Справа № 33-73/11 28.02.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 33-73/11
Категорія: ч. 2 ст. 130 КУпАП
Головуючий суду першої інстанції:
Сташенко А.О.
Головуючий апеляційної інстанції: Рудяк А.В.
28 лютого 2011 року м. Миколаїв
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Суддя апеляційного суду Миколаївської області Рудяк А.В.
при секретарі судового засідання – Шаткову В.М.
з участю адвоката - ОСОБА_3
розглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, на постанову судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 січня 2011 року, якою
ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в селі Матейков Барського району Вінницької області, громадянин України, неодружений, приватний підприємець, притягався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП постановою Первомайського міськрайонного суду від 30 липня 2010 року, проживає за адресою: АДРЕСА_1
- визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 роки, без оплатного вилучення транспортного засобу,
В С Т А Н О В И В:
Згідно постанови суду ОСОБА_4 о 09 год. 10 хв. 04 грудня 2010 року, керував автомобілем НОМЕР_1 в м. Первомайську, з явними ознаками алкогольного сп’яніння. Від проходження медичного огляду на стан сп’яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, не оскаржуючи обставин справи, доведеність вини та кваліфікацію своїх дій просить постанову змінити в частині адміністративного стягнення, замінивши позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 роки на громадські роботи.
При цьому, стверджує, що позбавляючи його права керування транспортними засобами, суд позбавив його джерела до існування, оскільки він працює приватним підприємцем і для здійснення цієї діяльності йому необхідно мати право керувати автомобілем. До того ж, на його думку, судом не враховані його позитивна характеристика та щире каяття.
Крім того, ОСОБА_3 посилається на невідповідність вимогам закону протоколу про адміністративне правопорушення через відсутність адресних даних одного з свідків, а також на необґрунтованість постанови суду, оскільки судом допитані свідки, зазначені у вищевказаному протоколі, а тому всі обставини справи не були з’ясовані. Крім того, суд, всупереч його просьбі, не ознайомив його з матеріалами адміністративної справи.
Вислухавши адвоката ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та доводи скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З протоколу про адміністративне правопорушення ВЕ1 №166129 від 04.12.2010 року вбачається, що ОСОБА_4, керував автомобілем «ВАЗ 21103» в м. Первомайську, з явними ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: запахом алкоголю з ротової порожнини, тремтінням рук. При цьому, від проходження медичного огляду на стан сп’яніння відмовився в присутності 2 свідків.
Вказані факти підтверджені особистими записами ОСОБА_4 про те, що він відмовляється від медичного огляду на стан сп'яніння, в зв’язку з визнанням факту вживання спиртного, свою вину визнає повністю.
Як вбачається з протоколу судового засідання, обставини скоєння правопорушення, а також причини відмови від проходження медичного огляду на стан сп’яніння ОСОБА_4 підтвердив і в судовому засіданні. Крім того, він заявив в суді про не потрібність допиту свідків та інспектора ДАІ в зв’язку з визнанням своєї вини.
Відповідно до постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 липня 2010 року, ОСОБА_4 притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 2550 грн.
Таким чином, суд, дослідивши всі обставини справи і наявні докази, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, вчинено ОСОБА_4 повторно протягом року, в зв’язку з чим вірно кваліфікував його за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
При призначенні ОСОБА_4 адміністративного стягнення, суд врахував обставини справи, характер вчиненого правопорушення, яке являється грубим порушенням ПДР України і безпосередньо впливає на безпеку дорожнього руху та безпеку його учасників, а також ступень вини і данні про його особу.
Прийняті до уваги судом і пом’якшуюча відповідальність обставина, на яку посилається апелянт - визнання ним своєї вини, а також позитивна характеристика.
Заяву ОСОБА_4 про те, що керування автомобілем являється для нього, як для приватного підприємця, нібито єдиним джерелом до існування, суд вважає не об’єктивною, оскільки згідно документів, наданих органами державної податкової адміністрації України, підприємницька діяльність ОСОБА_4 полягає в роздрібній торгівлі з лотків ринку, вирощуванні зернових та технічних культур, облаштуванні ландшафту - тобто безпосередньо не пов’язана з керуванням транспортними засобами.
Порушень, які б могли потягнути за собою скасування вказаної постанови судді, в тому числі і ті, на які посилається апелянт, в справі не встановлено.
З огляду на наведене, підстави для зміни постанови суду, як просить апелянт, відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 січня 2011 року відносно ОСОБА_4 – без зміни.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Миколаївської області А.В. Рудяк