Справа № 22а-337 / 2006 р.                                                 Головуючий першої інстанціїЖосан В.М.

Категорія: 22                                                          Суддя - доповідач апеляційного суду Паліюк В.П.

ПОСТАНОВА іменем     України

2006 року серпня місяця 31 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі: головуючого Паліюка В. П., суддів: Данилової О.О., Довжук Т.С., при секретарі: Гачко Ю.В, за участю: ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2

розглянула     у     відкритому     судовому     засіданні     в     м.     Миколаєві адміністративну справу

за апеляційною скаргою

представника

Миколаївського обласного військового комісаріату

(далі - військовий комісаріат)

на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 травня 2006 р. за позовом ОСОБА_1 до військового комісаріату про

визнання права та зобов'язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИЛА:

6 лютого 2006 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військового комісаріату про визнання права та зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач зазначав, що 25 років прослужив в складі Збройних Сил СРСР. 30 листопада 1992 р. був звільнений з військової служби і йому була призначена щомісячна пенсія.

З 1 січня 2005 р. раніше призначена пенсія була перерахована з врахуванням положень ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 р. (з наступними змінами) (далі -Закон від 9 квітня 1992 р.).

В той же час, як вважав ОСОБА_1, відповідач незаконно відмовився перерахувати пенсію відповідно до нормативно-правових актів, прийнятих за період з 1992 р. по 2004 р. з врахуванням:

- щомісячної 40% надбавки, встановленої Указом Президента від 14 липня 1999 р. № 847/99 за період з 1 вересня 1999 р. по 31 грудня 2002 р.;

-щомісячної 100% надбавки за службу в Збройних Силах України, встановленої Указом Президента України від 23 лютого 2002 р. № 173 за період з 1 січня 2003 р. по 31 грудня 2004 р.;

-щомісячної 70% надбавки за безперервну військову службу, встановленої Указом Президента України від 05 травня 2003 р. № 389 за період з 1 січня 2003 р. по 31 грудня 2004 р.

-33, 3% премії, передбаченої п. 34 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 05 березня 2001 р. за період з 1 березня 2001 р. до 31 грудня 2004 р.

Посилаючись на викладене ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 травня 2006 р. позов задоволений. Відмова військового комісаріату щодо перерахунку пенсії визнана неправомірною з покладенням обов'язку поновити порушене право.

В апеляційній скарзі представник військового комісаріату, посилаючись на невірне застосування місцевим судом норм матеріального права, просив постанову скасувати і ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні вимог позивача.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевий суд, повно та всестороннє дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, які надали сторони і, відповідно до вимог Конституції України і Закону від 9 квітня 1992 р., прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_1 має право на перерахунок пенсії на підставі нормативно-правових актів України, прийнятих за період з 1992 р. по 2004 р.

Доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд невірно застосував норми матеріального права, необгрунтовані, оскільки спростовуються фактичними обставинами справи.

Так, місцевим судом встановлено, а сторонами не оспорюється, що ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, а тому має право на відповідне пенсійне забезпечення і з 1 січня 2005 р. зроблено перерахунок його пенсії.

Згідно зі ст. 8 Конституції України, в нашій державі визнається та діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. В свою чергу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Вказаний конституційний принцип знайшов своє безпосереднє відображення в ст. 8 КАС України, яка зазначає, що "суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави".

Як наслідок, при вирішенні справ, суди не повинні обмежуватися аналізом лише тих законів та інших нормативно-правових актів, які безпосередньо регулюють відносини між сторонами. Вони зобов'язані перевіряти їх відповідність положенням Конституції України та принципу верховенства права.

Що стосується даного спору, то ст. 46 Конституції України гарантує право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Додатково до цього Конституційний Суд України в рішенні від 11 жовтня 2005 р. (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) звернув увагу на те, що:

-"утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовчих органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів (п. 4);

-встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об'єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості (п. 5)".

Важливо, що частина спеціального законодавства, що регулює пенсійне забезпечення військовослужбовців, відповідає викладеним вище конституційним принципам верховенства права, рівності та справедливості. Так, ст. 63 Закону від 9 квітня 1992 року надає військовослужбовцям право на перерахунок раніше призначених пенсій.

Однак, лише в Законі України "Про внесення змін до ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 15 червня 2004 року (далі - Закон від 15 червня 2004 року) було встановлено, що особи, яким раніше призначено пенсії відповідно до цього Закону, мають право на перерахунок пенсій з урахуванням положень Закону від 9 квітня 1992 року та виплату 50% перерахованої пенсії з 1 січня 2005 року, а з 1 січня 2006 року - 100% перерахованої пенсії (п. 2 Прикінцевих положень).

В свою чергу, ст. 28 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік" було передбачено виплату пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу - 2.416.445, 6 тис.грн., у тому числі 378.916, 8 тис. грн. на підвищення пенсій у наступному році для подальшого усунення диспропорцій у розмірах пенсій залежно від часу виходу цих осіб на пенсію.

Таким чином держава, з одного боку визнала наявність диспропорції в розмірах пенсій військовослужбовцям, а з іншого - обмежила її усунення в часі, тобто дозволила виплачувати перераховану пенсію лише з 1 січня 2005 р. Тобто пенсія військовослужбовцям, як це вбачається з положень Закону від 15 червня 2004 р., призначена до 1 січня 2005 р. перерахунку не підлягає.

На думку колегії суддів, Закон України від 15 червня 2004 р. в цій частині, не відповідає ст. 22 Конституції України, яка визначає, що "при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод".

За такого, суперечливим є роз'яснення, викладене в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 квітня 2005 року "Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" про те, що вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час задоволенню не підлягають.

Крім того, місцевий суд, задовольняючи позовні вимоги, звернув належну увагу на те, що:

-принцип верховенства права є головним в правовій державі, а Україна - оголосила себе такою;

- Конституція України має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії;

-закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.

Отже, викладені вище вимоги Конституції України та ст. 63 Закону від 9 квітня 1992 р. мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору, а тому вимоги апеляційної скарги щодо оспорення права на перерахунок військової пенсії не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 8, 195, 198, 202, 205, 206 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Миколаївського обласного військового комісаріату відхилити, а постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 травня 2006 р. залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.