копія
Справа 11-209/11, 2011 року Головуючий в 1-й інстанції Ходоровський Б.В.
Категорія:ст.122 ч.1 КК України Доповідач Суслов М.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12.04.2011 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :
головуючого –судді Суслова М.І.,
суддів Ващенка С.Є., Кобріна І.Г.,
з участю прокурора Лугового О.П.,
захисника ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи, захисника ОСОБА_1, законного представника в інтересах засудженого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 на вирок Нетішинського міського суду від 14 січня 2011 року, -
в с т а н о в и л а:
Вироком місцевого суду від 14 січня 2011 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, тимчасово проживаючого в АДРЕСА_2, студента 3 курсу Одеського національного політехнічного університету, українця, громадянина України, з незакінченою вищою освітою, раніше не судимого, -
засуджено за ч.1 ст.122 КК України із застосуванням ст.69 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 6000 грн. моральної шкоди та 600 грн. судових витрат по оплаті правової допомоги адвоката.
Відмовлено останньому в задоволенні позову про відшкодування 2521 грн. 40 коп. матеріальної шкоди, а позов в частині стягнення 5766 грн. втраченого заробітку залишено без розгляду.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2, до набрання вироком законної сили, залишено попередню –підписку про невиїзд.
За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що 2 липня 2009 року біля 11 год. він, перебуваючи на міському ринку в м. Нетішині, з неприязних відносин умисно кулаком спричинив ОСОБА_3 удар в область голови, внаслідок чого заподіяв тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно –мозкової травми у вигляді струсу головного мозку із залишковими явищами у вигляді вегето –судинної дистонії та астенічних розладів, з місцями прикладання травмуючої сили у вигляді гематоми навколо очної ділянки зліва та садна нижньої повіки лівого ока, які в сукупності за своїм характером відносяться до середньої ступені тяжкості тілесних ушкоджень, які не були небезпечними для життя в момент заподіяння, але спричинили тривалий розлад здоров’я, а також постійну втрату загальної працездатності на 10%.
В поданій апеляції прокурор не оспорюючи факту повного доведення вини та вірної кваліфікації діянь ОСОБА_2 просить вирок в частині призначення покарання скасувати у зв’язку із застосуванням кримінального закону, який не підлягає застосуванню та призначенням покарання, яке внаслідок м’якості не відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину. Зокрема, судом не враховано, що засуджений не визнав вину та не врахована думка потерпілого.
Захисник ОСОБА_1 в апеляції просить вирок скасувати у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінально –процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та постановити щодо ОСОБА_2 виправдувальний вирок. При цьому вказує, що висновок суду про умисне нанесення потерпілому тілесних ушкоджень побудований на суперечливих доказах, спростовується поясненнями інших очевидців події, судом не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, не враховано всі обставини, які виправдовують його підзахисного, в судовому засіданні не був встановлений умисел засудженого на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень. Крім того, на думку апелянта, досудове і судове слідство у справі проведено неповно і поверхово, судом всебічно й повно не перевірено обставини справи під час її розгляду, не спростовано пояснення засудженого про вчинення злочину у стані необхідної оборони, безпідставно було відмовлено в задоволенні клопотання про призначення повторної СМЕ, висновок суду про винність ОСОБА_2 в навмисному заподіянні тілесних ушкоджень потерпілому ґрунтується на невірній юридичній оцінці фактичних обставин події, встановлених по справі, зроблений без врахування конкретних даних, характеризуючи виниклу подію і мотивів, якими керувався його підзахисний.
На аналогічні доводи у своїй апеляції посилається законний представник засудженого ОСОБА_2 –ОСОБА_4
У своїй апеляції потерпілий ОСОБА_3 просить вирок скасувати, постановити новий, яким призначити ОСОБА_2 покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.122 КК України. При цьому вказує, що судом безпідставно застосовано положення ст.69 КК України, оскільки вину засуджений не визнав, не вибачився та не відшкодував коштів на його лікування. На думку апелянта, судом безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування вартості на лікування та стягнення втраченого заробітку.
Засуджений ОСОБА_2 вирок суду не оскаржив.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора на підтримку апеляції державного обвинувача, засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника на їх спростування і підтримання вимог апеляцій останнього та представника засудженого його матері, перевіривши та вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів
з н а х о д и т ь,
апеляції захисника в інтересах засудженого, представника останнього його матері і потерпілого задовольнити частково, а апеляцію прокурора такою, що задоволенню не підлягає.
Вина ОСОБА_2 у вчиненому злочині при викладених у вироку обставинах доведена зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, в судовому засіданні засуджений свою вину визнав частково і показав, що 02 липня 2009 року він, перебуваючи на речовому ринку в м. Нетішин разом із друзями біля торгової палатки потерпілого ОСОБА_3, при звинуваченні останнім ОСОБА_5 в крадіжці кепки та нанесенні ударів в спину та голову, в захист товариша, штовхнув ОСОБА_3 в спину, у відповідь той схопив за руку і замахнувся для нанесення удару. З метою свого захисту наніс ОСОБА_3 удар кулаком в обличчя.
Однак, частковість визнавальних показів засудженого спростовується показами потерпілого ОСОБА_3, з яких вбачається, що 2 липня 2009 року до палатки його дружини на ринку в м. Нетішин, яка є приватним підприємцем, і якій допомагає в занятті підприємницькою діяльністю, підійшло четверо молодих хлопців, в тому числі ОСОБА_2, двоє з яких викрали кепку. Одного з них наздогнав, схопив за руку і в цей момент ОСОБА_2 позаду штовхнув його в спину, а коли повернувся до нього, той правою рукою наніс сильний удар в праве око, від чого відчув різкий біль і з ока пішла кров. ОСОБА_5 тілесні ушкодження не наносив, а лише намагався затримати, наміру наносити удар ОСОБА_2 також не мав.
Його покази підтвердила свідок ОСОБА_6, яка показала, що чоловік допомагає їй у здійснені підприємницької діяльності і 02 липня 2009 року разом із нею був на ринку в м. Нетішин. Біля палатки в ранковий час знаходилося декілька молодих хлопців, чоловік запідозрив їх у викрадені панами і на пропозицію повернути, ті намагалися відійти від палатки. Крім того, вона бачила як передавали один одному згорнутий пакет, який вона відібрала, і в якому була панама. Чоловік одного з них затримав, після чого ОСОБА_2 штовхнув його в спину, а коли чоловік повернувся обличчям до нього, наніс сильний удар кулаком в око.
З показів свідка ОСОБА_5 вбачається, що він був очевидцем того, як ОСОБА_2 наніс удар ОСОБА_3 в область обличчя, перед тим останній замахнувся на засудженого.
Об’єктивно вина засудженого підтверджується висновком комісійної судово –медичної експертизи №82 від 17.09.2010 року, згідно якої ОСОБА_3 спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно –мозкової травми у вигляді струсу головного мозку із залишковими явищами у вигляді вегето –судинної дистонії та астенічних розладів, з місцями прикладання травмуючої сили у вигляді: гематоми навколо очної ділянки зліва та садна нижньої повіки лівого ока, які відносяться до середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров’я (а.с.68-73); протоколом відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілого ОСОБА_3 від 14.10.2010 року, який показував, як під час затримання ОСОБА_5, ОСОБА_2 штовхнув його руками в спину, а в подальшому наніс кулаком удар в око (а.с.86-92) та іншими матеріалами кримінальної справи.
Проаналізувавши вчинене та оцінивши в сукупності всі докази, суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засудженого у вчиненому злочині, вірно кваліфікувавши його дії за ст.122 ч.1 КК України.
Доводи захисника і представника засудженого його матері про відсутність в діях ОСОБА_2 умисного спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, добутими під час досудового слідства та перевіреними в судовому засіданні місцевого суду і спростовуються сукупністю наявних доказів про безпосередню причетність останнього до умисного вчинення ним злочинного діяння. При цьому показам свідків, які були допитані в судовому засіданні, місцевим судом надано належну і об’єктивну оцінку, враховано тяжкість отриманих потерпілим ушкоджень, скрупульозно проаналізовано обставини виникнення конфлікту на речовому ринку, який переріс в бійку, та цілком справедливо визнано винним у нанесені потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень саме засудженим.
