РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" травня 2011 р. Справа № 5/1561
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Гулова А.Г.
суддя Маціщук А.В. ,
суддя Петухов М.Г.
при секретарі Водоп"ян О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представника за дорученням від 10.01.11р. №1/01
від відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Звягель-Принт", м.Новоград-Волинський Житомирської області
на рішення господарського суду Житомирської області
від 08.02.11 р. у справі № 5/1561 (суддя Брагіна Я.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Пак", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Звягель-Принт", м.Новоград-Волинський Житомирської області
про стягнення в сумі 388844 грн. 92 коп.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 08.02.2011р. у справі №5/1561 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Пак" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Звягель-Принт" про стягнення 388844 грн. 92 коп. задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 324326,92 грн. основного боргу, 12867,22 грн. пені, 12027,33 грн. інфляційних, 19923,45 грн. 24% річних, 3888,45 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 19700,00 грн. за відсутністю предмету спору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог (а.с.116-118).
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:
- під час розгляду справи було встановлено, що, незважаючи на відсутність попередньої оплати, позивач на свій страх та ризик здійснив поставку продукції, а також не направляв відповідачу вимогу про оплату продукції, що не заперечувалось представником позивача в засіданні суду першої інстанції;
- суд не надав належної оцінки доводам відповідача щодо відсутності письмової вимоги ТОВ "Асканія-Пак" щодо оплати товару, зробивши невірний висновок, що поставка здійснювалась відповідно до умов договору поставки, та застосував п.7.2 договору, який передбачає відповідальність у випадку несвоєчасної оплати товару у розмірі 24% річних.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, незважаючи на те, що ухвалу суду від 12.04.2011р., якою розгляд справи було відкладено на 17.05.2011р., отримав 22.04.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого листа (а.с.129).
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 08.02.2011р. є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.07.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Асканія Пак" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Звягель-Принт" (покупець) укладено договір поставки №19М/10 (далі - договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити пакувальний матеріал (далі - товар) у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки відповідно умовам даного договору, на підставі специфікації та накладних, які є невід'ємними частинами даного договору. (а.с.8-12)
Як передбачено п.2.1 договору, асортимент, кількість та ціна товару кожної окремої партії визначаються сторонами у замовленні та вказується в накладних.
Відповідно до п.4.2 договору ціна договору складається із усіх сум накладних на товар, який постачається за даним договором окремими партіями.
Пунктом 4.4 договору сторони погодили, що покупець оплачує товар в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, вказаний в договорі, або іншим способом не забороненим чинним законодавством України.
Згідно п.4.5 договору покупець зобов'язаний здійснювати оплату товару на умовах 100% передоплати.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 603885,92 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, та виставив йому рахунки для проведення оплати (а.с. 14- 7, 69-82).
Відповідач свої зобов"язання за договором виконав частково, сплативши позивачу 259859,00 грн., в результаті чого у нього виник борг у розмірі 344026,92 грн., що стверджується актом звірки заборгованості за період з 01.04.2010р. по 10.11.2010р. (а.с.38).
За вказаних обставин ТОВ "Асканія Пак" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ТОВ "Звягель-Принт" 344026,92 грн. основного боргу, 12867,22 грн. пені, 12027,33 грн. інфляційних, 19923,45 грн. 24% річних, всього - 388844,92 грн. (а.с.2-4).
Після порушення провадження у справі позивач подав до суду пояснення від 01.02.2011р. в яких, вказуючи на часткову оплату відповідачем суми боргу в розмірі 19700,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.66-68), просить суд стягнути з відповідача 324326,92 грн. основного боргу, 12867,22 грн. пені, 12027,33 грн. інфляційних, 19923,45 грн. 24% річних (а.с.65).
Крім того, позивач надав акт звірки заборгованості за період з 01.07.2010р. по 21.01.2011р., підписаний представниками обох сторін, з якого вбачається, що заборгованість відповідача складає 324326,92 грн. (а.с.83).
З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення 19700,00 грн. основного боргу на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.
Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Житомирської області від 08.02.2011р. стягнуто з відповідача на користь позивача 324326,92 грн. основного боргу, 12867,22 грн. пені, 12027,33 грн. інфляційних, 19923,45 грн. 24% річних, 3888,45 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення основного боргу, інфляційних та вважає, що оскаржене рішення підлягає зміні в частині стягнення пені та річних
Приписами ч.1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Приписами ч.1,6 ст.265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідач не надав суду доказів про сплату заборгованості за отриманий товар у розмірі 324326,92 грн. й не спростовує його наявність у зазначеному розмірі в апеляційній скарзі.
З врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 324326,92 грн. боргу цілком правомірно задоволені судом першої інстанції.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо стягнення з ТОВ "Звягель-Принт" 12027,33 грн. інфляційних втрат за період вересень-жовтень 2010р.
Оскільки сторони в договорі визначили інший розмір річних, ніж встановлений ч.2 ст.625 ЦК України, про що свідчить зміст п.7.2 договору, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що річні у розмірі 24% підлягають нарахуванню за період з 12.08.2010р. по 22.11.2010р., з врахуванням положень ст.253 та ч.1 ст.692 ЦК України та зміни розміру боргу, що становить 19150,72 грн.
Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання, що включає у себе його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Як встановлено п.7.2. договору, у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу.
Перевіривши розрахунки позивача, судова колегія дійшла висновку, що враховуючи положення ст.253 та ч.1 ст.692 ЦК України, пеня підлягає нарахуванню з 12.08.2010р. по 22.11.2010р. та, з врахуванням зміни суми боргу в цьому періоді, її розмір становить 12368 грн. 16 коп.
Твердження скаржника про те, що суд не надав належної оцінки доводам відповідача щодо відсутності письмової вимоги ТОВ "Асканія-Пак" щодо оплати товару, зробивши невірний висновок, що поставка здійснювалась відповідно до умов договору поставки, не приймається судовою колегією до уваги, оскільки у виставлених позивачем рахунках щодо кожної видаткової накладної зазначено, що товар поставлявся згідно договору поставки №19М/10 від 30.07.2010р.
Безпідставними є й доводи відповідача стосовно того, що за відсутності попередньої оплати позивач здійснював поставку продукції на свій страх та ризик, оскільки, незважаючи на невиконання відповідачем зобов"язання щодо попередньої оплати товару, строк якої п.4.5 договору не визначений, позивач передав, а відповідач прийняв від нього за видатковими накладними товар, що свідчить про домовленість сторін про такі умови, тим більше, п.5.2 договору передбачено, що поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця.
Таким чином, згідно ч.1 ст.692 ЦК України, обов"язок оплати товару виник у відповідача після його прийняття.
Згідно вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Інші доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
З огляду на те, що розрахунки позивача у позовній заяві про нарахування пені та річних виконано без врахування вимог законодавства, суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунки останнього, дійшов висновку, що пеня підлягає стягненню у розмірі 12368,16 грн., а річні - у розмірі 19150,72 грн.
Враховуючи викладене, рішення господарського суду Житомирської області від 08.02.2011р. в частині стягнення пені та річних слід змінити, а в решті - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ТзОВ "Звягель-Принт" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Житомирської області від 08.02.2011р. у справі №5/1561 змінити в частині стягнення пені та річних.
В решті рішення залишити без змін.
Пункти другий та третій резолютивної частини рішення викласти в такій редакції:
"2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Звягель-Принт" 11700, м.Новоград-Волинський, вул.Гоголя, 15, код ЄДРПОУ 13565991 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Пак", 02121, м.Київ, Харківське шосе, 23 км, б.4, код ЄДРПОУ 32157382: 324326 грн. 92 коп. основного боргу, 12368 грн. 16 коп. пені, 12027 грн. 33 коп. інфляційних, 19150 грн. 72 коп. 24% річних, всього - 367873 грн. 40 коп., 3678 грн. 80 коп. витрат з державного мита, 235 грн. 30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 19700 грн. 00коп. за відсутністю предмету спору.
В решті позову відмовити."
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Пак", 02121, м.Київ, Харківське шосе, 23 км, б.4, код ЄДРПОУ 32157382 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Звягель-Принт" 11700, м.Новоград-Волинський, вул.Гоголя, 15, код ЄДРПОУ 13565991 - 12,80 грн. витрат з держмита за подання апеляційної скарги.
4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити господарському суду Житомирської області.
5. Справу №5/1561 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Віддрук. 4 прим.:
1 – до справи,
2,3 –сторонам,
4 – в наряд.