Справа № 22/1052      Головуючий у 1-ій інстанції Шимко В.П.

Категорія 33                       Доповідач Матюшенко І.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

4 вересня 2 00 6 року апеляційний суд Житомирської області в складі: головуючого Матюшенка І.В. суддів: Жизневської А.В., Малахової Н.М. при секретарі Кульчицькій І.В

за участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бердичівського міськрайонного суду від 10 квітня 2006 року,

встановив :

У січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив зобов'язати ОСОБА_2 знести незаконно побудований сарай на належній йому прибудинковій території АДРЕСА_1.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 10 квітня 2006 року позов задоволено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт зазначає, що належний їй сарай розташований поза межами земельної ділянки ОСОБА_1.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 125 ЗК України право власності та право користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Встановлено, що позивач є власником 59/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та власником 0.0279га. земельної ділянки за вказаною адресою (а.с.5-6). Зазначена земельна ділянка віднесена до 36/100 частин житлового будинку, власником яких позивач став на підставі договору дарування від 31 січня 2002 року, укладеного між ним, як обдарованим, та ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Самочинно побудований ОСОБА_2 сарай знаходиться поза межами вище вказаної земельної ділянки. Вказані обставини позивачем не заперечуються.

Інші 23/100 частини належного ОСОБА_1 житлового будинку розташовані на земельній ділянці, яка перебуває в фонді земель Бердичівського міськвиконкому (п. 1 договору дарування від 22. липня 2002 року). Будь-яких правовстановлюючих документів, передбачених ст. 125 ЗК України, відносно земельної ділянки на якій розміщене самочинне будівництво (сарай) позивачем суду не представлено.

Відповідно до положень ст. ст. 1, З ЦПК України захисту в судовому порядку підлягає порушене право.

Оскільки позивачем не представлено суду доказів щодо порушення відповідачкою його прав землекористувача, його позовні вимоги є безпідставними.

За таких обставин, коли висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 125 Земельного кодексу України, ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

вирішив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду від 10 квітня 2006 року скасувати, ухваливши нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДІ