавства на момент укладення кредитного договору у відповідача індивідуальної ліцензії, виданої НБУ, необхідної для надання й одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, не було, то оспорюваний кредитний договір відповідно до ст..203, 215, 227 ЦК України є недійсним.

Також, в зв'язку із недійсністю кредитного договору має бути визнано недійсним і договір іпотеки, який укладався на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором.

Просить суд, кредитний договір № CM-SME Р00/007/2008 від 05.03.2008 року та договір іпотеки № PM-SME Р00/007/2008 від 05.03.2008 року, укладений між ним та ЗАТ «ОТП БАНК»(назву змінено на Публічне акціонерне товариство «ОТП БАНК») визнати недійсним; зобов'язати приватного нотаріуса Здолбунівського районного нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_2 зняти заборону на відчуження, накладену на предмет іпотеки - домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,1314 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виключити запис з реєстру іпотек щодо вищевказаних об' єктів нерухомості (заборона зареєстрована в реєстрі за №290)

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав повністю та просить задовільнити їх.

Представник відповідача вимоги позову не визнав, посилаючись на законність укладення спірного кредитного договору на підставі банківської ліцензії, письмового дозволу та додатку до письмового дозволу. Що стосується необхідності отримання індивідуальної ліцензії для здійснення операцій з надання і одержання кредиту в іноземній валюті, то ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачає вимогу на отримання такої ліцензії, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством. Проте, на сьогодні законодавством не встановлено терміни і суми кредитів в іноземній валюті, як критерії їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування. Тому надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплата процентів за цим кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії. Просить суд в позові відмовити.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_2 в судове засідання не з”явилась, про час розгляду справи повідомлена належним чином. Просить розглядати справу за її відсутності.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05 березня 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір № CM-SME Р00/007/2008, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 344 690 триста сорок чотири тисячі шістсот дев'яносто) доларів США 00 центів;

На забезпечення виконання умов кредитного договору між сторонами 05 березня 2008 року було укладено договір іпотеки № PM-SME Р001007/2008 відповідно до якого позивач передав в іпотеку банку домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку призначену для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,1314 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти –це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

За положеннями ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків на території України за зобов’язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом.

Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операції, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року № 275, у п. 5. 3 якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями , що перераховані в цьому Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ.

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, пов’язані з іноземною валютою.

Тобто надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Згідно з ліцензією, виданою відкритому акціонерному товариству «ОТП Банк»Національним банком України 08 листопада 2006 року за № 191 та дозволом №191-1 від 08 листопада 2006 року ПАТ «ОТП Банк»має право здійснювати банківські операції, зокрема, надавати кредити в іноземній валюті.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 81, 88, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 203, 215, 227, 192, 533, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, суд -

вирішив:

ОСОБА_1 в задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскарженим в апеляційний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Здолбунівський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя