Справа № 22-720/2006 рік Головуючий у 1 інстанції Кашицька С.А.
Категорія 18 Доповідач Кочегарова Л.М.
РІШЕННЯ Іменем України 29 червня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Кочегарової Л.М. суддів Трушкова М.М., Цикал А.С. при секретарі Лепеха А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 5 травня 2006 року,
встановила:
У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суді із позовом про стягнення з ОСОБА_2, суми боргу.
Посилався на те, що влітку 2005 року ОСОБА_2, звернулася до нього з проханням про позику грошей і він передав їй 3648 грн. 29 серпня 2005 року відповідачка написала розписку і погодилася виплачувати борг частками щомісячно. Цього ж дня вона передала йому 456 грн. у рахунок боргу і в наступному ще двічі виплачувала суми в рахунок боргу. Оскільки ОСОБА_2. припинила погашення боргу, він просив стягнути з неї залишок в сумі 2825 грн.41 коп.
21 квітня 2006 року ОСОБА_2. подала до суду зустрічний позов про визнання договору позики недійсним. Зазначала, що з 2001 року вона знаходилася у шлюбних відносинах з ОСОБА_1 Влітку 2005 року їх стосунки погіршилися і вона стала вимагати, щоб ОСОБА_1 залишив її квартиру. Він відмовився це зробити і почав їй погрожувати. Під впливом цих погроз вона погодилася написати розписку, що взяла у ОСОБА_1 в борг в сумі 3648 грн.
Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 5 травня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_2. задоволенні і визнано недійсним договір позики, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 29 серпня 2005 року.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення скасувати і постановити нове рішення про задоволення його вимог, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, відповідачку, яка просила рішення залишити без зміни, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з таких підстав.
Відповідно до ст. З09 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, якщо висновки суду ґрунтуються на недоведених обставинах, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, висновки не відповідають обставинам справи і рішення постановлене з порушенням або неправильним застосуванням норм матеріального права.
Встановлено, що сторони знаходилися між собою у громадському шлюбі з 2001 року. Влітку 2005 року, між ними був укладений договір позики і ОСОБА_1
передав відповідачці 3648 грн. 29 серпня 2005 року ОСОБА_2. власноручно написала розписку про те, що отримала у борг від позивача зазначену суму, яку зобов'язалася повернути до ЗО квітня 2006 року шляхом щомісячних переказів через відділення зв"язку. Того ж дня вона передала позивачу 456 грн. в рахунок боргу за вересень 2005 року, а потім у жовтні та листопаді 2005 року перерахувала поштовим переказом на користь позивача 407,31 грн. та 415,28 грн. В наступному виплату боргу припинила.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з положеннями ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі. На підтвердження укладеного договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання його позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову про стягнення суми боргу, суд першої інстанції виходив з того, що гроші відповідачка від позивача не отримувала, а розписку написала під психічним тиском позивача, проти її справжньої волі і тому договір позики слід визнати недійсним.
Між тим, з висновками суду погодитися не можна.
Підтримуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначав, що ОСОБА_2. займалася підприємницькою діяльністю і коли їй стали потрібні гроші, він передав їй 3648 грн. і вона видала розписку про отримання цих грошей. З грудня 2005 року відповідачка стала порушувати умови договору про повернення боргу і тому він вимушений був звернутися до суду.
Заперечуючи проти позову ОСОБА_2. посилалася на те, що вона гроші фактично від ОСОБА_1 вона не отримувала, розписку написала під впливом погроз та примусу з боку позивача.
Погоджуючись з цими доводами, суд послався на пояснення свідків ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6, яким було відомо, що між сторонами були конфлікти і гроші ОСОБА_1 відповідачці не передавав.
Однак, згідно ч.2 ст. 1051 ЦК України, якщо договір позики має бути укладений в письмовій формі, рішення суду не можу грунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Письмових доказів, які б свідчили про безгрошевість укладеного сторонами договору позики, відповідачка суду не надала.
Висновок суду про те, що позивач не надав доказів передачі грошей спростовуються матеріалами справи і, зокрема, розпискою від імені ОСОБА_2. та її подальшими діями по поверненню боргу у серпні та протягом жовтня і листопада 2005 року.
Крім того, встановлено, що розписка, яку відповідачка видала на знак укладеного договору знаходилася у позивача і даних про те, що відповідачка вимагала її повернення суду не надано.
Задовольняючи позов ОСОБА_2. про визнання недійсним договору позики, суд першої інстанції виходив з того, що угода була укладена за умов, що перешкоджали вільній волі відповідачки.
Однак, з пояснень ОСОБА_2. в судовому засіданні апеляційного суду вбачається, що вона особисто запропонувала ОСОБА_1 оформити їх відносини щодо грошових коштів у встановленому порядку. З цією метою вони зверталися до нотаріуса, а потім до адвоката в присутності якого вона написала розписку про отримання грошей.
Колегія суддів вважає неспроможними посилання ОСОБА_2. на те, що вона вимушена була написати розписку про отримання грошей під впливом примусу, погроз з боку позивача.
Доказів, які б підтверджували ці доводи відповідачки, вона суду не надала.
Більш того, вона пояснювала, що у неї дійсно не було свідоцтва про право на зайняття підприємницькою діяльністю, а після листопада 2005 року вона його отримала і перестала виплачувати позивачеві борг. До правоохоронних органів щодо протиправних дій з боку позивача вона не зверталася.
Рішення суду в частині визнання договору позики недійсним не грунтується на матеріалах справи та нормах матеріального права і тому підлягає скасуванню з відмовою ОСОБА_2 у позові.
З урахуванням вимог закону та обставин справи, колегія судців приходить до висновку, що між сторонами було укладено договір позики, який відповідає положенням матеріального права, і оскільки відповідачка не виконала умови договору про повернення грошових коштів, сума боргу підлягає стягненню з неї на користь позивача.
Враховуючи, що позивач частково отримав від ОСОБА_2. грошові кошти в рахунок виплати боргу, сума заборгованості становить 2369 грн. 41 коп. і підлягає стягненню з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1 (3648 - (456+407,31+415,28)
Ні підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачки підлягають стягненню судові витрати ОСОБА_1, які документально підтверджені і пов"язані з оплатою державного мита в розмірі 51 грн. (а.с.2).
Оскільки суд припустився помилки, колегія суддів вважає необхідним зазначити прізвище позивача в рішенні „Вінницький", замість „Вінніцький".
Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 5 травня 2006 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування суми боргу -2825 грн.41 коп., судові витрати по оплаті судового збору 51 грн.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі ЗО грн.
Змінити в рішенні прізвище позивача „Вінніцький" і зазначити його прізвище „Вінницький".
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання чинності в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.