З цих підстав лише його визнано винним за ст.122 ч.1 КК України.
Міра покарання йому обрана згідно вимог ст. 65 КК України з врахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, особистості винного, конкретних обставин по справі.
При обранні покарання судом враховані всі обставини, що пом’якшують його, в тому числі і прийнято рішення про призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.
Посилання прокурора та потерпілого на м’якість обраного засудженому покарання та необхідністю обрання більш суворого не узгоджується з сукупністю наведених у вироку обставин, які істотно пом’якшують його, дають підстави визнати їх такими, що суттєво знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і не ґрунтуються на вимогах кримінального закону про загальні засади призначення такого.
Разом з тим, вимоги потерпілого, представника засудженого і його захисника про необґрунтованість вироку суду в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_3 заслуговують на увагу.
Згідно зі ст.1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно –курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Відповідно до п.4 ст.64 КПК України характер і розмір шкоди, завданої злочином є обставиною, що підлягає доказуванню в кримінальній справі.
Одним із джерел доказів, на підставі ст.83 КПК України. є документи, в яких засвідчені обставини, які мають значення для справи.
Місцевий суд, відмовляючи потерпілому про відшкодування 2521 грн. 40 коп. матеріальної шкоди, понесеної ОСОБА_3 на придбання ліків, послався на відсутність рецептів лікарів.
При цьому судом не надано правову оцінку наявним в позові оригіналах товарних чеків (а.с.205) та фіскальним чекам аптек про відпуск медичних препаратів (а.с.206).
Крім того, постановляючи рішення про стягнення з засудженого на користь потерпілого 600 грн. судових витрат по оплаті правової допомоги адвоката, суд не послався на будь –який доказ понесених ОСОБА_3 в цій частині затрат.
З позовної заяви потерпілого вбачається, що для відновлення свого права він змушений був користуватися правовою допомогою адвоката, яка згідно договору про надання таких послуг адвокатом ОСОБА_7, становила 1500 грн. (а.с.200-202).
В підтвердження ним було надано договір про надання правової допомоги вказаним адвокатом від 15 грудня 2010 року, де вказано що за надання правової допомоги за цим договором замовник сплачує адвокату суму в розмірі 1 (одна) грн. \ п.2.1 договору \ (а.с.199-а).
Наведені обставини, які перепровірялися апеляційним судом з дослідженням оригіналів наведених вище фінансових і юридичних документів, переконують колегію суддів про поверхове дослідження місцевим судом позовних вимог потерпілого, а прийняте по них рішення про відмову останньому у відшкодуванні 2521 грн. 40 коп. матеріальних збитків та стягненні з засудженого 600 грн. судових витрат по оплаті правової допомоги адвоката, про поспішність в прийнятті в цій частині судового рішення.
За таких обставин судова палата вважає за необхідне вирок місцевого суду в частині розв’язання цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 про відмову в відшкодуванні 2521 грн. 40 коп. матеріальних затрат та стягнення 600 грн. судових витрат по оплаті правової допомоги адвоката скасувати, а матеріали кримінальної справи направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст.362, 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
у х в а л и л а:
апеляції захисника і представника засудженого та потерпілого частково задовольнити, а прокурора –залишити без задоволення.
Вирок Нетішинського міського суду від 14 січня 2011 року в частині засудження ОСОБА_2 за ст.122 ч.1 КК України залишити без зміни.
Цей же вирок в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 про відмову в відшкодуванні 2521 грн. 40 коп. матеріальних затрат та стягнення 600 грн. судових витрат по оплаті правової допомоги адвоката скасувати, а матеріали кримінальної справи направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в той же суд в іншому складі.
В решті вирок залишити без зміни.
Головуючий –суддя /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно:
суддя апеляційного суду
Хмельницької області М.І. Суслов