Справа № 22 -569\2006 p. Головуючий у 1 інстанції Кашицька С.А.
Категорія 29 Доповідач Кочегарова Л.М.
РІШЕННЯ Іменем України
20 червня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Дяченка В.М.
суддів Трушкова М.М., Кочегарової Л.М.
при секретарі Дмитрієвій К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування" (далі ВАТ „МЗВТ") до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за проживання у гуртожитку за апеляційною скаргою ВАТ „МЗВТ" на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 20 квітня 2006 року,
встановила:
У січні 2006 року позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, посилаючись на те, що відповідачка разом з сином проживають у гуртожитку по АДРЕСА_1 і займають 5 ліжко-місць, однак оплату за проживання проводять не в повному обсязі і тому виникла заборгованість за період з 1 грудня 2003 року до 1 грудня 2005 року в сумі 8467 грн.30 коп. Просили стягнути цю заборгованість з відповідачів солідарно на користь підприємства.
Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 20 квітня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ВАТ „МЗВТ" заборгованість за проживання у гуртожитку за період з 1 грудня 2003 року до 1 грудня 2005 року в сумі 1987 грн.92 коп., витрати по оплаті судового збору по 25 грн.50 коп. з кожного.
В апеляційній скарзі ВАТ „МЗВТ" просить скасувати рішення суду першої інстанції і постановити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ВАТ „МЗВМ" Орєхова О.В., який підтримав апеляційну скаргу, заперечення відповідачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ВАТ „МЗВМ", суд першої інстанції виходив з того, що оскільки тарифи за проживання у гуртожитку змінилися, а сім"я відповідачів не оплачувала вартість проживання у гуртожитку, виходячи з цих тарифів, то за період з 1 грудня 2003 року до 1 грудня 2005 року у них виникла заборгованість по оплаті за проживання у гуртожитку в сумі 1987,92 грн..
З цими висновками суду не можна не погодитися.
Встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що рішенням виконкому Маріупольської міської ради від 1 жовтня 1976 року будинок АДРЕСА_1 як гуртожиток призначений для проживання самотніх
громадян, передано на баланс ВАТ „МЗВМ". На підставі ордеру від 15 березня 1988 року ОСОБА_1 було надане для проживання у гуртожитку одне ліжко-місце, як працівнику концерну „Азовмаш". На теперішній час відповідачка та її син працівниками ВАТ"МЗВМ" не являються, проживають у двокімнатному блоці на п"ять ліжко-місць і до березня 2004 року проводили оплату за проживання у гуртожитку, виходячи з тарифів встановлених для будинків державного і громадського житлового фонду.
Згідно з розпорядженням голови облдержадміністрації від ЗО грудня 2003 року № 813, п.2 ст.28 Закону України „ Про місцеве самоврядування в Україні", п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 1548 від 25 грудня 1996 року „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін(тарифів)", новий розрахунок вартості ліжко - міста в гуртожитках підприємства було узгоджено з Маріупольською міською радою 19 травня 2004 року, про що свідчить рішення ради № 224.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що відповідачі повинні проводити оплату за проживання у гуртожитку, виходячи з тарифів встановлених для гуртожитку в залежності від вартості одного ліжко-місця - 87,56 грн. з 20 травня 2004 року.
Однак, визначаючи розмір заборгованості, суд припустився помилки у розрахунках і тому рішення суду в частині визначення розміру заборгованості підлягає зміні.
Сторонами не оспорюється той факт, що за грудень 2003 року відповідачі мають заборгованість в сумі 81 грн.42 коп., що підтверджується даними розрахункового рахунку.
За період з 1 січня 2004 року до 1 березня 2004 року сім"я ОСОБА_1 повинна була сплатити за проживання 202 грн.28 коп.(100,28+102,00)
Згідно з довідкою ВАТ „МЗВМ", вартість оплати за проживання у гуртожитку за період з 1 березня 2004 року до 19 травня 2004 року становила 263 грн.74 коп.
Таким чином, за період з 1 грудня 2003 року до 1 грудня 2005 року відповідачі повинні були сплатити за проживання у гуртожитку 3767 грн. 39 коп.:
· з 1 грудня 2003 року до 31 грудня 2003 року - 81,42 ;
· з 1 січня 2004 року до 19 травня 2004 року - 466,02 (100,28+102,0+263,74);
· з 19 травня 2004 року до 31 травня 2004 року-67,79 (87,56x2:31x12);
· з 1 червня 2004 року до 1 грудня 2005 року - 3327,28 (87,56x2x19),
Як вбачається з особистого рахунку відповідачів, наданих квитанцій, пояснень сторін в судовому засіданні за цей період відповідачі сплатили 1780 грн.(а.с. 45-
52,57об.).
З урахуванням викладеного, на користь позивача в солідарному порядку з відповідачів підлягає стягненню заборгованість за проживання в гуртожитку за період з 1 грудня 2003 року до 1 грудня 2005 року в сумі 1987 грн.39 коп.(3767,39-1780,00)
Обґрунтовуючи позов, представник ВАТ „МЗВМ" зазначав, що нові тарифи вартості проживання у гуртожитку застосовуються підприємством з 1 березня 2004 року і тому при визначенні заборгованості слід застосовувати вартість проживання 87,56 грн. саме з цього часу. Однак ці вимоги не ґрунтуються на законі та матеріалах справи.
З матеріалів справи вбачається, що до 1 березня 2004 року підприємство проводило нарахування оплати за проживання у гуртожитку, виходячи з норм встановлених розпорядженням голови облдержадміністрації від 30 грудня 2003 року № 813.
Встановлено, що затвердження тарифів для гуртожитку виконавчим комітетом відбулося 19 травня 2004 року і тому колегія суддів вважає, що саме з цього часу повинні застосовуватися ціни вартості одного ліжко-місця - 87 грн.56 коп.
Посилання ВАТ"МЗВМ" в апеляційній скарзі на те, що заборгованість повинна стягувати за користування відповідача за п"ять ліжко-місць не ґрунтуються на матеріалах справи.
Як встановлено судом, дозволу на виділення у користування відповідачів двох кімнат виконком Іллічівської районної ради народних депутатів в місті Маріуполі не давав і тому підстав для стягнення на користь позивача вартості за проживання у гуртожитку за п"ять ліжко-місць немає.
На підставі ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судові витрати в розмірі по 67 грн. 90 коп. з кожного - 80,29+25,50+30,0 : 2 (а.с.4,90,91).
Керуючись ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування" задовольнити частково.
Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 20 квітня 2006 року змінити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування" заборгованість за проживання у гуртожитку за період з 1 грудня 2003 року до 1 грудня 2005 року в сумі 1987 грн.39 коп. та судові витрати по 67 грн.90 коп. з кожного.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.