Справа 22ц -1473                                            Головуючий по 1 інстанції - Франчук О.Д.

Категорія - 18                                           Доповідач апеляційної інстанції- Данилова О.О.

У X В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7  вересня  2006  року     колегія  суддів     судової  палати  в  цивільних  справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого      Лисенка П.П.

суддів                    Данилової О.О., Довжук ТС.

при секретарі           Гапєєвої Т.В.

за участю позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційними скаргами

ОСОБА_1

на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 5 травня 2006 року та додаткове рішення того ж суду від 5 липня 2006 року по цивільній справі

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди

УСТАНОВИЛА:

У березні 2005 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначав, що у листопаді 2003 року відповідач позичив в нього 9200 доларів США та зобов'язався повернути борг 28 лютого 2005 року. Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку, ОСОБА_1 просив стягнути суму еквівалентну 9200 доларів боргу, та 10 000 грн. моральної шкоди. Зменшивши позовні вимоги з урахуванням повернутої після звернення до суду частини боргу у 2450 доларів, позивач просив стягнути суму, еквівалентну 6750 доларів США.

Відповідач ОСОБА_2, посилаючись на поверення позивачу 7450 доларів США, позов визнав частково в розмірі 1750 доларів США.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 5 травня 2006 року та додатковим рішенням того ж суду від 5 липня 2006 року позов задоволено частково. На користь ОСОБА_1 стягнуто 8837,5 грн. боргу, як суму еквівалентну 1750 доларів США, та судові витрати. У відшкодуванні моральної шкоди відмовлено.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1, посилаючись на помилкову оцінку зібраних доказів та невірне застосування норм матеріального права, просив основне та додаткове рішення, скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його вимог в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволенню, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 мав борг за договором позики в розмірі 9200 доларів США. Цей факт не заперечував і відповідач.

Але ОСОБА_2 посилався на те, що розмір боргу визначено станом на листопад 2003 року, про що прямо зазначено у розписці /а.с.97/, а протягом 2004-2005 років він повернув 7450 доларів /а.с.31-34/.

ОСОБА_1 же наполягав, що розмір боргу у 9200 доларів США визначено станом на січень 2005 року, коли фактично складалася розписка, а тому відповідач повернув лише 2450 доларів США.

Вирішуючи це питання у відповідності до вимог ст.ст.213, 637 ЦК України суд застосував такі способи тлумачення умов договору / а.с.97/, як граматичний та логічний, з'ясував зміст слів і термінів, виявив логічний зв'язок між окремими положеннями і дійшов обгрунтованого висновку, що борг у розмірі 9200 доларів США визначено сторонами станом на 28 листопада 2003 року.

Належних доказів того, що борг ОСОБА_2 на цю дату складав 13900 доларів США, позивач суду не надав. Не довів ОСОБА_1 і того, що відповідач визнав борг у 9200 грн. станом на січень 2005 року.

Пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 / а.с. 109-110/, які підтвердили, що розписка складалася у січні 2005 року, не можуть бути достатнім доказом того, що і розмір боргу узгоджено сторонами саме на цю дату. Зміст розписки такому висновку суперечить.

Таким чином, враховуючи повернуті відповідачем гроші протягом 2004-2005 років у розмірі 7450 доларів США, суд вірно визначив розмір боргу у 1750 доларів США та стягнув грошовий еквівалент у національній валюті, а саме 8837,5 грн.

Підстав для зміни чи скасування судового рішення в цій частині колегія не вбачає.

Відсутні і підстави для ухвалення протилежного рішення в частині вимог щодо моральної шкоди.

Так, відповідно до ст.611 ЦК України моральна шкода, як міра цивільно-правової відповідальності, є правовим наслідком порушення зобов'язання у випадках, встановлених договором або законом.

Положення ст. 1050 ЦК України, що передбачає наслідки порушень договору позики позичальником, таких наслідків, як відшкодування моральної шкоди, не містить. Договір позики між сторонами таких умов також не передбачав.

Таким чином, висновок суду про відсутність підстав для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди відповідає вимогам цивільного законодавства.

Крім того, після ухвалення оскаржуваного рішення від 5 травня 2006 року ОСОБА_2 повернув визначену судом суму, а ОСОБА_1 власноручно зазначив, що жодних претензій до нього не має.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 відхилити, а рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 5 травня 2006року та додаткове рішення цього же суду від 5 липня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.