Справа 22ц-1356 Головуючий по 1 інстанції- Міронова О.В.
Категорія 20 Доповідач апеляційної інстанції- Данилова О.О.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2006 року судова колегія в цивільних справах апеляційного суду
Миколаївської області в складі
головуючого Лисенка П.П.
суддів Данилової О.О., Довжук Т.С.
при секретарі Гачко Ю.В.
за участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 травня 2006 року за позовом
ОСОБА_1 до ТОВ "Николаев Транс Евросервис", ОСОБА_3
про відшкодування шкоди
УСТАНОВИЛА:
У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ "Николаев Транс Евросервис" /далі ТОВ/ та ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.
Позивач зазначав, що 14 лютого 2004 року на вул. Осадчого у м. Вознесенську з вини водія ОСОБА_4, який керував автомобілем КАМАЗ 5320 державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 та знаходився у користуванні ТОВ, сталася дорожньо-транспортна пригода. Внаслідок цього він отримав тяжкі тілесні ушкодження, тривалий час лікується, став інвалідом. Посилаючись на те, що ушкодженням здоров'я йому завдано матеріальну шкоду та фізичні і душевні страждання, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідачів:
· 3246 грн. витрат на придбання ліків;
· 300 грн. витрат на донорську кров;
· 160 грн. на придбання спеціального одягу під час лікування
· 605 грн. відшкодування вартості одягу, пошкодженого в наслідок пригоди;
· 75 грн. компенсації стороннього догляду під час лікування;
· 620 грн.60 коп. витрат на транспорт під час лікування;
· 786 грн. 10 коп. витрат на додаткове та посилене харчування;
· 16800 грн. втраченого заробітку за 21 місяць;
а всього 22 593 грн.36 коп. матеріальної шкоди, а також 70 000 грн. моральної шкоди.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 травня 2006 року позов задоволено частково. На користь ОСОБА_1 з ТОВ стягнуто 7078 грн.21 коп. матеріальної та 15 000 грн. моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на безпідставність зменшення розміру відшкодування, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його вимог у повному обсязі, а також додаткове стягнення 5600 грн. втраченого заробітку за період до вирішення справи апеляційним судом.
Перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Визначаючи розмір втраченого позивачем заробітку, суд виходив з того, що, оскільки з його заробітної плати не перераховувалися кошти до Фонду соціального страхування, його не можна вважати особою, яка працювала за трудовим договором. Тому розмір відшкодування суд визначив як особі, яка на час пошкодження здоров'я не працювала, з мінімальної заробітної плати з урахуванням ступеня втрати працездатності.
Але не з усіма висновками суду можна погодитися.
Так, з матеріалів справи вбачається, що з 20 січня 2004 року ОСОБА_1 уклав угоду на обслуговування автобусних рейсів, якою обумовлена заробітна плата -800 грн. /а.с.30/. Дорожньо-транспортна пригода сталася під час керування позивачем цим автобусом. Той факт, що з заробітної плати позивача не відраховувалися внески до Фонду соціального страхування, не позбавляє ОСОБА_1 права на відшкодування втраченого заробітку, виходячи з умов трудової угоди.
Визначаючи розмір заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, суд враховує, що з 14 лютого по 14 квітня 2004 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні, з 15 квітня по 29 червня 2004 року проходив амбулаторне лікування / а.с.28/. Інвалідність ОСОБА_1 встановлена з 11 червня 2004 року / а.с.45/.
Отже за період з 14 лютого 2004 року по 11 червня 2004 року позивач відповідно до ст.22 ЦК України має право на відшкодування збитків, яким є неотримана заробітна плата за неповні 4 місяці, а саме 3120 грн. За період з 12 червня 2004 року до 12 травня 2006 року /часу розгляду справи судом 1 інстанції/ він має право на відшкодування заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, за правилами ст. 1197 ЦК України, тобто з урахуванням ступеню втрати працездатності, а саме 8 280 грн. / 800 грн. х 45 % х 23 міс/, а всього 11 400 грн.
Таким чином, судове рішення в частині відшкодування заробітку, втраченого внаслідок каліцтва, підлягає зміні, а розмір цього відшкодування - збільшенню.
Відмовляючи у задоволенні інших вимог ОСОБА_1, а саме відшкодування витрат на посилене харчування донорів, вартість пошкодженого одягу, витрат на сторонній догляд та транспортні перевезення, суд обгрунтовано виходив з того, що додаткові витрати відшкодовуються у разі, коли вони є доведеними і потерпілий не вправі претендувати на їх безкоштовне отримання. Таких доказів в матеріалах справи немає. Не надав позивач і доказів того, який одяг було пошкоджено в результаті транспортної пригоди та яка його дійсна вартість.
Не можна погодитися і з твердженням апелянта, що при визначенні компенсації моральної шкоди суд не врахував всіх обставин справи. При визначенні цього розміру суд виходив також з принципу розумності та виваженості.
Отже підстав для зміни судового рішення в цій частині колегія не вбачає.
Вимоги апелянта щодо збільшення позовних вимог на 5600 грн. /втрачений заробіток за час після винесення судового рішення/ не підлягають розгляду, оскільки відповідно до ст.З03 ЦПК апеляційний суд перевіряє законність судового рішення в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 травня 2006 року змінити. Збільшити стягнення з ТОВ "Николаев Транс Евросервис" на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди з 7078 грн.22 коп. до 15979 /п'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять/ грн. 77 коп.
В іншій частині судове рішення залишити без зміни
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.